17 грудня 2025 року справа №200/4927/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року у справі № 200/4927/25 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом Токарєвої Інни Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Токарєва Інна Віталіївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010218 від 23.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 15.04.2025 року перерахувати пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та виплатити пенсію, з урахуванням здійсненого перерахунку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010218 від 23.04.2025 року про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 15.04.2025 року перерахувати пенсію позивачу у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та виплатити пенсію, з урахуванням здійсненого перерахунку.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що згідно з п.2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
До заяви про перерахунок пенсії від 15.04.2025 №2893 ОСОБА_1 було долучено довідку від 20.12.2024 №01-09/5902 про фактичне проживання годувальника по день смерті з заявницею, видану комунальною установою Покровського координаційного комітету самоорганізації населення. Враховуючи п. 2.11 та п.2.22 Порядку №22-1 зазначена довідка не є документом, що підтверджує спільне проживання разом з годувальником за однією адресою, оскільки видана комунальною установою Покровського координаційного комітету самоорганізації населення, а не органами місцевого самоврядування.
Також, суд втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки зобов'язав перерахувати пенсію позивачу.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13 травня 2024 року.
Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що за життя подружжя проживали разом в кв. АДРЕСА_1 , проте місце реєстрації ОСОБА_2 було в іншому місці - АДРЕСА_2 .
15 квітня 2025 року позивач звернулась через веб-потрал Пенсійного фонду з заявою про проведення перерахунку - перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До цієї заяви позивачем було додано довідку Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення № 01-09/5902 від 20.12.2024 року, якою засвідчений факт про те, що ОСОБА_1 фактично мешкала за адресою АДРЕСА_3 та спільно проживала з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації АДРЕСА_2 ) по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010218 від 23.04.2025 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Підставою для відмови, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило, що згідно п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджує такий факт.
До заяви ОСОБА_1 надала довідку № 01-09/5902 від 20.12.2024 року про фактичне проживання померлого годувальника, видану комунальною установою координаційного комітету самоорганізації населення в якій відсутні підстави для видачі.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ч. 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
За ч. 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IVдо членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що вирішальне значення при призначенні пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.
За ч.ч. 1, 2 статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
За пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також, надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Згідно з п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
За паспортними даними позивача, остання зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 . В свою чергу, адреса реєстрації померлого годувальника (чоловіка позивача) на день смерті АДРЕСА_2 .
Водночас, на підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивач надала до територіального органу ПФУ довідку Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення № 01-09/5902 від 20.12.2024 року, якою засвідчений факт про те, що ОСОБА_1 фактично мешкала за адресою АДРЕСА_3 та спільно проживала з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації АДРЕСА_2 ) по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд враховує, що вказаний документ належить до визначених у п. 2.11 Порядку № 22-1 інших документів, що підтверджують факт проживання разом з годувальником за однією адресою.
Крім того, п. 2.11 Порядку № 22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування, а вжите у такому пункті слово “зокрема» означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, “в тому числі», “серед іншого».
Також, чинне законодавство в даному випадку не обмежує особу підтвердити факт перебування на утриманні якимось певним документом, надаючи їй право самостійно обирати яким саме документом підтвердити цей факт.
Судом встановлено, що наданими позивачем документами підтверджено факт перебування позивача на утриманні померлого чоловіка. Будь-яких інших зауважень до поданих документів у пенсійного органу не виникло.
Отже, оскільки позивач є дружиною померлого годувальника, перебувала на його утриманні та отримує пенсію за віком, суд першої інстанції дійщов вірного висновку, що вона має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Крім того, діюча редакція п. 2.11 не містить жодної вимоги до довідок ОСББ, та відсутні взагалі посилання на показання свідків, що доводить те, що дії відповідача не ґрунтуються на вимогах нормативно-правових актів, та є надмірним формалізмом.
Таким чином, доводи відповідача, щодо непідтвердження позивачем спільного проживання з чоловіком, який помер, є безпідставними.
Отже, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2025 року № 056650010218 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010218 від 23.04.2025 року про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Згідно Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
За п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки, судом встановлено, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою надав усі необхідні документи, зокрема, в підтвердження, що вона є дружиною померлого годувальника, перебувала на його утриманні та отримує пенсію за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 15.04.2025 року перерахувати пенсію позивачу у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та виплатити пенсію, з урахуванням здійсненого перерахунку.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року у справі № 200/4927/25 за позовом Токарєвої Інни Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 17 грудня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв