17 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/11376/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №254150036954 від 25.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 02.08.2025 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 19.09.1983 по 28.08.1986, з 01.08.1988 по 20.05.1993, з 20.09.1993 по 03.06.1997 таз 03.36.1997 по 31.12.1997 (згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ), а також періоди навчання з 01.09.1982 по 13.09.1983 та з 01.09.1986 по 30.06.1988 (згідно диплому № НОМЕР_2 від 13.09.1983 та диплому серії НОМЕР_3 від 30.06.1988).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась до пенсійного органу із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком, проте рішенням від 25.08.2025 № 254150036954 у призначенні пенсії за віком відмовлено. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки має необхідний стаж, підтверджений трудовою книжкою для призначення пенсії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 21.10.2025, що підтверджується довідкою в матеріалах справи (а.с.34), однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 18.08.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.08.2025 № 254150036954.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Вік заявниці 60 років 00 місяців 17 днів. Страховий стаж особи становить 23 роки 09 місяців 12 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1983, оскільки її заповнено з порушенням вимог пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на першій (титульній) сторінці відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Страховий стаж зараховано згідно даних, які містяться в Реєстрі Застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування (ОК-5) 18.08.2025.
Рекомендовано: дня зарахування періодів до страхового стажу згідно записів трудової книжки, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки (а.с.25).
Як слідує з матеріалів справи відповідно до розрахунку страхового стажу позивачу зараховано періоди роботи:
в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислове підприємство “Чернігівський» з 01.01.1998 по 26.05.2002 (04 роки 04 місяці 26 днів);
продавцем у СПД Деркач за трудовим договором №3058, зареєстрованим в Чернігівському міському центрі зайнятості 03.06.2002, з 01.01.2003 по 31.08.2006 (03 роки 08 місяців);
комірником у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором від 13.08.2008 №25030802521, зареєстрованим в Чернігівському міському центрі зайнятості, з 13.08.2008 по 28.11 2008 (0 років 03 місяці 18 днів);
в Приватному підприємстві “Кіт і Пес» на посаді комірника з 01.12.2008 по 01.11.2018 (за підрахунками відповідача 09 років 03 місяці 28 днів);
в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Коллар Компані» з 02.11.2018 по 31.03.2020 (01 рік 05 міс.), з 01.07.2020 по 28.02.2022 (01 рік 08 міс.) та з 01.07.2022 по 31.07.2025 (03 роки 01 міс.) (а.с.26).
Вважаючи вказане рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст.9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенс ї за віком визначені ст. 26 Закону №1058.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно зі ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Так, відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності позивача згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 19 09.1983, оскільки були виявлені порушення вимог пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на першій (титульній) сторінці відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Однак вказані посилання відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки станом на дату заповнення трудової книжки позивача була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно підпунктів 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведено лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу регламентований пунктами 2.13- 2.14. Інструкції № 162.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу ''Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посаді зазначених "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, а саме дипломом № НОМЕР_2 від 13.09.1983 та записами в трудовій книжці, позивач з 01.09.1982 по 13.09.1983 навчалась в Чернігівському професійно-технічному училищі обласного управління торгівлі, що становить 01 рік 0 міс. 13 днів.
Як слідує з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.09.1983 позивач була прийнята на роботу в Новгород-Сіверський міськторг 19 вересня 1983 року на посаду молодшого продавця магазину №7. Запис про прийняття позивача на роботу внесено на підставі наказу № 55 від 20.09.1983.
Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки заповнено 19 вересня 1983 року та підписано особою, відповідальною за видачу трудових книжок в Новгород-Сіверському міськторзі. На титульній сторінці трудової книжки також мається підпис позивача.
Жодних недостовірних відомостей, виправлень, підчисток чи інших дефектів як титульна сторінка, так і трудова книжка не має.
30.07.1986 позивача переведено на посаду продавця цього ж магазину на підставі наказу №86 від 30.07.1986. в свою чергу, 28.08.1986 позивача звільнено з роботи у зв'язку з вступом на навчання до технікуму рад. торгівлі (наказ №92 від 28.08.1986). Вказані записи скріплені підписом відповідальної особи та печаткою роботодавця. Однак період роботи з 19.09.1983 по 28.08.1986, що становить 02 роки 11 місяців 10 днів, відповідачем протиправно не враховано до стажу позивача.
Згідно з записами в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , у дипломі серії НОМЕР_3 , позивач з 01.09.1986 по 30.06.1988 навчалася в Чернігівському технікумі радянської торгівлі (01 рік 06 місяців), що не враховано відповідачем до стажу позивача.
Так, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , позивач 01.08.1988 прийнята на роботу контролером магазину №114 в Чернігівське міське об'єднання “Продтовари» на підставі наказу №98 від 01.08.1988. На підставі наказу від 11.0.6.1990 №67, 12.05.1990 позивачу у зв'язку з введенням нових тарифних ставок і у відповідності з рішенням атестаційної комісії присвоєно III категорію продавця магазину №160.
01.03.1993 позивач, у зв'язку з ліквідацією міського об'єднання “Продтовари» прийнята переводом в державне комунальне виробничо-торгівельне підприємство “Продтовари» на підставі наказу №2 від 01.03.1993. 20.05.1993 позивача звільнено з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ №34 від 20.05.1993).
Вказані записи вчинені відповідно до вимог щодо ведення трудових книжок, скріплені підписом та і печаткою, а тому період роботи з 01.08.1988 по 20.05.1993, що становить 4 роки 09 місяців 20 днів, відповідачем протиправно не враховано до стажу позивача.
Згідно з записами в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , позивач 20.09.1993 прийнята на посаду двірника Житлової ремонтно-експлуатаційної дільниці №10 (наказ №23 § 1 від 15.09.1993). На підставі наказу №21-К від 02.06.1997 позивача 03.06.1997 звільнено з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. Вказані записи скріплені підписом та печаткою роботодавця, а тому період роботи з 20.09.1993 по 03.06.1997, що становить 03 роки 08 місяців 14 днів, відповідачем протиправно не враховано до стажу позивача.
Відповідно до записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1 , позивач 03.06.1997 прийнята на посаду продавця II категорії в Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислове підприємство “Чернігівський» (наказ №20 від 03.06.1997). На підставі наказу №31 від 24.05.2002 позивача звільнено з займаної посади за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) 26.05.2002.
Зазначені записи скріплені підписом та печаткою роботодавця. Однак відповідачем зараховано до стажу позивача лише частину вищевказаного періоду роботи, а саме період роботи з 01.01.1998 по 26.05.2002 (4 роки 4 місяці 26 днів), а період роботи з 03.06.1997 по 31.12.1997, що становить 06 місяців 28 днів, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача.
Аналізуючи наявну копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.09.1983 суд дійшов висновку, що записи відповідають вимогам до заповнення трудової книжки, оскільки містять чітко прописані дати прийому та звільнення з роботи, номери наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи і їх дати, посади на яких працювала позивач, та відбитки печаток підприємств (установ, організацій).
Відповідно до п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Також, суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Також суд враховує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.08.2025 № 254150036954 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 19.09.1983 по 28.08.1986, з 01.08.1988 по 20.05.1993, з 20.09.1993 по 03.06.1997 та з 03.36.1997 по 31.12.1997 (згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ), а також періоди навчання з 01.09.1982 по 13.09.1983 та з 01.09.1986 по 30.06.1988 (згідно диплому № НОМЕР_2 від 13.09.1983 та диплому серії НОМЕР_3 від 30.06.1988) та повторно розглянути заяву від 18.08.2025 з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 02.08.2025 задоволенню не підлягають, оскільки Пенсійний фонд України та його органи мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, тому є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень та зобов'язувати відповідача призначити позивачу пенсію.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Суд зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової допомоги від 05.09.2025на 8000,00 грн та банківську квитанцію від 05.09.2025 на суму 8000,00 грн (а.с.27-29).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд уважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 4000,00 грн.
З урахуванням зазначеного, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Також за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.08.2025 № 254150036954 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.09.1983 по 28.08.1986, з 01.08.1988 по 20.05.1993, з 20.09.1993 по 03.06.1997 та з 03.36.1997 по 31.12.1997 (згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ), а також періоди навчання з 01.09.1982 по 13.09.1983 та з 01.09.1986 по 30.06.1988 (згідно диплому № НОМЕР_2 від 13.09.1983 та диплому серії НОМЕР_3 від 30.06.1988) та повторно розглянути заяву від 18.08.2025 з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, код ЄДРПОУ 21084076).
Повне судове рішення складено 17.12.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО