17 грудня 2025 року справа №200/1393/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 серпня 2025 року у справі № 200/1393/25 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом Ракова Артема Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
Раков Артем Валентинович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.09.2022 №35001/533876/13103/56 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування щомісячних страхових виплат, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі щомісячних страхових виплат з 01 вересня 2022 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року заяву позивача про визнання поважними причин пропуску процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та його поновлення - задоволено.
Визнано поважними причини пропуску позивачем процесуального строку звернення до Донецького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Поновлений ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до Донецького окружного адміністративного суду з цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 4 серпня 2025 року позов задоволений частково:
- визнано протиправною та скасовано постанову Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.09.2022 року №35001/533876/13103/56 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат із виплатою виниклої заборгованості, яка склалася з цих виплат, починаючи з 01.09.2022 року;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що після отримання відповіді від Міністерства фінансів України інформації щодо перетину Позивачем кордону України було встановлено, що за даними Державної прикордонної служби України 15.03.2021 позивач перетнув кордон України в пункті перетину “Мілове» (тип документа “закордонний паспорт», серія та номер документа FZ157735). Головне управління наголошувало на тому, що у зв'язку з цим, Кропивницьким відділенням Управління у Кіровоградській області винесено постанову від 21.09.2022 № 35001/533876/13103/56 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 вересня 2022 року.
Відповідно до частини 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (із змінами), орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.
Позивач із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду України не звертався, ідентифікацію, у встановлений спеціальними нормативно-правовими актами спосіб, не проходив, у зв'язку з чим підстав для поновлення нарахування та виплати страхових виплат у Головного управління немає.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач має страховий випадок, є внутрішньо переміщеною особою, перебував на обліку в Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Херсонській області та продовжив отримувати щомісячні страхові виплати.
У відповідності до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20.05.2022 №188-ОД “Про деякі питання організації надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг на території Херсонської області»:
- п.2. - тимчасово, до прийняття окремого рішення, уповноважити управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (далі - Управління) на виконання завдання щодо реалізації повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - виконавча дирекція Фонду) з питань організації надання матеріального забезпечення, страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на території Херсонської області.
п.5 - уповноважити відповідних начальників відділень Управління щодо виконання функцій з прийому заяв-розрахунків від страхувальників зареєстрованих в Херсонській області, призначення та нарахування страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілим на виробництві та особам, які мають право на страхові виплати за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що перебувають на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області; проводити призначення страхових виплат потерпілим, які мають перебувати на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області з дотриманням вимог Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджених постановою правління Фонду від 19.07.2018 № 11 (із змінами); видати постанови про продовження проведення раніше призначених страхових виплат (в тому числі страхових витрат на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування) щодо потерпілих та осіб, які мають на них право, що перебувають на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, нарахування таких виплат здійснювати на підставі інформації, що міститься в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Фонду (далі - ЄІАС).
Постановою Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області від 01.06.2022 №35001/533876/13103/55 “Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» потерпілому ОСОБА_1 , який перебуває на обліку з 17 серпня 2004 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 28 липня 2004 року, продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату в розмірі 6652,21 грн. з 01 квітня 2022 року безстроково.
При проведенні верифікації та моніторингу державних виплат Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.09.2022 року отримало від Міністерства фінансів України “Повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат, в якому в графі “За даними Адміністрації Державної прикордонної служби України особа, яка претендує на страхову виплату проживає за кордоном» зазначено: “РНОКПП: НОМЕР_1 , тип документу “закордонний паспорт», серія та номер документу: НОМЕР_2 , дата виїзду 2021-03-15, пункт перетину: Мілове, дата отримання даних Аркан - 2022-09-19.
Внаслідок чого Кропивницьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області було прийнято постанову “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» від 21 вересня 2022 року №35001/533876/13103/56, відповідно ч.3 ст.44, ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», постановлено припинити потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 6 652,21 грн.
Підстава припинення зазначено: п.1.12 Порядку призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11. Згідно п.1 та п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105-ХІV (виїзд за кордон, невідоме місце мешкання). Виплату припинити з 1 вересня 2022 року.
Представником позивача, адвокатом Раковим А.В. на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області був скерований адвокатський запит.
Відповідачем 2 на адвокатський запит була надіслана відповідь від 26.01.2025, в якій було зазначено наступне: - “ 1) Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 вересня 2014 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (далі - Херсонське відділення), як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Донецької області.
Відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20.05.2022 № 188-ОД, призначення та нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві, які перебували на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області здійснювало управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (далі Кіровоградській області). За результатами запиту сформованого 21.09.2022 Управлінням у Кіровоградській області в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Міністерства фінансів України щодо відповідності повідомленої реципієнтом інформації, що впливає на визначення його права на отримання виплат (додається) виявлено, що гр. ОСОБА_1 за даними Державної прикордонної служби України 15.03.2021 перетнув кордон України в пункті перетину “Мілове» (тип документа “закордонний паспорт», серія та номер документа FZ157735).
Відповідно до пункту 9 Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 (зі змінами), у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності здійснення страхової виплати. Враховуючи вищезазначене, Кропивницьким відділенням Управління у Кіровоградській області винесено постанову від 21.09.2022 №35001/533876/13103/56 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 вересня 2022 року (додається). З 01 вересня 2022 року щомісячна страхова виплата не нараховувалася. 2) Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України. На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 “Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (далі - Управління в Херсонській області) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - Головне управління) передані, а саме: паперові справи про страхові виплати потерпілих, які перебували на обліку у Херсонському відділенні; постанови про призначення, перерахунок, продовження, припинення страхових виплат, на медичну та соціальну допомогу, винесені відділеннями Управління у Кіровоградській області разом з документами, які є підставами для їх винесення. Відомості про нараховані та виплачені страхові виплати не передавались. Таким чином, в Головному управлінні інформація про заборгованість по страховим виплатам гр. ОСОБА_1 та відомості про нараховані та виплачені страхові виплати за період з 01 січня 2014 року по теперішній час відсутні.».
Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 19.08.2022 року №44037/675691/4979.1/51 позивачу припинено щомісячну страхову виплату з 01.08.2022 року, підстава: п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону №1105, п. 1.12 Порядку № 11.
у своєму відзиві відповідач 2 також зазначив: - “На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 “Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (далі - Управління в Херсонській області) до Головного управління передані: паперові справи про страхові виплати потерпілих, які перебували на обліку у Херсонському відділенні; постанови про призначення, перерахунок, продовження, припинення страхових виплат, на медичну та соціальну допомогу, винесені відділеннями Управління у Кіровоградській області разом з документами, які є підставами для їх винесення. У Головному управлінні наявні наступні документи: повідомлення верифікації ОСОБА_1 , постанова Кропивницького відділення Управління у Кіровоградській області від 21.09.2022 № 35001/533876/13103/56 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 вересня 2022 року. Відомості про нараховані та виплачені страхові виплати не передавались. Таким чином, в Головному управлінні інформація про заборгованість по страховим виплатам Позивачу та відомості про нараховані та виплачені страхові виплати за період з 01 січня 2014 року по теперішній час - відсутні. У зв'язку з чим, надати до Суду всі витребуванні документи не вбачається за можливе з незалежних від Головного управління підстав.».
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач отримував страхові виплати по 1 вересня 2022 року про що свідчить дані зазначені відповідачами у своїх відзивах на позовну заяву (заявах по суті справи), постанови Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.09.2022 року №35001/533876/13103/56, відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26.01.2025 року.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
01.01.2023 набрав чинності Закон України від 3 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV), викладений в новій редакції.
Відповідно до ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві є Пенсійний фонд України.
У свою чергу Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.
Частинами 3 - 8 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України. Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.
Отже, з 01 січня 2023 року (у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
На час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, як і Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області припинені.
Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області, так само, як і Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, отже, є належними відповідачами у даній справі, що також не заперечується сторонами по справі.
Згідно ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
За приписами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Матеріалами справи підтверджується, що виплата страхових виплат позивачу припинена на підставі п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року № 11 (далі - Порядок № 11).
Разом з тим, вичерпний перелік, визначений ст. 46 Закону № 1105-ХIV не містить таких підстав для припинення страхових виплат.
Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.
Доказів постійного проживання позивача за кордоном відповідачами до суду надано не було, як і доказів оформлення позивачем документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (у тому числі громадян України, які виїхали за кордон тимчасово) в порядку Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно п. 1.12 Порядку № 11 у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, п. 15 викладено в такій редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», п.18 доповнено реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 2 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що зміни до Закону №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Згідно ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно зі статтею 3 цього Закону України місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
За ст. 29 Цивільного кодексу України місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Суд зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон №1105-XIVвнесено не було.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Таким чином, відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату соціальних виплат позивачу, яку призначено останньому безстроково.
У спірних правовідносинах, відповідачі не врахували положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р № 1105-XIV, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.
Також у спірній постанові, Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області посилається на п. 1.12 Постанови Фонду соціального страхування України “Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» №11 від 19.07.2018 року, який регулює випадок припинення страхових виплат у зв'язку із надходженням за наслідками проведеної верифікації інформації про неправомірність призначення страхової виплати, у результаті чого приймається постанова про відмову у страховій виплаті.
Наявні відомості верифікації не містять інформації про неправомірність саме призначення страхової виплати, а натомість містять лише інформацію про виїзд позивача за кордон.
Отже, в уповноваженого органу не було підстав для припинення позивачу страхових виплат з підстав передбачених п. 1.12 Порядку №11.
При цьому суд вважає, що частина перша статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка передбачає припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, а тому остання не підлягає застосуванню.
Додатково суд зауважує, що відповідно до ст. 4 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України.
Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Провадження за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сам по собі перетин позивачем державного кордону України без оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном не може бути розцінено як таке, оскільки перетин державного кордону, не свідчить про зміну місця проживання.
З урахуванням того, що позивач перебуває на обліку у відповідача 2 (за правонаступництвом), як отримувач щомісячних страхових виплат, суд визнає припинення страхових виплат Кропивницьким відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (який здійснював нарахування та виплату щомісячних страхових виплат включно до 31.08.2022 року у відповідності до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від 20.05.2022 року №188-ОД), призначених позивачу безстроково у зв'язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом перетину кордону необґрунтованим і таким, що порушує конституційні гарантії позивача на соціальне забезпечення у зв'язку з втратою працездатності.
Згідно із статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Піклування та захист громадянам України, які перебувають за її межами, гарантовано у частині третій статті 25 Конституції України.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).
У частині другій статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення.
Аналогічні припиненню страхових виплат, правові наслідки у вигляді припинення виплати пенсії на весь час перебування (проживання) громадянина України за кордоном, передбачені також у пункті 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України зазначені норми були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
У наведеній справі Конституційний Суд України, зокрема зазначив, що “оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами».
Суд зауважує, що пенсійні виплати та виплати за іншими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування за правовою природою є тотожними, адже здійснюються в межах окремих видів такого страхування, передбачених частиною першою статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За положенням статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
На захист прав позивача також діє норма частини 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, за якою, як зазначалось, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. Отже, позивач набув право на отримання страхових виплат за весь попередній період, оскільки припинення їх виплати відбулось не з передбачених законодавством підстав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправною та скасування постанови Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.09.2022 року №35001/533876/13103/56 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат із виплатою виниклої заборгованості, яка склалася з цих виплат, починаючи з 01.09.2022 року.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 серпня 2025 року у справі № 200/1393/25 за позовом Ракова Артема Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 17 грудня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв