Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
17 грудня 2025 р. справа № 520/25028/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Міністерство оборони України (пр. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 №34 про визнання капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 таким, що самовільно залишив військову частину з 16 січня 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2025 №196 винесений за результатами проведення службового розслідування відносно капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 за фактом самовільного залишення військової частини з 16.01.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 організувати проведення спеціального службового розслідування за фактом зникнення безвісти капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , відповідно до Наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України" від 27.10.2021 №332;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення (в тому числі премії, надбавки, додаткової винагороди тощо) капітану ОСОБА_2 , командиру 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , що не виплачувалось, у зв'язку з винесенням наказів командира військової частини НОМЕР_2 про визнання військовослужбовця таким, що самовільно залишив військову частину, за період з 16.01.2025 по дату винесення судового рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є дружиною капітана ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем та проходить військову службу на посаді командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини №34 від 31.01.2025 визначено "Вважати капітана ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив військову частину з 16 січня 2025 року". Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №196 від 12.02.2025 "Про результати службового розслідування" встановлено факт самовільного залишення місця служби капітана ОСОБА_2 та його відсутність на службі без поважних причин з 16.01.2025. Позивач вважає, що в матеріалах службового розслідування зазначена інформація, яка не відповідає дійсності та є не об'єктивною, а тому відповідно не може бути покладена в основу результатів проведеного службового розслідування. З огляду на вказане, на думку позивача, висновки по проведеному службовому розслідуванню є не об'єктивними та не повними, а висновок і наказ по результатам проведеного службового розслідування підлягають скасуванню, та проведенню спеціального службового розслідуванню.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідач вважає, що службове розслідування проведено з додержанням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 №34 про визнання капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 таким, що самовільно залишив військову частину з 16 січня 2025 року та наказу командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування №196 від 12.02.2025 не має.
У відповіді на відзив позивач наголосила на тому, що матеріали проведеного службового розслідування містять неточності, що відповідно ставить під сумнів повноту та належність проведеного службового розслідування. При наявності висновку в матеріалах службового розслідування про те, що прямих доказів неправомірних дій капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , не встановлено, але, ймовірно, вони полягають у прямому намірі ухилитись від військової служби, і відкритому кримінальному провадженні за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , за ознаками злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, позивач вважає неможливим беззаперечно встановити, що ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину, а не зник безвісти.
Міністерством оборони України подано до суду пояснення щодо позову або відзиву, в яких зазначено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 та безпосередньо в ній перебував на всіх видах забезпечення. Військова частина НОМЕР_2 є окремою юридичною особо. ОСОБА_2 не займав жодної посади в штаті безпосередньо саме в апараті Міністерства оборони України, як юридичної особи, військової служби безпосередньо в Міністерстві оборони України не проходив, а отже, будь-які безпосередні правовідносини з приводу предмету спору у даній справі між позивачем та Міністерством оборони України місця не мали і не мають. З огляду на вищевикладене, Міноборони не є розпорядником інформації та доказів щодо предмету спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 26.05.2023 Первомайським відділом ДРАЦС у Лозівському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції.
ОСОБА_2 з 14.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 17.09.2025 №3158.
17.01.2025 від тимчасово виконуючого обв'язки командира НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 надійшов рапорт про те, що командир 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_2 вибув з КСП батальйону приблизно о 20:00 год. 16.01.2025 після наради в тимчасове розташування 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 . До тимчасового розташування підрозділу капітан ОСОБА_2 не прибув та на зв'язок більше не виходив. Місцезнаходження капітана ОСОБА_2 невідомо.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.01.2025 №34, капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону, визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 16.01.2025 та знято з усіх видів забезпечення.
З метою уточнення причин і умов самовільного залишення місця несення служби капітаном ОСОБА_2 , командиром 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.02.2025 №340 призначено службове розслідування та з 01.02.2025 по 10.02.2025 начальником зв'язку штабу НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 проведено службове розслідування.
10.02.2025 складено акт службового розслідування, затверджений тво командира військової частини НОМЕР_2 .
Так, в ході службового розслідування, результати якого оформлені актом, від 10.02.2025 №135, встановлено, що згідно рапорту майора ОСОБА_5 , тимчасово виконуючого обов'язки командира 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , від 31.01.2025 вх. №2875, командир 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , капітан ОСОБА_2 , вибув з КСП батальйону приблизно о 20.00 год. 16.01.2025 після наради з тимчасово виконуючим обов'язки командира НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , майором ОСОБА_5 в тимчасове розташування 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , у населений пункт АДРЕСА_2 . До тимчасового розташування підрозділу капітан ОСОБА_2 не прибув та на зв'язок більше не виходив. Зброя капітана ОСОБА_2 , а саме: автомат АКС-74У № НОМЕР_6 та пістолет НОМЕР_7 -43 знаходиться в ящику зберігання зброї та боєприпасів 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 . Місцезнаходження капітана ОСОБА_2 на даний момент не відомо.
Згідно пояснень, наданих майором ОСОБА_5 , заступником командира НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , 16.01.2025 на 19:00 год. визначив командирам 7 та 8 роти прибути на КСП батальйону з метою уточнення місць зосередження їх підрозділів після завершення переміщення. На визначену годину командир 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_6 не прибув, через що майор ОСОБА_5 був вимушений дзвонити і питати щодо його місця перебування. Капітан ОСОБА_2 прибув на КСП 3 танкового батальйону близько 20:00 год. в роздратованому стані і сварився з кимось по телефону. Як пояснив майор ОСОБА_5 , заступник командира НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , капітан ОСОБА_2 розмовляв ймовірно з особою жіночої статі, із розмови що він почув: "сама розбирайся зі своїм братом, мене не має це хвилювати". Після наради, яка тривала недовго, майор ОСОБА_5 наказав капітану ОСОБА_2 убути до КСП 7 танкової роти. Крайній раз він бачив капітана Гречкосія приблизно о 20:00 год. біля КСП батальйону. Приблизно о 08:00 год. 17.01.2025 майор ОСОБА_5 отримав доповідь від командира 1 танкового взводу 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону, старшого лейтенанта ОСОБА_7 про те, що капітан ОСОБА_2 не повернувся до місця розташування підрозділу. Протягом всього дня підрозділи 7 танкової роти проводили пошукові дії по його можливому маршруту проїзду, проводилось опитування на блокпостах чи не бачили капітана ОСОБА_8 або його машину. Після того як пошуки не були успішними, приблизно о 16:00 год. майор ОСОБА_5 зробив доповідь про самовільне залишення частини капітаном ОСОБА_2 .
Пошуки капітана ОСОБА_2 в районі населеного пункту Оріхів здійснювались силами особового складу 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 в період з 17.01.2025 по 20.01.2025, що не дало результату. Приблизно 20.01.2025 у взаємодії з 128 огшбр були проведені пошукові дії за допомогою засобів БПЛА маршрутів, якими міг їхати капітан ОСОБА_2 по лінії бойового зіткнення. Після огляду всіх знищених транспортних засобів, які знаходились в районі його можливого маршруту, не було знайдено жодну схожу машину, через що пошуки візуальним способом були зупинені.
Пояснення надані майором ОСОБА_5 підтверджуються поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_7 , командира 1 танкового взводу 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта ОСОБА_9 , старшого механіка-водія групи управління взводу зв'язку НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_10 , старшого телефоніста відділення зв'язку взводу зв'язку НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_11 , механіка-радіотелефоніста відділення зв'язку взводу зв'язку НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_12 , водія-електрика 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_13 , водія 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 .
12.02.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) видано наказ №196 "Про результати службового розслідування", яким завершено службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.02.2025 №340.
Встановлено факт самовільного залишення місця служби капітаном ОСОБА_2 , командиром 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , та його відсутність на службі без поважних причин з 16.01.2025.
З 16.01.2025 ОСОБА_2 призупинено виплату грошового забезпечення.
У вищевказаному наказі зроблено висновки про те, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено, що під час дії в державі правового режиму воєнного стану у діях капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , який самовільно залишив місце несення служби з метою ухилення від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу в умовах воєнного стану, вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України.
Своїми діями капітан ОСОБА_2 , командир 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , порушив вимоги статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 12, 14, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
20.03.2025 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Мелітополі, за повідомленням командира військової частини НОМЕР_2 зареєстровано кримінальне провадження №62025080100002031 з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 408 КК України.
Не погоджуючись із наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 №34 та від 12.02.2025 №196, а також не погоджуючись із припиненням нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 , позивач звернулась до суду із даним позов.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Згідно зі ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.01.2025 №34 капітан ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 16.01.2025.
З метою встановлення причин та умов самовільного залишення місця служби ОСОБА_2 , командиром військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) видано наказ від 01.02.2025 №340 "Про призначення службового розслідування".
В ході проведеного службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 самовільно залишив частину НОМЕР_2 .
Пояснення з приводу своєї відсутності ОСОБА_2 надати не зміг, оскільки з самовільного залишення частини не повернувся і на телефонні дзвінки не відповідає. Документів які б підтверджували законність відсутності на службі капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , не надходило.
З огляду на наведене, у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 12.02.2025 №196:
1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.02.2025 №340, вважати завершеним.
2. Вважати встановленим факт самовільного залишення місця служби капітаном ОСОБА_2 , командиром 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , та його відсутність на службі без поважних причин з 16.01.2025.
3. Командиру 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 не пізніше 10 днів з дати повернення на військову службу капітана ОСОБА_2 , командира 7 танкової роти 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , підготувати та подати проєкт наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 12, 14, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
5. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 :
5.1. Призупинити виплату з 16.01.2025 грошового забезпечення капітану ОСОБА_2 , командиру 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , згідно пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
5.2. Не виплачувати капітану ОСОБА_2 , командиру 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , за січень 2025 року у повному обсязі премії, згідно абзацу і пункту 5 розділу XVI Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
5.3. Не виплачувати капітану ОСОБА_2 , командиру 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , за січень 2025 року у повному обсязі додаткові винагороди, згідно абзацу І пункту 15 розділу XXXIV порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Судом встановлено, що службове розслідування проведене у відповідності до Порядку №608, неточностей чи неповноти матеріали службового розслідування не містять.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що станом на день звернення до суду, починаючи з 17.01.2025 ОСОБА_2 на зв'язок не виходить. Позивач вважає, що її чоловік зник безвісти разом із своїм автомобілем.
Поряд із цим, суд зазначає, що в ході розгляд даної справи суду не надано та судом не здобуто доказів про оголошення чоловіка позивачки відсутнім безвісти.
Позивач наводить суду ряд аргументів, які на переконання останньої є достатніми доказами на підтвердження того, що її чоловік не міг самовільно залишити військову частину, а відтак є зниклим безвісти під час захисту Вітчизни, однак суд в рамках розгляду цієї справи не надає оцінку вказаним доводам, оскільки в силу статей 4, 12 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", частини 2статті 293, статей 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук і набуває такого статусу з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або за рішенням суду до моменту припинення її розшуку. Факт зникнення особи безвісти за рішенням суду може бути встановлений в порядку цивільного судочинства.
Щодо посилання на відкрите кримінальне провадження №12025082080000135 від 23.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд зазначає, що такі відомості внесені до ЄРДР на підставі заяви брата ОСОБА_2 - ОСОБА_14 , в якій він просить встановити місце знаходження свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , капітана 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону НОМЕР_8 окремої танкової бригади, який 16.01.2025 приблизно о 20:00 год. перестав виходити на зв'язок.
Отже, вищевказані доводи позивача не спростовують висновків відповідача про порушення її чоловіком ст.ст. 12, 14, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту.
Суд зауважує, що на виконання статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир.
Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Тобто, за змістом вказаних норм, командиром є військовослужбовець, який має авторитет та високі моральні якості, неухильно дотримується вимог законодавства щодо проходження військової служби, а також несе персональну відповідальність за здатність виконувати бойові завдання підрозділом в цілому та кожним військовослужбовцем, який входить до його складу окремо.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у рапортах командирів та поясненнях військовослужбовців, наданих під час службового розслідування, в яких вони вказують про відсутність ОСОБА_2 у спірний час у підрозділі.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, оскільки предметом як службового розслідування, так і спірних наказів відповідача є саме факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_2 , в той час як доказів на спростування такого факту/обставин позивачем до суду надано.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та виключення із списків особового складу військової частини наказами по стройовій частині офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, є наказ по особовому складу про звільнення їх з посади (чи рішення суду (або належним чином завірена його копія) про оголошення таких військовослужбовців безвісно відсутніми або померлими). Наказ по особовому складу щодо звільнення таких військовослужбовців з посад доводиться до військової частини не пізніше семи діб з дня видання наказу.
Пунктом 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260), передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Суд зазначає, що з прийняттям відповідачем оскаржуваних наказів чоловіка позивачки визнано таким, що з 16.01.2025 і по теперішній час самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , призупинено виплату грошового забезпечення, в тому числі премії та додаткової винагороди.
Отже, за фактом самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_2 військової частини, наявні законодавчо визначені підстави для припинення виплати військовому грошового забезпечення з такої підстави.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Поряд з цим, у разі встановлення нових обставин, які б підтверджували відсутність факту самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини, зокрема, за результатами розслідування кримінального провадження, позивач буде мати можливість відновити свої права щодо грошового забезпечення, в тому числі в судовому порядку.
Оскільки відсутні докази набуття ОСОБА_2 статусу особи, що зникла безвісти за особливих обставин, то в межах спірних правовідносин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення (в тому числі премії, надбавки, додаткової винагороди тощо) капітану ОСОБА_2 , командиру 7 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , що не виплачувалось, у зв'язку з винесенням наказів командира військової частини НОМЕР_2 про визнання військовослужбовця таким, що самовільно залишив військову частину, за період з 16.01.2025 по дату винесення судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Міністерство оборони України (пр. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.