Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
за результатами розгляду заяви про забезпечення адміністративного позову
16 грудня 2025 року № 520/32017/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові клопотання представника ОСОБА_1 Кадигроба В.О. про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.12.2025, просить суд:
- визнати противоправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призив та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2025 №1884/МВ;
- визнати противоправним та скасувати наказ А 4438 про зарахування до штату військової частини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року відкрито спрощене провадження по справі.
14.12.2025 р. представником ОСОБА_1 Кадигробом В.О. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
1. В порядку забезпечення адміністративного позову заборонити Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби з навчального центру військової частини НОМЕР_1 до місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
2. В порядку забезпечення адміністративного позову заборонити Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо присвоєння ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-облікової спеціальності по завершенню проходження базової військової підготовки у навчальному центрі Військової частини НОМЕР_1 до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Вимоги заяви представника обґрунтовані тим, що позивач перебував на спеціальному обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та мав діюче і належним чином оформлене бронювання на період мобілізації та на воєнний час до 27.02.2026, як працівник критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства ТОВ “ФМ ХЛАДОПРОМ» та відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Всупереч вимогам пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення щодо призову за мобілізацією громадянина ОСОБА_1 та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 07.11.2025 № 1884/МВ та Поіменного списку від 07.11.2025 № 2564/МВ позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений ефективного захисту та можливості належним чином поновити порушені права, оскільки позивач буде зобов'язаний виконати наказ командира, який може бути несумісним зі станом здоров'я позивача.
Зважаючи на те, що після завершення базової військової підготовки при навчальному центрі, яка, відповідно до статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Програми «Базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів), затвердженої начальником Генерального штабу ЗСУ від 02.06.2023 року, триває 30 днів , найближчим часом позивача буде повернуто до військової частини, де останній буде зобов'язаний виконувати завдання по службі та неухильно дотримуватись наказів командира, всупереч неможливості за станом здоров'я.
З огляду на вищезазначене, невжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить ефективне поновлення прав позивача, може призвести до невідворотних наслідків.
Наразі позивач перебуває в навчальному центрі військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, образу після проходження базової військової підготовки, позивача буде направлено до військової частини з метою виконання завдань по службі.
Зважаючи на це, існує потреба у забезпеченні позовну шляхом залишення позивача до вирішення судового спору по суті у навчальному центрі військової частини НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали справи, факти, доводи та докази, що містяться в ній та додані до заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАСУ забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів ч. 1 ст.151 КАСУ позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключена;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 1 ст. 154 КАСУ встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за доцільне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Суд відзначає, що інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року (далі - Рекомендація).
Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь - який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.
Згідно вищезазначеної Рекомендації рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.
Пунктом «б» Імплементацій вищезазначених Рекомендацій передбачено, що ухвалюючи рішення щодо запиту про зупинення, адміністративному і, якщо цього не виключає закон, судовому органу слід ураховувати суспільний інтерес, а також і права й інтереси третіх осіб.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошено у рішенні, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який триває і на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
В частині 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Таким чином, у зв'язку із призовом на військову службу та зарахуванням до особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач набув статусу військовослужбовця.
Позивач звертається з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогою зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня набрання рішенням суду законної сили.
Отже переміщення чи переведення позивача з військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду у цій справі, оскільки після переведення позивача військова частина НОМЕР_1 не буде належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією приймати рішення про виключення позивача як військовослужбовця зі списків особового складу іншої військової частини.
Суд переконаний, що обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме залишення у позивача статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
При цьому суд зауважує, що таким судовим рішенням не буде нанесено шкоди жодній із сторін, а також обороні країни, бо позивач до набрання законної сили рішенням суду у цій справі залишається у статусі військовослужбовця.
Крім того, суд наголошує, що правомірність спірних рішень і дій відповідачів суд не досліджував.
В іншій частині заявлених вимог про забезпечення позову суд дійшов висновку відмовити, оскільки в частині присвоєння позивачу військово-облікової спеціальності по завершенню проходження ним базової військової підготовки у навчальному центрі Військової частини НОМЕР_2 до набрання законної сили рішення суду у цій справі представником позивача не наведено обгрунтованих можливих порушень прав позивача та неможливості їх поновлення.
Отже, враховуючи викладені вище обставини та доводи заяви про забезпечення позову, суд відзначає про наявність обставин, що можуть призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат заява позивача про забезпечення адміністративного позову підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
Клопотання представника ОСОБА_1 Кадигроба В.О. про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 по службі поза межі військової частини НОМЕР_1 , у тому числі, переміщувати його за межі військової частини НОМЕР_1 та/або направляти до будь-якої іншої військової частини, навчального центру, підрозділу чи місця проходження військової служби до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повна ухвала складена 16 грудня 2025 року.
Суддя Бадюков Ю.В.