Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 грудня 2025 р. № 520/7860/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000110/2 від 06.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача 21.04.2025 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в яком він зазначає, що митним органом у відзиві не спростовано тверджень та аргументів ТОВ "Авто Тренд" стосовно суті позовних вимог. Наполягає на необґрунтованості всіх зауважень, вказаних відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів; підтримав позицію, викладену у позовній заяві, та просить суд задовольнити її і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
ТОВ «Авто Тренд» (далі - позивач) було зареєстровано у 2012 році. Основною діяльністю позивача є оптова торгівля запасними частинами для автомобілів. Товар закуповується напряму у виробників товарів в Китаї та Європі.
Позивач у березні 2025 року ввіз на територію України з Китаю запасні частини до автомобілів. Митне оформлення товару здійснювалось Харківською митницею (далі - відповідач).
Декларантом від митниці отримане рішення про коригування митної вартості товарів № ИА807000/2025/000110/2 від 06.03.2025, яким визначено митну вартість товарів за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України.
Позивач вважає протиправним вказане рішення, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Між позивачем та виробником товару TAIZHOU DONGNA MECHANICAL & ELECTRICAL CO, LTD (Китай) укладено контракт № ВА29092022 від 29.09.2022.
Умовами контракту передбачене наступне: продавець продає, а покупець купує товар запасні частини для автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. -контракту).
Згідно з інвойсом № DNASR20241216 від 16.12.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 75 589,00 доларів США.
04.03.2025 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача електронну митну декларацію № 25UА807200003034U0.
Частиною 2 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Декларантом було заявлено митну вартість товару за 1 методом. В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару - 3 328 355,55 грн., яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає до митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Керуючись цими положенням на підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:
1. Декларацію митної вартості.
2. Пакувальний лист.
3. Інвойс № DNASR20241216 від 16.12.2024.
4. Коносамент НYSF2024121187А від 02.01.2025.
5. Залізнична накладна № 3129717176 від 19.02.2025.
6. Сертифікат про походження товару.
7. Банківський платіжний документ № 001500513 від 19.12.2024.
8. Рахунок експедитора № LS-4625656 від 21.02.2025.
9. Довідка експедитора № 457217-1 від 21.02.2025.
10. Додаткова угода №1 від 01.11.2023 до контракту № ВА29092022 від 29.09.2022.
11. Контракт з виробником № ВА29092022 від 29.09.2022.
12. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023.
13. Додаткова угода № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023.
14. Заявка від 30.12.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування.
Перелік наданих до митної декларації документів вказаний у картонці відмови № UА807200/2025/000127 та у гр. 44 митної декларації.
06.03.2025 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначалось наступне: «... На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом, на вимоги ст. 254 Митний кодекс України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини...».
Позивач у позові зазначає, що представником відповідача не було зазначено, які саме недоліки вже наданих документів викликали сумніви митниці у правильності визначення вартості товару, інспектором не було зазначено у повідомлені. У повідомлені інспектора митниці не вказувалося, в яких саме документах виявлено розбіжності та в чому саме полягають недоліки наданих документів. Тому декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, які виникли у митного органу на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000110/2 від 06.03.2025, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість:
- товару № 1 в сторону збільшення з 42694,35 $ до 77030,56 $, визначивши її у розмірі 6,717$ за один кілограм;
- товару № 2 в сторону збільшення з 37331,32 $ до 73650,25 $, визначивши її у розмірі 7,55 $ за один кілограм.
06.03.2025 на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2025/000127.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч.7 ст.55 Митного кодексу України.
Відповідно до ч.7. ст. 55 Митного кодексу України позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 25UА807200003200U4 від 07.03.2025 та додатково сплатив мито у розмірі 145 741,43 (70822.42+74919.01) грн. та ПДВ у розмірі 612 113,99 (297454.16 + 314659.83). Разом сума переплати склала 757 855,42 грн. (відповідно до граф 47 митної декларації, СП 55).
Далі, керуючись ч.8 ст.55 Митного кодексу України, якою передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, позивач звернувся до відповідача з заявою № 27/03-1 від 27.03.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:
1. Експертна декларація країни відправлення з перекладом.
2. Додаткова угода від 10.12.2024.
3. Акт № ЛШ00-002420 надання послуг від 07.03.2025 з експедитором.
4. Платіжна інструкція № 14768 від 10.03.2025.
Позивач зазначає, що у тексті заяви № 27/03-1 від 27.03.2025 було допущено описку у даті додаткової угоди, вказавши - додаткова угода від 01.07.2023, надсилалась же додаткова угода від 10.12.2024.
У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 01.04.2025 - відмова в скасуванні рішення про коригування митної вартості. При цьому не було наведено будь-яких підстав в чому ж саме полягали сумніви митниці, не вказані причини відмови та чому саме наданих документів недостатньо, не вказані зауваження до наданих документів, зазначивши лише «...за результатами розгляду наданих до митниці документів повідомляємо таке. Подані Вами додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої Вами митної вартості оцінюваних товарів, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару».
Позивач просить суд врахувати, що відсутність обґрунтованої відмови в перегляді рішення про коригування митної вартості є самостійною підставою для скасування такого рішення на підставі ч. 10 ст. 55 Митного Кодексу України, згідно з якою, якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно.
Не погодившись із прийнятим Харківською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Коригування митної вартості здійснено митним органом за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.
Рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно положень статті 264 МК України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Щодо підстав завищення митної вартості, викладених у рішенні №UА807000/2025/000110/2 від 06.03.2025 слід зазначити наступне.
Графа 33 спірного рішення містить наступні підстави його прийняття:
1. наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код товару УКТЗЕД 8708949998, 8708809998) по даному підприємству;
2. до митного оформлення не надано митну декларацію країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів;
3. в інвойсі від 16.12.2024 №DNASR20241216 ціна товару вказана без умов поставки, тобто включені не всі складові митної вартості;
4. відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
5. в п.1.2 зовнішньоекономічного договору від 29.09.2022 №ВА29092022 визначено що сума договору складає 200 000 дол. США, але загальна сума митних оформлень перевищує умови п. 1.2 договору;
6. не надано договори зазначені в графі 3 залізничної накладної СМГС №3129717176,
7. в рахунку на перевезення № LS-4625656 від 21.02.2025 відсутнє посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу що свідчить про суттєві розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, оскільки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей стосовно ціни, яка була фактично сплачена або підлягає оплаті за ці товари, або містять суттєві розбіжності;
8. відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
9. а також в зв'язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п. 3 ст. 53 МКУ та вимогою надати рішення про визначення митної вартості;
10. відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту НYSF2024121187А;
11. відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт передоплати згідно умов коносамента НYSF2024121187А.
2.1. Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром суд зазначає, що наявність рішення про коригування митної вартості товару позивача, який було завезено раніше, ніяк не впливає на визначення митної вартості товару по цій поставці. Крім того, всі рішення винесені відповідачем незаконно та оскаржуються позивачем у суді.
2.2 Однією з підстав для коригування митної вартості товарів вказано - в інвойсі від 16.12.2024 №DNASR20241216 ціна товару вказана без умов поставки, тобто включені не всі складові митної вартості.
З цього приводу слід зазначити, що у міжнародній комерційній практиці інвойс (рахунок-фактура) це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (вага ті інші) і відомості про відправника та одержувача. Отже, фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
Затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено, як і не передбачено вимоги щодо необхідності зазначення умов поставки в інвойсі.
Позивач у позові зазначає, що умови поставки узгоджені між позивачем та виробником товару та вказані в 1.1 контракту № ВА29092022 від 29.09.2022, який надано до митниці при митному оформлені товарів. Товар поставляється на умовах FОВ Китай, Нінгбо.
Отже, посилання митного органу на відсутність умов поставки в інвойсі, як на підставу коригування митної вартості товарів, є неправомірним.
2.3 В якості підстави для коригування митної вартості товарів в рішенні було вказано «в п.1.2 зовнішньоекономічного договору від 29.09.2022 №ВА29092022 визначено що сума договору складає 200 000 дол. США, але загальна сума митних оформлень перевищує умови п.1.2 договору», однак не зазначено, як дана обставина впливає на числовий показник митної вартості товарів. Крім того, до винесення оскаржуваного рішення митний інспектор не звертався до декларанта з цього питання.
Додаткову угоду від 10.12.2024 до контракту № ВА29092022 від 29.09.2022 про збільшення загальної суми контракту було надіслано позивачем до відповідача разом з заявою про перегляд рішення № 27/03-1 від 27.03.2025.
2.4. Стосовно ненадання до митниці договорів, зазначених в графі 3 залізничної накладної СМГС №31297176; відсутності транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту НYSF2024121187А; відсутності банківського платіжного документа, що підтверджує факт передоплати згідно умов коносамента НYSF2024121187А слід зазначити наступне.
Для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно із наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд в Постановах від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 та від 15.10.2024 по справі № 520/6058/24 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Так колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що зазначені довідки про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, враховуючи, що Правилами №599 наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування. При цьому, положеннями Митного кодексу України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Організація перевезення вантажу була здійснена експедитором ТОВ «Ламан Шилінг». Декларантом до митниці при митному оформлені товару надано договір про транспортне експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Ламан Шилінг» та додаткову угоду № 1 від 03.01.2024 до нього.
Умовами даного договору передбачено, що експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін (п. 1.1). При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1).
Крім того, умовами додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 передбачено, що експедитор зобов'язаний надати клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи (п 2.1.7). Оплата здійснюється після доставки вантажу на склад ТОВ «Авто Тренд» (п. 4.1.3).
Експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання умов договору було організоване морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент НYSF2024121187А від 02.01.2025 та була організована доставка вантажу залізничним транспортом до України на підтвердження чого до митниці було надано залізничну накладну № 3129717176 від 19.02.2025.
У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальніст «Авто Тренд» мало взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» до митниці було надано договір, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Ламан Шипінг». ТОВ «Авто Тренд» не укладало ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, не здійснювало оплати напряму перевізникам, тому надати до митниці договори, вказані в гр. З залізничної накладної не має можливості.
За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевих перевізників, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України.
Після розмитнення та доставки товару на склад, ТОВ «Авто Тренд» було оплачено послуги експедитора та підписано акт надання послуг. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці разом с заявою про перегляд рішення додатково надіслано акт № ЛШ00-002420 надання послуг від 07.03.2025 з експедитором, платіжну інструкцію № 14768 від 10.03.2025 про оплату послуг експедитора.
2.5. Щодо такої підстав для винесення рішення, як в рахунку на перевезення № LS - 4625656 від 21.02.2025 відсутнє посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу слід зазначити наступне.
Позивач у позові зазначає, що посилання на географічні пункти є у довідці експедитора № 457217-1 від 21.02.2025, яку разом з рахунком надано до митниці при митному оформлені товару. В довідці експедитор вказав наступне: «Даною довідкою підтверджуються витрати на морське транспортування вантажу в контейнері 1*40НQ, МRSU5967601 по коносаменту НYSF2024121187А по маршруту морський торговий порт Нінгбо (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща) складають 147745.07 грн., згідно рахунку № LS-4625656.
Міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Мостиська-Пшемисль, Україна - 26807.35грн., згідно рахунку № LS- 4625656».
Слід зауважити, що діюче законодавство України не містить норм про необхідність зазначення географічних пунктів, між якими було здійснено переміщення вантажу, саме у рахунку на оплату послуг експедитора, тому зазначення їх у довідці експедитора не суперечить чинному законодавству та не впливає на визначення числового показника митної вартості товару.
Отже, позивачем були включені всі складові до розрахунку митної вартості товару, а сума витрат на транспортування товару до кордону України підтверджена належними документами.
2.6. Щодо зауваження митного органу про те, що декларантом не надано каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), не надано експертної митної декларації слід зазначити наступне.
Копію експертної митної декларації № 311020240514447719 разом с перекладом надіслано до митниці разом с заявою № 27/03-1 від 27.03.2025.
Складання специфікації не передбачено умовами контракту з продавцем. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Тобто, ці документи не входять до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу, який передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Надання цих документів не передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України як обов'язкове, в тому числі і тому, що ці документи відсутні у розпорядженні декларанта і тільки від доброї волі продавця залежить їх отримання. Але, якщо продавець китайське підприємство, то отримання таких документів значно ускладнюється також мовними бар'єрами (ці документи будуть китайською мовою), а також різницею у ділових та бізнес звичаях. Крім того, товар придбавався напряму у виробника товару та виготовлявся на замовлення, ціна товару визначалася конкретно для позивача виходячи з кількості та найменування замовленого товару.
Позивач у позові зазначає, що продавець не надіслав позивачу таких документів, тому надати їх до митниці підприємство не мало можливості.
Крім того, такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (Постанова ВС від 27.01.2022 у справі №810/3667/15).
Щодо неподання декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України суд зазначає, що системний аналіз правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Це твердження висловив Верховний Суд в Постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, документи, вказані в ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, подаються не в обов'язковому порядку, а лише при їх наявності, про це прямо зазначено в цій статті. Позивач не мав в наявності цих документів, тому і не надав їх до митниці, про що вказав у листі № 62 від 04.03.2025. Окрім цього, в даному листі позивачем було ще раз підтверджено, що:
ТОВ «Авто Тренд» не укладало договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
ТОВ «Авто Тренд» не здійснювало платежів третім особам на користь продавця.
ТОВ «Авто Тренд» не сплачувало за комісійні, посередницькі послуги, пов'язані із виконанням умов договору (угоди, контракту).
ТОВ «Авто Тренд» не укладало ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
ТОВ «Авто Тренд» не отримувало від виробника товару каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи).
ТОВ «Авто Тренд» не має в наявності висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України позивач підтвердив, що:
1) немає жодних обмежень щодо прав ТОВ «Авто Тренд» на використання оцінюваних товарів;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів ТОВ «Авто Тренд» не надійде прямо чи опосередковано продавцеві;
4) покупець і продавець недов'язані між собою особи.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню, а надані позивачем документи, в тому числі додаткові документи, надіслані позивачем разом з заявою про перегляд рішення, кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Позивачем заявлено повні та достовірні відомості про митну вартість товарів.
Позивачем спростовані всі сумніви митниці, викладені у рішенні про коригування митної вартості товарів. Підприємством надані всі, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей щодо вартісних та кількісних показників оцінюваного товару, також ознаки підробки документів відсутні й усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.
Враховуючи вимоги нормативних приписів, які регулюють спірні правовідносини, предмет доказування у даній справі охоплює як підстави незастосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору, так і обґрунтованість обрання певного другорядного методу та порядок розрахунку митної вартості імпортованого товару.
Відповідач при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів застосував резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, посилаючись на митну декларацію, яка стала джерелом інформації при прийнятті рішення, а саме: за основу взята цінова інформація згідно митної декларації №UА100390/2025/703908 (25UA100390703908U6) від 04.03.2025.
- товар 1 позивача - (Товар 37 за МД №UА100390/2025/703908: код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708949998, назва товару; Частини та пристрої моторних транспортних засобів: рульові, колеса, рульові колонки, країна походження СИ (Китай), умови поставки РОБ. вага нетто 420.5кг);
- товар 2 позивача - (Товар 34 МД №UА100390/2025/703908: код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708809998, назва товару; «Частини та пристрої моторних транспортних засобів: Стійка стабілізатора, країна походження СУ (Китай), умови поставки РОВ, вага нетто 928,234 кг).
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (висновок щодо застосування положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України, викладений в постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21), що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Позиція Верховного Суду при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: «посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом, інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.».
У спірних рішеннях відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, умови поставки та країну походження товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши обсяги партії товару, митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, та як самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Таким чином, застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими декларантом до митного оформлення.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу під час митного оформлення товару пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000110/2 від 06.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію довіреності від 10.05.2023, виданої ТОВ "Авто Тренд", якою уповноважено адвоката Бондаренко Інну Віталіївну представляти інтереси та вести справи в усіх судових установах, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3363 на ім'я Бондаренко Інни Віталіївни, копію договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, в якому в п.3.1. зазначено про те, що сторони узгодили, що Клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі, узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору, на підставі відповідно рахунку. Також надано копію Додаткової угоди №30 від 27.03.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, в п.3 якої зазначено, що сторони узгодили, що Клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг на рахунок виконавця в розмірі 5 000,00 (дев'ять тисяч гривень) без ПДВ за підготовку позовної заяви, платіжну інструкцію №14822 від 28.03.2025, якою підтверджено оплату Клієнтом послуг, наданих Виконавцем, згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 та Додаткової угоди №30.
Також, до позовної заяви додано копію Акта прийому-передачі виконаних послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 б/н від 02.04.2025, відповідно до п. 3 якого загальний витрачений на правову допомогу час складає 5 годин, вартість виконаної роботи складає 5 000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату професійної правової допомоги, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1/3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000110/2 від 06.03.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (ЄДРПОУ 38493680) сплачену суму судового збору в розмірі 11367 (одинадцять тисяч триста шістдесят сім) грн 83 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов