17 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/11359/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі також відповідач-1), Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (далі також відповідач-2), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, щодо розгляду питання про зміну адреси об'єкта нерухомого майна утвореного в результаті поділу житлового будинку ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2025 року про зміну адреси об'єкта нерухомого майна, утвореного в результаті поділу житлового будинку ОСОБА_1 та прийняти рішення по суті заяви про зміну адреси на: АДРЕСА_1 , або відмову у зміні адреси об'єкта нерухомого майна з урахуванням правової оцінки, що буде надана судом по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась із заявою до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою, у якій просила відповідно до пункту 12 статті 263 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» присвоїти житловому будинку, що утворився в результаті поділу адресу « АДРЕСА_1 ». Рішення про зміну адреси об'єкта нерухомого майна або рішення про відмову у зміні адреси Виконавчий комітет Чернігівської міської ради не прийняв, а Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради листом №01-11/205 від 06.08.2025 року відмовило у задоволенні заяви позивача, і повідомило про те, що питання про присвоєння адреси житловому будинку було включено до проекту рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, але знято з розгляду, їй рекомендовано звернутись до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 82) для вирішення питання по суті. На звернення позивача від 12.08.2025 до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про надання роз'яснення щодо відмови в присвоєнні адреси житловому будинку відповідно до пункту 12 статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який знаходиться за адресою місто Чернігів, Деснянський район, вулиця Чернігівська,36А, вона отримала від Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради відповідь №4634/2-08/25 від 11.09.2025 про те, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 264 та пункту 2 частини 5 статті 265 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що для присвоєння адреси подається копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується об'єкт. Позивач вважає, що Виконавчий комітет Чернігівської міської ради та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради при неприйнятті рішення про присвоєння адреси житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вчинили протиправну бездіяльність та порушили вимоги пункту 12 статті 263 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», що регулюють порядок зміни адреси об'єкта нерухомого майна у разі його поділу, у зв'язку з чим звернулась з цим позовом до суду.
Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач-2 зазначив, що згідно статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1-1) прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пунктом 3 Порядку встановлено, що перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4 і 26-5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При попередньому розгляді заяв та доданих матеріалів щодо присвоєння, зміни, коригування адрес, сформованих у проєкт рішення виконавчого комітету управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради було подано зауваження щодо заяви та додатків позивачки, які були подані для присвоєння адреси житловому будинку, що утворився в результаті поділу, адресу « АДРЕСА_1 ». А саме на відсутність копії документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об'єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як того вимагає пункт 2 ч. 5 ст. 26-4 та пункт 2 ч. 5 ст. 26-5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Водночас управлінням земельних ресурсів міської ради проінформовано позивача виконавчий комітет міської ради, що згідно рішень Чернігівської міської ради право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не надавалось та інформація про вказану вище земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Врахувавши зазначене зауваження питання позивача щодо присвоєння адреси житловому будинку, що утворився в результаті поділу, адресу « АДРЕСА_1 при попередньому розгляді матеріалів і погодженні структурними підрозділами було виключене з проєкту рішення виконавчого комітету і розглянуте не було.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому не погоджується із доводами відповідача-2 та просить задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідно до п.4 ч.11 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підставами для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта є об'єднання, поділ закінчених будівництвом об'єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об'єкта (з урахуванням вимог пункту 2 частини третьої цієї статті); Частиною 12 цієї ж статті визначено вичерпний перелік документів, які подаються для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта у разі його об'єднання, поділу або виділення частки (крім квартири, житлового або нежитлового приміщення тощо) і серед цього переліку відсутня вимога щодо подання документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою. Відповідно наданій Управлінням архітектури копії заяви позивача від 01.07.2025 року, перелік документів поданий разом із вказаною заявою повністю відповідає вимогам ч.12 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і відповідачем дана обставина не спростована.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відзив на позовну заяву від Виконавчого комітету Чернігівської міської ради до суду не надходив.
Ухвала суду від 20.10.2025 була надіслана Виконавчому комітету Чернігівської міської ради через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 20.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету, однак у строк, встановлений судом, відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку садибного типу, площею 80,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2-1169, виданого 29.11.2017 державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Підгайною О.І., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер витягу №105615499 від 29.11.2017.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкт № 442392340 від 05.09.2025 позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаний вище житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 7410100000:02:054:0296 площею 0.2323 га, цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-3500537952024 від 08.08.2024.
Матеріалами справи встановлено, що позивач зробила поділ будинку на два окремі житлові будинки, можливість проведення якого підтверджено Висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, виданого ФОП ОСОБА_2 03.09.2024 року.
Висновок про можливість поділу зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 03.09.2024 року за № DT01:8967-7877-5665-1533. Житловий будинок власницею було поділено та створено два нових об'єкта: житловий будинок загальною площею 48,7 кв.м, та житловий будинок загальною площею 31,4 кв.м., про що вона засвідчила в заяві власника від 05.09.2024, зареєстрованою в реєстрі за № 529 посвідченою нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_3 .
Після поділу власного житлового будинку, виникла необхідність присвоєння адреси новоствореному в результаті поділу об'єкту нерухомого майна.
Так, 01.07.2025 позивач звернулась до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою, у якій просила відповідно до пункту 12 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» присвоїти житловому будинку, що утворився в результаті поділу адресу « АДРЕСА_1 ».
Заява була подана на ім'я заступника міського голови - Геращенка Віктора Михайловича, який є керівником Виконавчого комітету Чернігівської міської ради.
До поданої заяви від 01.07.2025 були додані наступні документи: копія паспорта громадянина України; висновок про можливість поділу будинку з ЄДЕССБ: DT01:8967-7877-5665-1533; заява власника житлового будинку про поділ №529 від 5.09.2024 року; висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 03.09.2024 року, розробник Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ; технічний паспорт реєстраційний номер з ЄДЕССБ: НОМЕР_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом №2-1169 від 29.11.2017 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №105615499 від 29.11.2017 року.
Листом від 06.08.2025 № 01-11/205 Управління архітектури та містобудування повідомило, що питання про присвоєння адреси житловому будинку було включено до проекту рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, але знято з розгляду, їй рекомендовано звернутись до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 82) для вирішення питання по суті .
На звернення позивача від 12.08.2025 до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про надання роз'яснення щодо відмови в присвоєнні адреси житловому будинку відповідно до пункту 12 статті 263 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», який знаходиться за адресою місто Чернігів, Деснянський район, вулиця Чернігівська,36А, вона отримала від Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради відповідь №4634/2-08/25 від 11.09.2025 про те, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 264 та пункту 2 частини 5 статті 265 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що для присвоєння адреси подається копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується об'єкт.
Вважаючи протиправну бездіяльність Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради щодо неприйняття рішення про присвоєння адреси житловому будинку, що знаходиться за адресою місто Чернігів, Деснянський район, вулиця Чернігівська, 36А та порушення на думку позивача вимог пункту 12 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що регулюють порядок зміни адреси об'єкта нерухомого майна у разі його поділу, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Пунктом 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що прийняття рішень з питань адміністративно територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами належить до виконавчої компетенції сільських, селищних, міських рад.
Приписами підпункту 10 пункту б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до делегованих повноважень органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
При цьому, підпунктом 2 пункту б статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчого органу ради віднесено, зокрема: організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, повідомлення про прийняті рішення з таких питань адміністратора інформаційної системи Міністерства юстиції України, з питань найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ тощо - національного оператора поштового зв'язку, органу ведення Державного реєстру виборців; 1-1) прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі також Закон №3038-VI).
Процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об'єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об'єкта, які є самостійними об'єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень) визначає Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690, пунктом 3 якого встановлено, що перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4 і 26-5 Закону №3038-VI.
Відповідно до частини першої, другої статті 26-3 Закону № 3038-VI адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об'єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об'єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень Закону України «Про адміністративну процедуру».
Частиною 5 статті 26-3 Закону № 3038-VI визначено, що адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, скасовується:
виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;
місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, скасування адреси у строк, визначений цією статтею.
У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, скасування адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26-3 Закону №3038-VI підставами для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта є: 1) зміни в адміністративно-територіальному устрої (у тому числі зміна назви області, району, населеного пункту); 2) зміна назви вулиці, її об'єднання та поділ; 3) зміна назви гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об'єкта; 4) об'єднання, поділ закінчених будівництвом об'єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об'єкта (з урахуванням вимог пункту 2 частини третьої цієї статті); 5) упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна у визначених цим Законом випадках та в інших випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес.
Отже, поділ закінчених будівництвом об'єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об'єкта є підставою для зміни адреси.
Для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта у разі його об'єднання, поділу або виділення частки (крім квартири, житлового або нежитлового приміщення тощо) подаються такі документи:
1) заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об'єкта про зміну адреси із зазначенням прізвища, імені, по батькові власника (співвласників) та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про адресу, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви), реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі якщо право власності на об'єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
2) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його об'єднання, поділу або виділення частки, - у разі, якщо право власності на об'єкт не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) копія договору про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду - у разі, якщо об'єкт перебуває у спільній власності;
4) документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, якщо об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу, об'єднання або виділення без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення), - у разі, якщо відомості про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта не внесено до Реєстру будівельної діяльності;
5) технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна - у разі, якщо технічний паспорт створений без використання Реєстру будівельної діяльності;
6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;
7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.
Копії документів, що подаються для зміни адреси об'єкта нерухомого майна, засвідчуються заявником (його представником).
Відповідно до частин 14, 15 статті 26-3 Закону № 3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про зміну адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта: 1) приймає рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) оприлюднює рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси об'єкта нерухомого майна на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про зміну адреси/відмову у зміні адреси (у тому числі копію рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Рішення про зміну адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу щодо закінченого будівництвом об'єкта.
Рішення про відмову у зміні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Відомості про зміну адреси/відмову у зміні адреси об'єкта нерухомого майна доводяться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про зміну адреси/відмову у зміні адреси об'єкта нерухомого майна до Реєстру будівельної діяльності.
Підставами для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта за заявою власника (співвласника) закінченого будівництвом об'єкта (його представника) про зміну адреси є: 1) подання неповного пакета документів; 2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; 3) подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником; 4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території.
Відмова у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.
Після усунення причин, що були підставою для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта, заявник може повторно подати документи для зміни адреси.
Матеріалами справи встановлено, що позивач у передбаченому законом порядку звернулась до відповідача-1 із заявою про зміну адреси, у зв'язку з поділом об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач-2, відмовляючи позивачу у розгляді її заяви від 01.07.2025, посилається на п.2 ч.5 ст. 26-4 та п.2 ч.5 ст. 26-5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Суд зазначає, що положення статей 26-4 та ст. 26-5 Закону №3038-VI регулюють порядок зміни адреси об'єкту нерухомого майна щодо об'єктів, відносно яких отримано право на виконання будівельних робіт.
У той же час, позивач зверталась до відповідача-1 із заявою про зміну адреси об'єкта нерухомого майна, утвореного в результаті його поділу без проведення будівельних робіт та отримання відповідних дозвільних документів, у зв'язку з чим цей порядок зміни адреси регулюється нормами статті 26-3 Закону № 3038-VI (об'єднання, поділ закінчених будівництвом об'єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об'єкта).
Як зазначено судом вище, документи, які подаються для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта у разі його поділу або виділення частки визначені частиною 12 статті 26-3 Закону №3038-VI.
Серед їх переліку відсутній документ, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини 20 статті 26-3 Закону №3038-VI органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що рішенням Чернігівської міської ради від 26.08.2021 року № 10/VIII-28 «Про визначення органу з присвоєння адрес на території міста Чернігова» органом з присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна визначено Виконавчий комітет Чернігівської міської ради.
Судом також встановлено, що відповідно до пункту 2.2.15. Положення про управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради затвердженого пунктом 1.26 рішення Чернігівської міської ради від 28 січня 2021 року № 4/VІІІ-4 «Про положення про виконавчі органи Чернігівської міської ради», Управління архітектури розглядає у порядку, встановленому чинним законодавством України, заяви про присвоєння або зміну адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна у місті Чернігові і додані до них документи та приймає рішення про присвоєння або зміну адреси об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна відповідно до Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності».
На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що відмова відповідачів у зміні адреси об'єкту нерухомого майна за адресою: м.Чернігів, вул. Чернігівська, 36 є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: договору про надання професійної правничої допомоги № 8/9/25 від 08.09.2025 укладеного між адвокатом Кульгейко Л.Ю. та позивачем ОСОБА_1 ; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000535 від 30.11.2018; ордера на надання правничої допомоги серії СВ № 1143070 від 08.09.2025; попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 КАС України), які понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи на суму 15000,00 грн; акту про прийняття-передачу правових послуг від 08.10.2025; квитанцію до прибуткового касового ордера № 32 від 08.09.2025.
Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Водночас, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).
Суд враховує, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, справа № 620/11359/25 віднесена судом до справ незначної складності. Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000,00 грн.
Матеріалами справи також підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн з кожного.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, щодо розгляду питання про зміну адреси об'єкта нерухомого майна утвореного в результаті поділу житлового будинку ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2025 про зміну адреси об'єкта нерухомого майна утвореного в результаті поділу житлового будинку ОСОБА_1 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 04062015.
Відповідач: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, вул. Коцюбинського, 82, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 02498636.
Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА