17 грудня 2025 року справа № 580/11421/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася в тому, що під час розгляду скарги від 31 серпня 2025 року позивачу не було забезпечено можливість реалізувати права, які були заявлено у скарзі, а саме, надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці скарги;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити повторний розгляд скарги позивача від 31 серпня 2025 року, забезпечивши при цьому заявлені у скарзі права, а саме, надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці скарги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що позивач у своїй скарзі від 31 серпня 2025 року просив надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги, тому він звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду, з врахуванням вимог ст. 122 КАС України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що скаргу позивача від 31 серпня 2025 року за дорученням розглядав помічник командувача - начальник юридичного управління Командування полковник юстиції Максим Максимчук, який за результатами розгляду повідомив позивача листом від 29 вересня 2025 року №116/12/91910. Крім того, скаржнику звернуто увагу на те, що реалізація права особистої присутності військовослужбовця, що виконує свій військовий обов'язок, та участі у перевірці скарги, поданої до органу військового управління, який знаходиться в іншому регіоні, в умовах воєнного стану наразі ускладений з огляду на об'єктивні чинники та необхідність здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Також скаржнику наголошено, що недобросовісне та надмірне користування правом на звернення, особливо до великої кількості адресатів одночасно з одного і того ж питання, істотно і негативно впливає на ефективність роботи органів військового управління; що в умовах воєнного стану слід розуміти допустимі межі використання свого права на подачу звернень та скарг, користуватись таким правом усвідомлено, за нагальної потреби та з питань, пов'язаних з існуванням реальної загрози життю та здоров'ю, або грубим порушенням прав громадян, вирішення яких є невідкладним та не може бути відтермінованим. Надмірне та необґрунтоване використання свого права на звернення в умовах воєнного стану призводить до негативних наслідків, завдає шкоди державі, суспільству та може тягнути за собою відповідальність за зловживанням таким правом. Як вбачається з документів наданих позивачем, та які є в матеріалах справи, відповідач вважає, що право позивача жодним чином не порушено. Його звернення було розглянуто за дорученням та в межах компетенції, про що скаржника письмово було повідомлено. На підставі вищевикладених обставин, представник відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 31 серпня 2025 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через електронний кабінет громадянина на сайті Урядового контактного центру у вигляді електронного документу зі скаргою, у якій просив:
- надати можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги;
- Міністерство оборони України притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який всупереч вимогам чинного законодавства України, знаючи хто є належним розпорядником, не надіслав мій запит на інформацію в частині надання завіреної належним чином копії плану переміщення до військової частини НОМЕР_2 , а порекомендував мені звертатися самостійно до військової частини НОМЕР_2 .
04 жовтня 2025 року позивачу на поштову адресу надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 вересня 2025 року №116/12/91910.
Враховуючи, що позивач у своїй скарзі від 31 серпня 2025 року просив надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги, однак такого права забезпечено не було, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суд зауважує, що позовна заява не містить жодних доводів та аргументів з приводу незгоди позивача з результатами перевірки його скарги від 30.06.2025 і суттю прийнятого відповідачем рішення. Натомість, обґрунтування позовної заяви фактично зводиться до того, що в ході розгляду скарги від 30.06.2025 відповідачем не було забезпечено позивачу реалізацію права особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої ним скарги.
Отже, з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу можливості особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої ним скарги від 30.06.2025.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з такого.
З 17.10.1996 введено в дію Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР). Згідно з Преамбулою, цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Отже, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон № 393/96-ВР, за приписами частини першої статті 1 якого громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У статті 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша). Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства (частина друга). Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя). Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).
За приписами статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
У частині першій статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону № 393/96-ВР).
Порядок розгляду звернень громадян урегульовано в розділі ІІ Закону № 393/96-ВР, зокрема, його статтями 14 (розгляд пропозицій (зауважень) громадян), 15 (розгляд заяв (клопотань)) та 16 (розгляд скарг громадян).
Згідно із частиною першою статті 14 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР закріплені права громадянина при розгляді заяви чи скарги, якою передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
У статті 19 Закону № 393/96-ВР визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, у частині першій якої закріплено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
За приписами частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналізуючи наведені вище положення Закону № 393/96-ВР, суд зазначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, їх керівники та інші посадові особи зобов'язані діяти лише відповідно до закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх повноважень в частині розгляду звернень громадян.
Під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Порядок розгляду звернень громадян визначений Законом № 393/96-ВР в залежності від виду звернення.
Законом № 393/96-ВР обумовлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Водночас, Законом № 393/96-ВР закріплені обов'язки органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, вони у межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Отже, визначений Законом № 393/96-ВР порядок розгляду звернень громадян із запрошенням до відповідного органу на прохання громадянина передбачений для таких видів звернень як заява та скарга.
За визначенням, наведеним у статті 3 Закону № 393/96-ВР, скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).
Матеріалами справи підтверджено, що скаргу позивача від 31 серпня 2025 року за дорученням розглядав помічник командувача - начальник юридичного управління Командування полковник юстиції Максим Максимчук, який за результатами розгляду повідомив позивача листом від 29 вересня 2025 року №116/12/91910.
Суд зазначає, що реалізація права особистої присутності військовослужбовця, що виконує свій військовий обов'язок, та участі у перевірці скарги, поданої до органу військового управління, який знаходиться в іншому регіоні, в умовах воєнного стану наразі ускладений з огляду на об'єктивні чинники та необхідність здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Недобросовісне та надмірне користування правом на звернення, особливо до великої кількості адресатів одночасно з одного і того ж питання, істотно і негативно впливає на ефективність роботи органів військового управління; що в умовах воєнного стану слід розуміти допустимі межі використання свого права на подачу звернень та скарг, користуватись таким правом усвідомлено, за нагальної потреби та з питань, пов'язаних з існуванням реальної загрози життю та здоров'ю, або грубим порушенням прав громадян, вирішення яких є невідкладним та не може бути відтермінованим. Надмірне та необґрунтоване використання свого права на звернення в умовах воєнного стану призводить до негативних наслідків, завдає шкоди державі, суспільству та може тягнути за собою відповідальність за зловживанням таким правом.
Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що право громадянина бути присутнім при розгляді звернення не є абсолютним і може бути реалізоване за певних умов, зокрема, з урахування введеного на території України воєнного стану і перебування/розміщення в різних регіонах України військовослужбовця, що виконує свій військовий обов'язок та органу військового управління, який перевіряє скаргу, поданої до органу військового управління, як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено права позивача під час розгляду його скарги від 31.08.2025.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ