Справа №155/1722/25
Провадження №2/155/923/25
(заочне)
17.12.2025 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Сметани В.М.,
при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, -
Позивач ОСОБА_1 , 24 жовтня 2025 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовує тим, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 06 вересня 2008 року, зареєстрованим Бранівською сільською радою Горохівського району Волинської області, актовий запис №5. Від даного шлюбу в них народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що шлюб із відповідачем втратив своє значення, оскільки сімейні стосунки, які були засновані на любові, взаємоповазі та підтримці, переросли у постійні конфлікти, образи та байдужість. Зазначає, що чоловік систематично зловживає алкогольними напоями, при цьому поводиться агресивно, вчиняє психологічне насильство. Вважає примирення між нею та відповідачем неможливим. Подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам.
Крім того, зазначає, що з січня 2025 року відповідач повністю припинив надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, діти перебувають на її повному утриманні, відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не цікавиться їх здоров'ям, успіхами в навчанні, не спілкується з ними. Вказує, що відповідач працездатний, офіційно працевлаштований у ТОВ «Епіцентр», а тому має змогу надавати кошти на утримання дітей.
На підставі викладеного, просить шлюб, укладений між нею та відповідачем розірвати, стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки усіх його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, які підлягають стягненню, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в її користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак в заяві до суду просила розгляд справи провести без її участі, позов підтримує та просить його задовольнити, не заперечувала щодо постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов суду не подав.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 280 ЦПК України, закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 06 вересня 2008 року Бранівською сільською радою Горохівського району Волинської області, актовий запис №5(а.с.6).
У подружжя від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 10-11).
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», встановлено, що проголошена Конституцією України, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони подружніх стосунків не підтримують, не ведуть спільного господарства, у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння, взаємоповаги, різних поглядів на життя, шлюб існує лише формально, примирення між ними неможливе.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, та з врахуванням вимог ст.ст.24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що позов в частині вимог про розірвання шлюбу є підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст.115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 частиною 3 статті 115 СК України, передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд зазначає таке.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч. 1-2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В позовній заяві позивач не вказала орієнтовну суму витрат в місяць, які вона несе на утримання дітей. Також не зазначила про наявність чи відсутність у неї доходів.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
На підставі наведеного, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про участь в утриманні неповнолітніх дітей, а позивач наполягає на стягненні аліментів у примусовому порядку, а також враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, вік дітей, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, особу відповідача, який є чоловіком працездатного віку, відомостей щодо протипоказань до роботи судом встановлено не було, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, які підлягають стягненню, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітніх дітей.
Крім того, відповідач у встановленому законом порядку проти позову не заперечив та не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що визначений розмір аліментів є завищеним та що він не має можливості сплачувати аліменти у вказаному позивачкою розмірі.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 гривень за вимогу про розірвання шлюбу.
Згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1211,20 гривень слід стягнути з відповідача на користь держави.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 279, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 110, 111, 112, 180-182, 184 СК України, Законом України «Про судовий збір», суд -
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 06 вересня 2008 року у Бранівській сільській раді Горохівського району Волинської області, актовий запис №5 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме з 24 жовтня 2025 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторонами по справі є:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Дата складання повного тексту рішення 17 грудня 2025 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана