Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 грудня 2025 р. № 520/24033/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Світлани Чудних, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Мати позивача - ОСОБА_2 є особою з ІІ групою інвалідності та за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №956649 та висновком ЛКК від 09.06.2025 №572 за формою 080/4-о про потребу в отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. У зв'язку із чим, не бажаючи продовжувати військову службу за сімейними обставинами, Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 НГУ із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» з долучення копій документів, які підтверджують право на звільнення. Листом від 01.09.2025 № 2/24/12-1399-2025 військовою частиною НОМЕР_1 НГУ було надано відповідь, за результатами розгляду вказаного рапорту, в якій повідомлено, що правових підстав для звільнення з військової служби не встановлено, оскільки із наданих матеріалів вбачається наявність у матері - ОСОБА_3 синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є членами її сім'ї першого ступеня споріднення. Позивач вважає таку відмову у звільненні з військової служби протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними, а тому підлягають залишенню без задоволення. Зазначив, що разом із рапортом позивач надав документи у підтвердження обставин, викладених у рапорті. Разом із тим, із наданих позивачем матеріалів вбачається наявність у матері позивача - ОСОБА_3 її синів, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є членами її сім'ї першого ступеня споріднення. Зважаючи на вищевикладене, за результатам розгляду наданих Позивачем документів, обґрунтованих правових підстав для звільнення останнього із військової служби - не встановлено. Зазначив, що у позивача є рідні (повнорідні) брати, зокрема - ОСОБА_4 , який, у відповідності до довідки від 22.01.2025 №1-ДВ/65890, проходить службу у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Однак, вказана довідка видана 22.01.2025 року, що ставить під об'єктивний сумнів проходження зазначеної особи служби у ДСНС на теперішній час. Також слід звернути увагу, що позивачем не подано документів, які б підтверджували необхідність у постійному догляді його іншого повнорідного брата - ОСОБА_5 . В свою чергу імперативність абзацу 13 пункту 3 частини 26 Закону прямо вказує, що обов'язковою умовою для звільнення з військової служби є відсутність інших осіб першого чи другого ступеня споріднення, або якщо такі особи самі потребують постійного догляду. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Справа розглянута в межах встановлених строків та з урахуванням перебуванням судді на лікарняному та у відпустці.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
ОСОБА_6 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 НГУ із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» з долучення копій документів, у підтвердження оставин, якіі надають право на звільнення, зокрема:
- паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 ;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ;
- довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №956649;
- пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 ;
- висновок №572 від 09.06.2025 року за формою 080/4-о щодо ОСОБА_2 ;
- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 ;
- акт №14 від 28.06.2025 року про обстеження сімейного стану військовослужбовця;
- свідоцтво про народження ОСОБА_5 ;
-свідоцтво про народження ОСОБА_4 ;
- довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №957205;
- висновок ЛКК №574/7 щодо ОСОБА_1 ;
- довідка №1-ДВ/65890 від 22.01.2025 р.;
- нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 .
Листом від 01.09.2025 № 2/24/12-1399-2025 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України позивача повідомлено, що за результатами розгляду вищевказаного рапорту правових підстав для звільнення з військової служби не встановлено, оскільки за результатом розгляду поданих документів не встановлено відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення по відношенню до матері, або що такі члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Із наданих Вами матеріалів вбачається наявність у матері ОСОБА_3 синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є членами її сім'ї першого ступеня споріднення.
Вважаючи таку відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
У свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, необхідно зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами), зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Так, в обґрунтування підстав для звільнення Позивачем у рапорті було зазначено, що родинні зв'язки з матір'ю підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_3 відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №956649, також, підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 .
Відповідно до висновку №572 від 09.06.2025 за формою 080/4-о ОСОБА_3 встановлено потребу в отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Щодо інших членів першого та другого ступеню споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_7 :
Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Окрім позивача, у ОСОБА_3 є двоє синів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №957205. Також, відповідно до висновку ЛКК №574/7 встановлено, що ОСОБА_1 за станом здоров'я не може здійснювати постійний сторонній догляд за членами родини.
ОСОБА_4 , відповідно до довідки №1-ДВ/65890 від 22.01.2025 проходить службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та перебуває на посаді командира відділення 24 ДПРЧ 9 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Харківській області.
Відповідно до Акту №14 від 28.06.2025 про обстеження сімейного стану військовослужбовця зазначено, що лейтенант ОСОБА_1 є єдиним хто може доглядати за матір'ю ОСОБА_2 у відповідності до вимог абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України. Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період (ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Отже, аналізуючи вищевказані норми можна дійти висновку, що служба в ДСНС - це спеціальна державна служба особливого характеру, що забезпечує цивільний захист населення та територій від надзвичайних ситуацій, гасить пожежі, проводить рятувальні роботи та ліквідовує наслідки надзвичайних ситуацій, керуючись законодавством (Кодекс цивільного захисту, Закони України та Постанови КМУ). Її особливості полягають у виконанні специфічних завдань, пов'язаних із ризиками для життя, особливому порядку проходження служби (контракт, спеціальні звання), пільгах (тривалі відпустки) та вимогах, що регулюються спеціальними актами, на відміну від звичайної державної служби.
Таким чином, проходження ОСОБА_4 службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та перебування на посаді командира відділення 24 ДПРЧ 9 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Харківській області унеможливлює здійснення ним догляду за ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не можуть здійснювати догляд за матір'ю.
Відповідно до висновків, наданих у постановах Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24, та від 27.02.2025 № 380/16966/24 «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо Акту №14 від 28.06.2025 про обстеження сімейного стану військовослужбовця лейтенанта ОСОБА_1 .
Так, листом від 26.07.2025 № 9271 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено Військову частину НОМЕР_1 НГУ про те, що ОСОБА_1 є єдиним хто може доглядати за матір'ю ОСОБА_2 у відповідності до вимог абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, подаючи на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 НГУ рапорт про звільнення з військової служби лейтенант ОСОБА_1 належним чином підтвердив підстави звільнення та надав необхідні документи які дають підстави на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Обираючи спосіб захисту порушеного права апеляційний адміністративний суд виходить із такого.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008).
Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішення питань щодо звільнення військовослужбовців з військової служби відноситься до дискреційних повноважень командирів (начальників) військових частин.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.
З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На думку суду, саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає принципам адміністративного судочинства, є цілком достатнім та ефективним в досліджуваних правовідносинах для його відновлення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Світлана Чудних