17 грудня 2025 року справа № 580/11590/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави до Золотоніської міської ради Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов керівника Золотоніської окружної прокуратури (далі - позивач) в інтересах держави до Золотоніської міської ради Черкаської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Золотоніської міської ради Черкаської області (19700, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 8, ЄДРПОУ 26536152) щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, зобов'язавши Золотоніську міську раду Черкаської області (19700, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 8, ЄДРПОУ 26536152) вжити заходів щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини з погодженням з Міністерством культури та стратегічних комунікацій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Золотоніською міською радою Черкаської області, не зважаючи на те, що місто Золотоноша Черкаської області включено до Списку історичних населених місць України в порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» не утворено у складі своїх виконавчих органів за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, наділений повноваженнями (функціями), визначеними ч. 2 ст. 6 вказаного закону.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України затверджено Список історичних населених місць України, у який увійшло місто Золотоноша Черкаської області (1576 рік).
З аналізу норм, зокрема ч. 3 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вбачається, що місцевою радою населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини у обов'язковому порядку повинен бути утворений у складі її виконавчих органів спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Оскільки Золотоніською міською радою Черкаської області, не зважаючи на те, що місто Золотоноша Черкаської області включено до Списку історичних населених місць України в порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», не утворено у складі своїх виконавчих органів за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, наділений повноваженнями (функціями), визначеними ч. 2 ст. 6 вказаного закону, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до статті 54 Конституції України охорона культурної спадщини, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, є обов'язком держави.
Преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
У відповідності до Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України затверджено Список історичних населених місць України, у який увійшло місто Золотоноша Черкаської області (1576 рік).
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 (організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників) і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 (забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини.
Крім того, ч. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітує перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини
Частиною 4 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.
Також, ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, відповідні фінансові санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
Таким чином, наведені вище положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплюють імперативну норму щодо утворення органом місцевого самоврядування спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (відповідних виконавчих органів охорони культурної спадщини) у складі виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, зокрема у випадку занесення населеного пункту до Списку історичних населених місць України.
Із матеріалів справи судом встановлено, що Золотоніською міською радою Черкаської області, не зважаючи на те, що місто Золотоноша Черкаської області включено до Списку історичних населених місць України в порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», не утворено у складі своїх виконавчих органів за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, наділений повноваженнями (функціями), визначеними ч. 2 ст. 6 вказаного закону.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.
Статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належить організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників
Згідно із ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, серед іншого, належить забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини Золотоніської міської ради повинен бути утворений радою у складі її виконавчих органів у формі відділу, управління або іншого органу, однак неутворення відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих неуповноваженим органом/особами (в даному випадку Золотоніською міською радою) розпоряджень, рішень, приписів, постанов, незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об'єктів культурної спадщини.
Крім того, згідно з інформацією виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 18.07.2025 №1835, від 26.09.2025 № 2522 пропозиції щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини передано на розгляд депутатській комісії та будь-якої інформації про результати розгляду до прокуратури не надходило.
Так, згідно з ч. 3 ст 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
Отже, нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено необхідність погодження утворення спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини з Міністерством культури та стратегічних комунікацій України.
За інформацією Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 10.07.2025 № 06/13/6709-25 звернень Золотоніської міської ради щодо погодження створення виконавчого органу міської ради з охорони культурної спадщини та положення про відповідний орган до Міністерства не надходили.
Таким чином, відповідач, як орган місцевого самоврядування, допустив у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимог згаданих нормативно-правових актів у складі виконавчих органів міської ради, як населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, не утворила спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини - відповідний виконавчий орган.
Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Таким чином, із врахуванням вищенаведеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Золотоніської міської ради Черкаської області щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Зобов'язати Золотоніську міську раду Черкаської області вжити заходів щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини з погодженням з Міністерством культури та стратегічних комунікацій.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ