17 грудня 2025 року справа №200/7754/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 р. у справі № 200/7754/24 (головуючий І інстанції Крилова М.М. ) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нерозгляді рапортів військовослужбовця ОСОБА_1 , не проведенні службового розслідування щодо бойового поранення - та такою, що перешкоджає реалізації законного права на отримання документу який підтверджує отримання ним поранень під час захисту Батьківщини, що тягнуть за собою певні правові наслідки;
- зобов'язати Військову частина НОМЕР_1 провести службове розслідування щодо поранення військовослужбовця ОСОБА_1 та видати довідку про обставини травми (поранень, контузій, каліцтв), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №4 02 від 14.08.2008 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року задоволенні частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) видати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) довідку про обставини травми, що пов'язані із захистом Батьківщини під час дії воєнного стану за формою, визначеною додатком 5 до Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Відповдіач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 № 199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704, у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться.
Таким чином, у разі отримання поранення, контузії, каліцтва, що спричинено діями противника, службове розслідування не проводиться.
Відповідно до пункту 1 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.07.2023 № 508-АГ «Про організацію видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)» (далі - Наказ №508), якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, в умовах бойового зіткнення або вогневого ураження, де ведуться бойові дії, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться, а травмованому (пораненому військовослужбовцю) видається довідка про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Пунктом 3 Наказу №508 визначено, що довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складати начальникам служби охорони здоров'я органів Державної прикордонної служби України, в складі якого військовослужбовець брав участь у бойових діях (проходив службу або перебував в оперативному підпорядкуванні), за рішенням керівника органу, на підставі бойового донесення, витягу з журналу бойових дій, враховуючи відомості первинної медичної карти (форма 100). Підпис керівника органу на Довідці про травму завіряти гербовою печаткою органу Державної прикордонної служби України;
Поряд з тим, в журналі бойових дій та іншій службової документації відсутні підтверджуючі дані про вогневе ураження ворогом місцевості, де перебував військовослужбовець у зазначений період 28.10.2023, або про отримання ним (поранення, контузії, каліцтва).
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач, не має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 від 26.09.2013 року.
ОСОБА_2 з 23.04.2020 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 13.12.2022 №12/13589.
Згідно з записами у журналі бойових дій третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 на виконання бойових (спеціальних) завдань вирішив на 26.10.2023 року, зокрема, вислати групу в/сл у складі з с-нт. ОСОБА_1 , ст. с-жт. ОСОБА_3 , с-т. ОСОБА_4 для спільного несення служби з в/сл 1 прикзос. на ВП “Чайка». Термін несення служби не менше 3 діб.
28.10.2023 ОСОБА_2 отримав поранення, що підтверджується первинною медичною карткою форми №100 від 29.10.2023.
Уточнений діагноз: ВТ (28.10.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку, гостра реакція на стрес.
В подальшому позивач перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров'я, а саме:
з 30.10.2023 по 10.11.2023 в КП “Петропалівська ЦЛ» ПСР».
Повний діагноз: вибухова травма (28.10.2023), ЗЧМТ, струс г/мозку, цефалгічний синдром, акубаротравма, гостра правобічна нейросенсорна приглухуватість при сприйнятті ШМ 4м та 6м на ліве вухо, посткомоційний синдром.
з 29.11.2023 по 06.12.2023 в КНП “Обласний центр кардіо і рентгенендоваскулярної хірургії».
Основний діагноз: гіпертрофічна хвороба ІІ ст., 3 ст., ризик 2-3. Пролапс передньої створки МК І-ІІ ст. з регургітацією МК 1 ст. Мономорфна шлуночкова екстрасистолія (Ryan: 2 клас). СН стадія, В, ХСН І, NYHA I із збереженою ФВ ЛШ (ФВ-67%).
з 20.12.2023 по 17.01.2024 в Головному військово-медичному клінічному госпіталі Держприкордонної служби України.
Основний діагноз: гіпертонічна хвороба І стадії, кризовий перебіг. Міокардіофіброз. Недостатність (дегенеративна) мітрального клапана І ступеню. Порушення серцевого ритму по типу стійкої частої шлуночкової екстрасистолії. СН0.
Супутні: залишкові явища ВТ (28.10.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді розсіяної мікроорганічної сиптоматики, хронічної правобічної сенсоневральної приглухуватості, цефалгічного синдрому. Міжхребцевий остеохондроз грудного відділу хребта, лівобічний сколіоз І ступеню. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія. Ліптомаз тулубу.
01.03.2024 горнізонною військово-лікарьскому комісією видана довідка № 1219 відповідно до якої сержант ОСОБА_1 придатний до військової служби.
Діагноз: залишкові явища вибухової травми (28.10.2023) - акубаротравми у вигляді суб'єктивного шуму без порушення функції слуху, ЗЧМТ, струс головного мозку у вигляді цефалгічного синдрому.
Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
24.03.2024 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом відповідно до якого просив провести службове розслідування щодо подій (вибухової травми), котрі трапилися 28.10.2023 із солдатом ОСОБА_1 , щодо встановлення походження його бойової травми та видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманого 28.10.2023 солдатом ОСОБА_1 .
Листом від 08.04.2024 № 13/2757-24 - Вих відповідач повідомив, що підстав для призначення та проведення службового розслідування щодо подій, які мали місце 28.10.2023 року немає, оскільки від підрозділу, у якому ОСОБА_1 проходив службу, не надходило підтверджуючих даних про вогневе ураження ворогом місцевості, де перебував військовослужбовець у зазначений період 28.10.2023.
Листом від 20.10.2024 № 13/Р-647/666 відповідач надав відповідь на звернення позивача від 20.09.2024 № РУ-17820145 та повідомив, що у зв'язку з відсутністю бойового донесення, яке є необхідним для складання довідки про обставини травми, згідно пункту 1 підпункту 3 Наказу №508 АДПСУ від 20.07.2023, витяг з журналу бойових дій та відомості первинної медичної карти (форма 100) не надають достатніх правових підстав для видачі довідки про обставини травми.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут).
Відповідно до абз. 28 ч. 3 ст. 87 Статуту, начальник медичної служби бригади зобов'язаний у встановленому порядку складати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Проведення службових розслідувань у разі нещасного випадку (отримання порання каліцтва) в Державній прикордонній службі Регулюється Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 № 199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704 (далі - Інструкція № 199).
Відповідно до п. 1, 3 розділу І “Загальні положення» Інструкції № 199 Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.
У paзi якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться.
Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 06.05.2009 № 333 було затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 за № 570/16586) (далі - Положення № 333), яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратило чинність 25.06.2024 відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2024 №441.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІ Положення № 333 одним із основних завдань військово-лікарських комісій у Держприкордонслужбі є визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби.
Для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), а також постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК). ЦВЛК та ВЛК (ЛЛК) приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (далі - довідка ВЛК) (додаток 2), протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (додаток 3). Строк оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня огляду (п.п. 2, 3 глави 1 розділу ІІ Положення № 333).
Пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Положення № 333 встановлено, що у прийнятті постанов усі ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України “Про військовий обов'язок і військову службу», “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1-4 розділу 12 Положення № 333 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, визначає ЦВЛК та оформлюється протоколом засідання ЦВЛК з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
20.07.2023 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України на виконання Закону Україну “Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо удосконалення питань оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану» та з метою дотримання соціальних прав військовослужбовців, недопущення збільшення термінів винесення постанов військово-лікарських комісій про причинний зв'язок наслідків поранення (контузії, каліцтва), приведення облікових документів до єдиного зразка з іншими військовими формуваннями видано наказ від 20.07.2023 № 508-АГ “Про організацію видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)» (далі - Наказ №508).
Відповідно до п. 1-3 Наказу № 508 начальникам органів Державної прикордонної служби України :
1) якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, в умовах бойового зіткнення або вогневого ураження на території, де ведуться бойові дії, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводити, а травмованому (пораненому) військовослужбовцю видавати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (додається);
2) у разі встановлення ознак факту, що травмування (поранення, контузія, каліцтво) в умовах бойових дій отримано внаслідок навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю, в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, під час скоєння правопорушення, проводити розслідування обставин нещасного випадку з оформленням відповідних актів згідно з Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 № 199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704;
3) довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складати начальникам служби охорони здоров'я органів Державної прикордонної служби України, в складі якого військовослужбовець брав участь у бойових діях (проходив службу або перебував в оперативному підпорядкуванні), за рішенням керівника органу, на підставі бойового донесення, витягу з журналу бойових дій, враховуючи відомості первинної медичної карти (форма 100). Підпис керівника органу на Довідці про травму завіряти гербовою печаткою органу Державної прикордонної служби України;
4) довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складати у термін не більше п'яти днів та видавати після реєстрації факту травми (поранення, контузії, каліцтва) у Журналі обліку травм у двох примірниках, перший з яких видавати військовослужбовцю для проходження медичного огляду військово-лікарськими комісіями, другий примірник залучати до особової справи військовослужбовця. Якщо обстановка не дозволяє надати Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця на лікування поза розташуванням органу, таку довідку направляти до військового закладу охорони здоров'я в порядку, визначеному Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Військово-лікарським комісіям постанови про причинний зв'язок наслідків травмування (поранення, контузії, каліцтва) виносити з урахуванням викладеної в Довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) інформації.
Отже, за положеннями норм Положення № 333 та Наказу № 508 причинний зв'язок наслідків травмування (поранення, контузії, каліцтва) виноситься постановою військово-лікарьскою комісії із урахуванням викладеної в Довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) інформації, при цьому, обов'язок на видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 покладається на начальників органів Державної прикордонної служби України.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, застосуванню для визначення порядку та умов надання військовослужбовцям Державної прикордонної служби України довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підлягає наказ № 508-АГ “Про організацію видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)».
Так, позивач з 23.04.2020 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з записами у журналі бойових дій третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 на виконання бойових (спеціальних) завдань вирашув на 26.10.2023, зокрема, вислати групу в/сл у складі з с-нт. ОСОБА_1 , ст. с-жт. ОСОБА_3 , с-т. ОСОБА_4 для спільного несення служби з в/сл 1 прикзос. на ВП “Чайка». Термін несення служби не менше 3 діб.
28.10.2023 ОСОБА_2 отримав поранення, що підтверджується первинною медичною карткою форми №100 від 29.10.2023.
Уточнений діагноз: ВТ (28.10.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку, гостра реакція на стрес.
В подальшому позивач перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров'я.
01.03.2024 горнізонною військово-лікарьскою комісією була видана довідка № 1219 відповідно до якої сержант ОСОБА_1 придатний до військової служби. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Листом від 08.04.2024 № 13/2757-24 - Вих відповідач повідомив, що підстав для призначення та проведення службового розслідування щодо подій, які мали місце 28.10.2023 року немає, оскільки від підрозділу, у якому ОСОБА_1 проходив службу, не надходило підтверджуючих даних про вогневе ураження ворогом місцевості, де перебував військовослужбовець у зазначений період 28.10.2023.
Листом від 20.10.2024 № 13/Р-647/666 відповідач надав відповідь на звернення позивача від 20.09.2024 № РУ-17820145 та повідомив, що у зв'язку з відсутністю бойового донесення, яке є необхідним для складання довідки про обставини травми, згідно пункту 1 підпункту 3 Наказу №508 АДПСУ від 20.07.2023, витяг з журналу бойових дій та відомості первинної медичної карти (форма 100) не надають достатніх правових підстав для видачі довідки про обставини травми.
Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач отримав порання від час проходження військової служби та виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Посилання відповідача на відсутності в журналі бойових дій та іншій службовій документації підтверджуючих даних про вогневе ураження ворогом місцевості, де перебував військовослужбовець у зазначений період судом не приймаються, оскільки на позивача, як військовослужбовця Державної прикордонної служби, не покладається обов'язок щодо вчасного бойового донесення до вище стоячого командування, яке відноситься до компетенції інших осіб, та не може слугувати підставою для відмови позивачу у видачі довідки про обставини травми.
Отже, надані належні та допустимі докази того, що позивач 28.10.2023 отримав поранення внаслідок вибухової травми під час виконання ним бойового завдання, про що наявні записи у журналі бойових дій третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 на виконання бойових (спеціальних) завдань та підтверджується первинною медичною карткою форми №100 від 29.10.2023.
Крім того зазначена обставина підтверджується тим, що позивач у період з 30.10.2023 по 10.11.2023, з 29.11.2023 по 06.12.2023 та з 20.12.2023 по 17.01.2024 як вже зазначалось, перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров'я.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Отже враховуючи встановлені судом обставини та норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 р. у справі № 200/7754/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: А.В. Гайдар
І.В. Геращенко