16 грудня 2025 року справа № 580/12479/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Кулинич Світлани Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
10.11.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (61022, м.Харків Майдан Свободи, Держпром, 3під. 2поверх; код ЄДРПОУ 14099344) (далі - відповідач) про:
визнання незаконною бездіяльності, яка виражена у невиплаті одноразової грошової допомоги;
зобов'язання виплати на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу відповідно до частини шостої статті 42 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції на день страхового випадку;
стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору та витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позов зазначено, що батько позивачки (чоловік особи, що подала позов) загинув у ДТП під час трудових обов'язків, внаслідок чого дитина отримала право на відшкодування, яку відповідач добровільно відмовляється виплатити безпідставно.
Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Відповідач її отримав в електронний кабінет 18.11.2025 та правом подати відзив не скористався.
Всі подані документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Позивачка згідно з паспортом № НОМЕР_3 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_4 має дочку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька - ОСОБА_3 . Свідоцтвом серії НОМЕР_5 підтверджується, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тому позивачка звернулася до відповідача заявою від 18.04.2025 з проханням повідомити про розмір виплати сім'ї померлого ОСОБА_4 , який працював на момент смерті водієм у ФОП ОСОБА_5 в м.Харків, та пояснити, чи має її неповнолітня донька прав на виплату одноразової допомоги, вказати порядок та механізм такої виплати, зазначити її дату. Листом від 05.05.2025 відповідач повідомив, що закон не визначає умов та осіб, яким виплачується така допомога, та необхідні підтверджуючі документи.
Також звернулася до відповідача заявою від 09.06.2025, в якій просила здійснити виплату її неповнолітній дитині одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї батька, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві (ДТП) 22.09.2019 відповідно до ч.6 ст.42 Закону України №1105-XIV в редакції Закону України, що діяв до 01.01.2013. До неї додала сканкопію свідоцтва про народження вказаної дитини.
Розглянувши, відповідач листом від 07.07.2025 повідомив, що відповідно до особової справи ОСОБА_3 одноразова допомога його сім'ї не призначалася та для її отримання відповідно до законодавства необхідні підтверджуючі документи.
Тому позивачка звернулася в суд з позовом.
Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я регулює Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - ЗУ №1105-XIV).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 вказаного Закону встановлені види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку);
медичне страхування.
Страхові випадки:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат (п.10 ч.1 ст.1 ЗУ №1105-XIV).
Відповідно до ст.4 ЗУ №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.2 ст.5 ЗУ №1105-XIV уповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань:
1) здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами в межах коштів соціального страхування, затверджених Кабінетом Міністрів України, управління майном;
2) проводять розслідування страхових випадків, перевірку обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;
3) здійснюють заходи з профілактики страхових випадків;
4) забезпечують функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального страхування;
5) забезпечують електронну інформаційну взаємодію інформаційно-комунікаційної системи соціального страхування з інформаційно-комунікаційними системами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, охорони здоров'я, реалізацію державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, формування та реалізацію державної фінансової політики, державної політики з питань державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної політики у сферах освіти і науки, формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для виконання покладених на них функцій і завдань, визначених законодавством;
6) здійснюють контроль за використанням страхових коштів, перевірку правильності їх використання страхувальниками із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, контроль за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують у встановленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;
7) беруть участь у проведенні наукових досліджень з питань соціального страхування, вивчають міжнародний досвід з метою запровадження інноваційних форм соціального страхування, виступають замовником проведення наукових досліджень, розроблення методичного забезпечення;
8) беруть участь у здійсненні міжнародного співробітництва для розв'язання проблем та обміну досвідом у сфері соціального страхування;
9) здійснюють інші функції, передбачені цим Законом.
Отже, відповідач уповноважений орган з питань, з якими позивачка звернулася у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.2 ст.6 ЗУ №1105-XIV уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов'язані:
1) забезпечувати фінансування та здійснення страхових виплат, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;
2) здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів;
3) вживати заходів для раціонального використання страхових коштів;
4) контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування;
5) стягувати надміру сплачені страхові кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку;
6) вести облік і звітність щодо страхових коштів;
7) надавати безоплатно застрахованим особам і страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про соціальне страхування;
8) інформувати страхувальників та застрахованих осіб про результати своєї роботи через медіа.
Отже, виплата за страхованих сум входить у межі владних повноважень відповідача.
Згідно зі ст.30 ЗУ №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
В окремих випадках, за наявності підстав, уповноважений орган управління може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.
Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Право на страхові виплати у разі смерті потерпілого передбачене в ст.35 вказаного Закону. Зокрема, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Тобто, розглядаючи відповідну заяву відповідач зобов'язаний встановити факти причини смерті застрахованого, родинні зв'язки.
Згідно з ч.5 ст.36 ЗУ №1105-XIV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Водночас згідно з ч.6 ст.42 вказаного Закону у редакції до 01.01.2023, а саме від 02.04.2022 - яку просила позивачка застосувати, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Тобто, розмір допомоги змінився з дати настання страхового випадку і станом на дату звернення позивачки. Тому додатково відповідач зобов'язаний здійснити правильні розрахунки відповідної допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.41 Закону одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення стійкої втрати професійної працездатності за результатами розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня його смерті особам, які мають на це право.
Якщо справа про страхові виплати розглядається вперше після спливу трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати - згідно з ч.3 вказаної статті - здійснюються з дня звернення.
Питання порядку розгляду справи про страхові виплати унормовані ст.38 ЗУ №1105-XIV. Так, територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Встановлені обставини свідчать, що відповідач не прийняв акту владно-розпорядчого характеру за результатом розгляду заяви позивачки. Отже, допустив протиправну бездіяльність у цій частині.
Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Відповідно до ст.39 вказаного закону уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Встановлені обставини спору свідчать, що відповідач не з'ясував вказаних обставин і його лист не містить конкретного результату розгляду заяви, що суперечить вказаним вище способу, строку та порядку дій.
Отже, відповідач після надходження заяви щодо призначення пенсії зобов'язаний прийняти відповідне рішення. Такий спосіб дій відповідачем не дотримано без поважних причин. До належного розгляду заяви позивачки, відсутні підстави вважати порушеним право отримання відповідної одноразової допомоги та зобов'язати її виплати. Тому суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивачки та зобов'язати її розглянути в порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, та прийняти обґрунтоване рішення. В іншій частині позовні вимоги не обґрунтовані.
За вказаних підстав, понесені судові витрати, підтверджені платіжною інструкцією від 24.10.2025 про сплату судового збору в розмірі 1211,20грн за звернення до адміністративного суду відповідно до ст.ст.132-139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову - половина. Витрати на професійну допомогу в цій справі, не підтверджені жодним доказом (позовна заява підписана позивачкою, платіжні документи щодо послуг адвоката не надані), не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Задовольнити частково позов ОСОБА_2 .
Визнати протиправною бездіяльність ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ щодо розгляду її заяви від 09.06.2025.
Зобов'язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (61022, м.Харків Майдан Свободи, Держпром, 3під. 2поверх; код ЄДРПОУ 14099344) розглянути в порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 09.06.2025 та прийняти обґрунтоване рішення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору та витрат на правову допомогу.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (61022, м.Харків Майдан Свободи, Держпром, 3під. 2поверх; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат у сумі 605,60гн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок). Щодо стягнення решти витрат відмовити.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ