Справа № 500/6453/25
12 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у переході з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника від 14.07.2025 №961170101736;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 07.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, надавши при цьому оригінали та копії трудової книжки, копію паспорта, довідок про заробітну плату, виписки з акту огляду МСЕК, та інших документів, необхідних для призначення такого виду пенсії. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Рішенням від 14.07.2025р., №о/р 961170101736 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовило позивачу в переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із скаргою на дане рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 25.08.2025 вих. №1400-0305-8/72055 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській залишило скаргу позивача без задоволення. Такі дії відповідача позивачка вважає протиправними та вказує на наявність підстав для переведення її на інший вид пенсії, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 14.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
24.11.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує, що відповідно до ст. 36 до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Представником відповідача зазначається, що відповідно до п. 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи та додатково наданих документів неможливо перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не надано документ, який підтверджує час настання інвалідності до 18 років.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Відповідно до Довідки Тернопільської міжміськрай ЛТЕК від 07.09.1983 та Відповідно до пункту 17.1.10. витягу з рішення ЕКОПФО від 27.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано особою з інвалідністю з дитинства. Даний факт також міститься у Консультаційному висновку спеціаліста від 30.06.2025 року.
07.07.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою та відповідними документами про перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принцимом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Підставою для відмови слугувало те, що до заяви не додані документи, на підставі яких позивачка визнана інвалідом дитинства до досягнення 18 років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною 2 статті 36 даного Закону передбачено, що непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі Порядок).
Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а також: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків померлому годувальнику або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
Згідно пункту 2.18 розділу ІІ Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Тобто, право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років. Тобто є два випадки для призначення пенсії такого виду пенсії: як встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку, так і настання інвалідності у віці до 18 років.
Суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення категорії "інвалідність з дитинства" МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено.
За ч.3 ст.1 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
Відповідно до п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009, медико-соціальна експертиза хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Таким чином, статус "інвалід з дитинства" встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.10.2021 у справі №759/6651/16-а, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Відмовляючи у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в рішенні від 14.07.2025р., №о/р 961170101736 послалось на те, що позивачем не надано документ, який підтверджує час настання інвалідності до 18 років.
Як встановлено судом і це не заперечується відповідачами, позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи з 07.09.1983, про що свідчить письмовий витяг з офіційного експертного рішення ЛТЕК про встановлення інвалідності - виписка з акту огляду ЛТЕК серії ВМ-76 № 139640, видана Тернопільським міжміськрай ЛТЕК.
Причиною інвалідності є визнане захворювання, перенесене у дитинстві.
В графі «Причина інвалідності» розпоряджень про перерахунок пенсій зазначено - інвалід з дитинства.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 264/25/1794/В від 27.06.2025 року позивачу з 12.06.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності (причина інвалідності інвалідність з дитинства).
Таким чином, вказаними вище документами підтверджується те, що позивачка має медичні показання для визнання особою з інвалідністю до 18-ти років.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, із посиланням на відсутність документів, згідно яких вона визнана інвалідом з дитинства до досягнення 18 років, що свідчить про невідповідність спірного рішення №о/р НОМЕР_1 від 14.07.2025 року критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
За приписами розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нарахувати і виплатити дану пенсію з 07.07.2025, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника від 14.07.2025 р. №961170101736.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, нарахувати і виплатити дану пенсію з 07.07.2025, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54008 код ЄДРПОУ 13844159).
Головуючий суддя Подлісна І.М.