17 грудня 2025 року справа №200/8020/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/8020/24 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просила:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у невиплаті заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 , за період з 21.02.2023 по 30.09.2024 у розмірі - 661 744,00 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з довічного утримання судді у відставці за період з 21.02..2023 по 30.09.2024 у розмірі 661 744.0грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 21.02.2023 по 30.09.2024 року в розмірі 661 751,79 грн.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з довічного утримання судді у відставці за період з 21.02.2023 по 30.09.2024 року у розмірі 661 751,79 грн.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 082 (чотири тисячі вісімдесят дві) гривні 75 коп. за наступним реквізитами: Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
В решті позовних вимог відмовив.
Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить застосувати положення статті 242 КАС України, врахувавши правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року справа №686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року справа №816/2016/17, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року справа №240/9339/22, від 26 лютого 2024 року справа №120/13369/23, від 28 лютого 2023 року справа №260/1898/22, від 13 березня 2024 року справа №440/10029/22, від 22 серпня 2024 року справа №160/2735/23, від 14 серпня 2024 року справа №580/5660/22, скасувати рішення суду, прийняти нове рішення яким закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що передумовою виникнення даного позову є неналежне, як на його думку, виконання Головним управлінням рішень Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі №200/1360/23 та від 02 серпня 2024 року у справі №200/3246/24.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі №200/1360/23 зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Позивачу з 21.02.2023 року, виходячи із обрахунку стажу судді - 29 років 10 місяців 26 днів та з урахуванням відсотку від суддівської винагороди в розмірі 68%, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №200/3246/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити Позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідках ТУ ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 04-891 від 17.05.2024 з 21.02.2023 по 31.12.2023, № 04- 892 від 17.05.2024 з 01.01.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
На думку скаржника, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту, - є одним із способів виконання іншого судового рішення, що в свою чергу, не відповідає об'єкту порушеного права, оскільки в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі.
Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Підсумовуючи вказане вище, скаржник зазначає, що судом не застосовано положення статті 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане спростовує висновки суду щодо наявності підстав для стягнення пенсії та ставить під сумнів, що судом в повній мірі були досліджені матеріали справи, вказане призвело до невірних висновків та порушення прав Головного управління, як відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Донецької обласної ради народних депутатів від 25.03.1995 позивач була обрана суддею Краснолиманського міського суду, згідно Постанови Верховної Ради України від 06.04.2000 № 1617-Ш обрана суддею цього ж суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.02.2023 № 61/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Краснолиманського міського суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.02.2023 № 1а/г «Про відрахування зі штату судді Краснолиманського міського суду Донецької області ОСОБА_1 », відповідно до рішення ВРП від 16.02.2023 за загальними обставинами (у зв'язку з поданням заяви про відставку), позивача відраховано зі штату суду.
23.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
До заяви позивачем додано, в тому числі, довідку №241/23 від 22.02.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої станом на 20 лютого 2023 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 113508,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) - 50448,00 грн., а також, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якому стаж позивача складає:
- 02 роки 00 місяців 00 днів з 29.08.1989 року по 14.04.1995 року адвокат Краснолиманської юридичної консультації;
- 27 років 10 місяців 26 днів з 17.04.1995 року по 20.02.2023 року суддя Краснолиманського міського суду Донецької області.
Усього: 29 років 10 місяців 26 днів.
Рішенням відповідача 053430003140 від 07.03.2023 року, з 21.02.2023 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 64 % від заробітку в сумі 72645,12 грн., стаж роботи на посаді судді становить 27 років 10 місяців 5 днів.
10.03.2023 року позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області з заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи судді додатково стаж роботи у сфері права (адвокат) та перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 64% до 68%.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №200/1360/23 року, яке набрало законної сили 29.06.2023 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду, вирішено: позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області 053430003140 від 07.03.2023 року в частині визначення страхового стажу судді ОСОБА_1 без урахування двох років стажу (досвіду) роботи за юридичною професією та в частині обрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із загального відсотка від суддівської винагороди.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу судді ОСОБА_1 два роки стажу (досвіду) роботи адвокатом в Краснолиманській юридичній консультації з 29.08.1989 року по 14.04.1995 року із визначенням загального відсотку в розмірі 68% суддівської винагороди.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 21.02.2023 року, виходячи із обрахунку стажу судді - 29 років 10 місяців 26 днів та з урахуванням відсотку від суддівської винагороди в розмірі 68%, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №200/1152/24 визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, які полягали у видачі ОСОБА_1 , судді Краснолиманського міського суду Донецької області у відставці, довідки від 22 лютого 2023 року № 241/23 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 20 лютого 2023 року із зазначенням посадового окладу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який розраховується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2 102,00 грн) та доплати за вислугу років в розмірі 80% посадового окладу судді в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який розраховується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2 102,00 грн), а також без урахування доплати за перебування на адміністративній посаді - голови суду в розмірі 10% посадового окладу судді відповідного суду та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області видати ОСОБА_1 , судді Краснолиманського міського суду Донецької області у відставці, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, із зазначенням суддівської винагороди станом на 20 лютого 2023 року, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в тому числі: посадовий оклад - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», (2 684,00 грн); доплата за вислугу років - 80% посадового окладу, обчисленого із розрахунку 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2 684,00 грн); доплата за перебування на адміністративній посаді голови суду - 10% посадового окладу, обчисленого із розрахунку 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2 684,00 грн); визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, яка полягає у невидачі ОСОБА_1 , судді Краснолиманського міського суду Донецької області у відставці, довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області видати ОСОБА_1 , судді Краснолиманського міського суду Донецької області у відставці, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, із зазначенням суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в тому числі: посадовий оклад - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3 028, 00 грн); доплата за вислугу років - 80% посадового окладу, обчисленого із розрахунку 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3 028,00 грн); доплата за перебування на адміністративній посаді голови суду - 10% посадового окладу, обчисленого із розрахунку 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», (3 028,00 грн).
Відповідно до довідки №04-891 від 17.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана позивачу Краснолиманським міським судом Донецької області про те, що станом на 20 лютого 2023 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 152988 грн. (посадовий оклад 80520 грн., доплата за вислугу років 80 відсотків 64416 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді 0 відсотків 8052 грн.
Відповідно до довідки №04-892 від 17.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана позивачу Краснолиманським міським судом Донецької області про те, що станом на 01 січня 2024 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 172596 грн. (посадовий оклад 90840 грн., доплата за вислугу років 80 відсотків 72672 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді 0 відсотків 9084 грн.).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 травня 2024 року о/р 053430003140 відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 17.05.2024 року. Вказано, 17.05.2024 року позивач звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. До заяви додано, зокрема, довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 20.02.2023 та станом на 01.01.2024, видані на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 200/1152/24.
Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» від 23.11.2022 №2710-ІХ та Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн. Тобто, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2023-2024 рік не змінився.
Роз'яснено право оскарження прийнятого рішення.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24 травня 2024 року № 053430003140 розглянуто документи позивача, яка 17.05.2024 звернулася із заявою №2286 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Вказано, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Водночас Законом України від 21.11.2023 №3481 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус судів» у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України» (далі - Закон №3481) доповнено розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 пунктом 144. Після прийняття нормативно-правових актів, буде повторно розглянуто заяву №2286 від 17.05.2024 та прийнято відповідне рішення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2023 №5661-4861/С-02/8-0500/23 повідомлено позивачу про те, що за результатами розгляду заяви та наданих документів позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 21.02.2023 року.
Згідно з наданими документами стаж роботи на посаді судді складає 27 років 10 місяців 5 днів. Враховуючи зазначене, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці встановлено у розмірі 64 відсотки суддівської винагороди. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання з 21.02.2023 Середньомісячний заробіток 113508,00 грн. Загальний процент розрахунку від заробітку 64,00% Розмір щомісячного довічного грошового утримання 72645,12 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/3246/24 від 02 серпня 2024 року, яке набрало законної сили 03.09.2024, вирішено: адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області №о/р НОМЕР_2 від 24.05.2024 та рішення Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області №053430003140 від 24.05.2024 щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок ТУ ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 04-891, № 04-892 від 17.05.2024 року та зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідках ТУ ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 04-891 від 17.05.2024 та № 04-892 від 17.05.2024 без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи: з 21.02.2023 по 31.12.2023 та 01.01.2024 (відповідно) задовольнити частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №о/р НОМЕР_2 від 24.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №053430003140 від 24.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідках ТУ ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 04-891 від 17.05.2024 з 21.02.2023 по 31.12.2023, № 04-892 від 17.05.2024 з 01.01.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 року №29928-28363/С-02/8-0500/24 на звернення представника позивача, зазначено, що позивач отримуєте щомісячне довічне грошове утримання суддів, призначене згідно з Законом України від 02.06.2016 № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів». У вересні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі № 200/3246/24, яке набуло законної сили 03.09.2024, з 21.02.2023 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідках ТУ ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 04-891 від 17.05.2024 з 21.02.2023 по 31.12.2023, № 04-892 від 17.05.2024 з 01.01.2024. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає: з 21.02.2023 -104031,84 грн, з 01.01.2024 - 117365,28 грн. Зазначене рішення суду виконано в повному обсязі в межах наданих повноважень. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, нараховані суми доплати має бути виплачено за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Отже, кошти, нараховані на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2023 по справі 200/1360/23 та від 02.08.2024 по справі №200/3246/24 за період з 21.02.2023 по 30.09.2024 у розмірі 560264,83грн., обліковуються в Головному управлінні та будуть виплачені після затвердження відповідних бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. На дату підготовки відповіді, за окремою бюджетною програмою, проведено виплату заборгованості по судових рішеннях, які набрали законної сили по 19.11.2020.
З аналітики нарахувань з ІКІС ПФУ Підсистема призначення та виплата пенсій ППВП позивача, судом встановлено, що на виконання вищезазначених рішень суду відповідачем було нараховано до виплати - 2 478 425,14 грн.; фактично виплачено - 1 816 673, 35 грн.; до виплати різниця становить - 661 751,79 грн.
Отже, сума заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 661 751,79 грн підтверджується наявними у справі документами, не заперечується відповідачем та не оспорюється позивачем, проте, позивачу відповідачем не виплачена.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
За частиною 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до ч.1, 2 та 4 вказаної статті, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Водночас, крім зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Так, ч.1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (ст.382 КАС України); обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (ст.383 КАС України).
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 Верховний Суд зазначив, що КАС України (статті 382-383) передбачають декілька форм судового контролю, що має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16 указав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18.
Колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 22 серпня 2024 року справа № 160/2735/23, від 23 жовтня 2024 року справа № 320/25216/23.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2023 по справі №200/1360/23, яке набуло законної сили 29.06.2023, Головне управління зобов'язано зарахувати до страхового стажу судді ОСОБА_1 два роки стажу (досвіду) роботи адвокатом в Краснолиманській юридичній консультації з 29.08.1989 по 14.04.1995 із визначенням загального відсотку в розмірі 68% суддівської винагороди та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 21.02.2023, виходячи із обрахунку стажу судді - 29 років 10 місяців 26 днів та з урахуванням відсотку від суддівської винагороди в розмірі 68%, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді.
В липні 2023 року відповідачем на виконання рішення суду зараховано до стажу судді два роки роботи адвокатом в Краснолиманській юридичній консультації з 29.08.1989 по 14.04.1995 та проведено з 21.02.2023 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 % від суддівської винагороди.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №200/3246/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідках ТУ ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 04-891 від 17.05.2024 з 21.02.2023 по 31.12.2023, № 04- 892 від 17.05.2024 з 01.01.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
У вересні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі № 200/3246/24, яке набуло законної сили 03.09.2024, з 21.02.2023 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідках ТУ ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 04-891 від 17.05.2024 з 21.02.2023 по 31.12.2023, № 04-892 від 17.05.2024 з 01.01.2024.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці складає: з 21.02.2023 -104031,84 грн, з 01.01.2024 - 117365,28 грн.
Після перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем не виплачено заборгованість за період з 21.02.2023 по 31.12.2023 у розмірі - 300 125,44грн; 01.01.2024 по 30.09.2024 у розмірі - 361 618,56 грн.
Загальна сума невиплаченого довічного утримання судді (відповідно рішень суду у справах № 200/1360/23 та № 200/3246/24) за період з 21.02.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 30.09.2024 складає - 661 744,00 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачам.
Колегія суддів також звертає увагу, що під час прийняття рішень Донецьким окружним адміністративним судом у справі №200/1360/23 та у справі №200/3246/24 розглядалося питання не лише перерахунку, а й виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У межах цієї справи, що перебуває на розгляді суду, позивач посилається на те, що відповідачем вчинені протиправні дії в частині невиплати заборгованості у зв'язку з чим просив стягнути таку заборгованість.
Отже, загальна сума нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди на виконання судових рішень у справах №200/1360/23 та №200/3246/24, складає 661 744,00 грн, заборгованість з якої заявлена до стягнення у цій справі.
Суд зазначає, що задоволення позовних вимог у цій справі фактично призведе до подвійного стягнення сум суддівської винагороди за одними і тими же періодами які визначені у цих рішеннях суду.
Зазначене також підтверджується змістом позовної заяви у якій позивач зазначає, що передумовою виникнення даного позову є неналежне виконання відповідачами рішень суду у справах у справах №200/1360/23 та №200/3246/24.
Отже, позов, заявлений позивачем, виник на стадії виконання судового рішення, а спірні правовідносини у цьому випадку пов'язані з неналежним виконанням відповідачем рішення суду у справах №200/1360/23 та №200/3246/24, і не є самостійними позовними вимогами, тобто безпосередньо пов'язані з предметом і підставою позову, за якими вже постановлено судове рішення по суті позовних вимог.
Суд наголошує, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідачів під час виконання рішення суду.
Отже, позов, заявлений позивачем, виник на стадії виконання судового рішення, а спірні відносини у цьому випадку є пов'язаними (похідними) з неналежним виконанням судового рішення, і не є самостійними позовними вимогами, тобто безпосередньо пов'язані з предметом і підставою позову, за якими вже є постановлене судове рішення по суті позовних вимог.
Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги в цій частині стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, у даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року справа № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року справа № 816/2016/17, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року справа №240/9339/22, від 26 лютого 2024 року справа № 120/13369/23, від 28 лютого 2023 року справа № 260/1898/22, від 13 березня 2024 року справа № 440/10029/22, від 22 серпня 2024 року справа № 160/2735/23, від 14 серпня 2024 року справа №580/5660/22.
Так, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки як вже наголошувалось виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Отже, вимоги позивача у межах цієї заяви, не можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та оцінюватися судом на предмет правомірності таких вимог.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №200/2737/21-а, від 15 червня 2023 року у справі № 420/18923/21, від 23 липня 2024 року у справі № 560/608/24.
Верховний Суд у своїх рішеннях (у постанові від 10 квітня 2025 року справа №420/29059/24, від 10 липня 2025 року справа №520/4975/25, від 22 жовтня 2025 року справа № 340/2017/25) неодноразово зазначав про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки вимоги, заявлені у справі, не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в межах окремої судової справи, вони можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви позивача, поданої до суду з метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Також, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про те, що провадження у справі має бути закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України. Отже, спірні позовні вимоги не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №170/167/17, від 31.01.2022 у справі № 400/822/20, від 20.04.2022 у справі № 233/3744/17, від 30.06.2022 у справі №818/1346/16, від 18.01.2024 у справі № 160/2888/23, від 27 листопада 2024 року у справі №380/17385/23, від 25 березня 2025 року у справі №200/1210/24.
Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №380/17385/23 зазначила, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі № 380/11452/22, а не окремого позову. Тому розгляд справи №380/17385/23 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, а не пункту 4 вказаної частини, як вказали суди.
Таким чином, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238,240цього Кодексу.
Вищевикладене обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 200/8020/24 - скасувати.
Закрити провадження у справі 200/8020/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений та підписаний 17 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць