17 грудня 2025 рокусправа № 380/18221/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» (79021, м.Львів, вул. Садова, 27А, кв. 53; ЄДРПОУ 37919448) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 28.07.2025 року №UA2090002025296 та №UA2090002025297.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування занижених ставок ввізного мита при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією №23UA209180006004U8.
Перевіркою встановлено, що ввезений позивачем товар не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію, при цьому висновки митного органу базуються на листі уповноваженого органу Республіки Польща, Королівства Іспанія та уповноваженого митного органу Канади про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, складених експортерами до митних декларацій, зазначених у Додатку 8 до Акту перевірки, в яких митний орган стверджує, що преференційне походження товарів у відповідних митних деклараціях не підтверджено.
На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення №UA2090002025296 від 28.07.2025 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на суму 117107,94 грн та №UA2090002025297 від 28.07.2025 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у сумі 23421,59 грн (розмір податкового зобов'язання - 23421,59 грн, сума штрафних санкцій - 5855,40 грн).
Позивач вважає висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення безпідставними, оскільки в підтвердження заявленої митної вартості подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним ст.53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс). Вказані документи надавались митниці, а тому у митного органу була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митних деклараціях. Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Крім того, митна декларація та безпосередньо декларація-інвойс, в яких було задекларовано товар при ввезенні на митну територію України, були прийняті митним органом, a імпортований товар випущений у вільний обіг, зокрема Львівська митниця ДMC здійснила митне оформлення товару без будь-яких зауважень, що в свою чергу, ще раз підтверджує, що декларант надав достатню кількість документів, які б підтверджували преференцію по сплаті митних платежів. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
23.09.2025 за вх.№76188 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що па підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 3441, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з надходженням від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, відповідно до наказу Львівської митниці від 12.06.2025 №225 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» (ЄДРПОУ 37919448) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004. За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.07.2025 №112/25/7.4 19/37919448, яким встановлено порушення ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини другої статті 46 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004 на загальну суму 117107,94 грн.; підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004 на загальну суму 23421,59 гривень. В ході проведення перевірки встановлено, ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004 ввезено товар, який декларувався із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення I «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції. Для застосування преференції « 410» при митному оформленні товару наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053, який вказаний у графі 44 митної декларацій під кодом « 0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товарів форми EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації вказана «DE» та була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053.
Керуючись статтею 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053. Державна митна служба України листом від 15.01.2024 №15/15-03-01/7.9/220 інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 16.10.2023 №3001-ІОC.4331.52.2023 з результатами процесу перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053. Уповноваженим органом Республіки Польща у зазначеному листі повідомлено наступне: «Товар, на який поширюється вищезазначений сертифікат, не може вважатися товаром з походженням - відповідно до Додатку I Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження. Експортер не підтвердив походження товару. Таким чином, цей продукт не може претендувати на преференційний режим». Таким чином, уповноваженим органом Республіки Польща, як уповноваженим державним органом країни експортера, не підтверджено преференційне походження з Європейського Союзу товару (код пільги 410), ввезеного ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004. Враховуючи ту обставину, що для товару, ввезеного за вказаною митною декларацією преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження виявилась недостовірною, а тому, ТзОВ «СІГМА ІНЖИНІРИНГ» преференційні ставки ввізного мита до товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053, застосовано неправомірно.
Беручи до уваги вищевикладене, внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції за кодом пільги « 410» під час митного оформлення товарів за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004, контролюючим органом встановлено порушення ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення), частини першої статті 257, частини другої статті 46 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення), підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України. Просить у задоволенні позову відмовити.
02.12.2025 за вх.№95989 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Вказав, що позивач до матеріалів справи № 380/18221/25 долучив декларацію постачальника про товари з преференційним походженням, в якій зазначено, що сідельний тягач має походження з Європейського Союзу (Німеччина) і відповідає правилам походження, які регулюють преференційну торгівлю з Україною. Крім того, ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» надав лист-підтвердження від виробника, що країною виготовлення сідельного тягача модель TGX, номер шасі - WMA13XZZ3JM760054 є Німеччина. Відтак, позивачем належними доказами доведено, що ввезений сідельний тягач вироблений в Німеччині, то відповідно правомірно щодо нього застосовані тарифні преференції, як це передбачено Угодою між ЄС та Україною. Просить позов задовольнити.
03.12.2025 за вх.№ 96382 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що уповноваженим органом Польщі, як уповноваженим державним органом країни експортера, не підтверджено преференційне походження з Європейського Союзу ввезених товарів ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004. Відтак, враховуючи, що для ввезених товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про їх преференційне походження виявилась недостовірною, а тому преференційні ставки ввізного мита до даних товарів, які зазначені у сертифікаті, застосовано неправомірно. Отже, оцінивши відповідний лист, митний орган правомірно дійшов висновку, що зазначена в листі чітка інформація, яка вказувала про неможливість підтвердження преференційного походження оформлених на адресу позивача товарів в рамках Протоколу І та Доповнення 1 до Угоди в силу наведених у листі обставин. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37919448), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Інші: 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання; 28.13 Виробництво інших помп і компресорів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.
В 2023 році ТзОВ «СІГМА- ІНЖИНІРИНГ» ввезло на митну територію України в режимі імпорт товар, що підтверджується митною декларацією № 23UA209180006004U8, а саме сідельний тягач марки MAN, модель - TGX, номер шасі- НОМЕР_1 .
Зі змісту графи 2 вище зазначеної декларації вбачається, що відправником товару (експортером) виступала компанія «AHL GROUP Sp. z.o.o.» (Польща), а одержувачем згідно з графою 8 є ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ».
Товар за вище зазначеною декларацією був задекларований із застосуванням преференції «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» за кодом 871219000 і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ТзОВ «СІГМА ІНЖИНІРИНГ» ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості у рамках дії норм пункту 1 статті 29, статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, статті 15 Доповнення 1 Підтвердження походження до Регіональної конвенції.
На підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 3441, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з надходженням від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, відповідно до наказу Львівської митниці від 12.06.2025 №225 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» (ЄДРПОУ 37919448) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.07.2025 №112/25/7.4 19/37919448, яким встановлено порушення ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» вимог:
- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини другої статті 46 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004 на загальну суму 117107,94 грн.;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004 на загальну суму 23421,59 гривень.
В ході проведення перевірки встановлено, ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004 ввезено товар, який декларувався із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення I «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції.
Для застосування преференції « 410» при митному оформленні товару наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053, який вказаний у графі 44 митної декларацій під кодом « 0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товарів форми EUR.1».
Країна походження товару у графі 34 митної декларації вказана «DE» та була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053.
Державна митна служба України листом від 15.01.2024 №15/15-03-01/7.9/220 інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 16.10.2023 №3001-ІОC.4331.52.2023 з результатами процесу перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 20.02.2023 №PL/MF/AT0117053.
Уповноваженим органом Республіки Польща у зазначеному листі повідомлено те, що товар, на який поширюється вищезазначений сертифікат, не може вважатися товаром з походженням - відповідно до Додатку I Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження, оскільки експортер не підтвердив походження товару. Таким чином, цей продукт не може претендувати на преференційний режим.
На адресу ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» скеровано лист від 12.06.2025 №7.4-5/19 01/13/15390 в якому зазначено про право суб'єкта ЗЕД відповідно до статті 350 Митного кодексу України надати в термін до 30 червня 2025 року пояснення та/або документальне підтвердження щодо преференційного походження товарів, оформлених на підставі документів про походження, митне оформлення яких завершено за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004.
На момент завершення перевірки ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» пояснень надано не було.
В ході проведеної перевірки, відповідачем встановлено, що внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції за кодом пільги « 410» під час митного оформлення товарів за митною декларацією від 22.02.2023 №UA209180/2023/006004, контролюючим органом встановлено порушення ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення), частини першої статті 257, частини другої статті 46 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення), підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.
На підставі акту від 09.07.2025 №112/25/7.4-19/37919448, митним органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №UA2090002025296 від 28.07.2025 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на суму 117107,94 грн;
- №UA2090002025297 від 28.07.2025 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у сумі 23421,59 грн (розмір податкового зобов'язання - 23421,59 грн, сума штрафних санкцій - 5855,40 грн).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч.2 ст.92 Конституції України).
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст. 1 МК України).
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як передбачено ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За змістом ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з п. 190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень ст. 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України
Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 277 МК України об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що платники податків, визначені ст. 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об'єктом оподаткування відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України) на митну територію України зобов'язані сплачувати ввізне мито.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
За правила ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Ст. 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави “походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I “Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Ст. 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
П. 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 “Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або
(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Ст. 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (п. 5 ст. 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина 3 статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до ч.8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною 9 цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
За змістом ч. 1 ст. 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатом проведеної перевірки відповідачем складено Акт №112/25/7.4-19/37919448 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» (ЄДРПОУ 37919448) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон товарів за митною декларацією від №23UA209180006004U8, яким встановлено порушення статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, ч.1 ст.257, ч.2 ст.46 Митного кодексу України. Документальною невиїзною перевіркою встановлено наступні порушення ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» (ЄДРПОУ 37919448) вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, ч.1 ст.257, ч.2 ст.46 Митного кодексу України, в результаті чого збільшено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією № 23UA209180006004U8 на загальну суму 117 107, 94 грн та підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового Кодексу України, в результаті чого збільшено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією № 23UA209180006006U8 на загальну суму 23 421, 59 грн..
Вказані висновки стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Як видно з матеріалів справи, позивачем було отримано від свого контрагента сертифікати перевезення товару EUR.1, у якому в графі “Країна походження» зазначено Німеччина.
До позовної заяви долучено декларацію постачальника про товари з преференційним походженням, в якій зазначено, що сідельний тягач має походження з Європейського Союзу (Німеччина) і відповідає правилам походження, які регулюють преференційну торгівлю з Україною.
Крім того, ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» надано лист-підтвердження, що країною виготовлення сідельного тягача модель TGX, номер шасі WMA13XZZ3JM760054 є Німеччина.
Відповідно до статті 61 Митного кодексу Союзу (затвердженого Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЕС) №952/2013 від 09.10.2013) якщо походження вказано в митній декларації згідно з митним законодавством, митні органи можуть вимагати від декларанта підтвердити походження товарів.
Якщо підтвердження походження товарів надається згідно з митним законодавством або іншим законодавством Союзу, що регулює окремі сфери, митні органи в разі обґрунтованих сумнівів можуть вимагати надання будь-яких додаткових підтверджень, необхідних для забезпечення того, щоб зазначення походження відповідало правилам, установленим відповідним законодавством Союзу.
Якщо це необхідно для цілей торгівлі, документ, що підтверджує походження, може бути виданий у Союзі згідно з чинними в країні призначення або на території призначення правилами походження чи будь-яким іншим методом визначення країни, де товари повністю отримано або востаннє істотно трансформовано.
У даному випадку підтвердженням походження товару, а саме сідельного тягача модель TGX, номер шасі - НОМЕР_1 є листи від виробника даного транспортного засобу.
Відтак товар, який був ввезений позивачем в Україну за відповідною митною декларацією, є таким, що походить з Європейського Союзу, виготовлений у ЄС (Німеччина) та відповідає правилам походження, які регулюють преференційну торгівлю з Україною. Звідси висновується, що позивач виконав усі митні і податкові зобов'язання під час здійснення митної процедури.
Підставою для донарахування митних платежів стала інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, відповідно до якої експортер не надав достатніх доказів для підтвердження преференційного походження товару.
Разом з тим зазначена інформація не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» митних правил, оскільки до митного оформлення надав всі документи, передбачені чинним законодавством, які були видані експортером і підтверджують право позивача на застосування преференційного режиму.
Таку ж позицію підтримав Верховний Суд в постанові від 04.10.2023 року по справі №380/2869/22, в якій Верховний Суд зауважує, що підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів.
Таку ж позицію і підтримав Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/25.
Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.
В акті перевірки відсутні будь-які посилання на документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера, а відтак винесені податкові-повідомлення рішення є протиправними та такими, які підлягають до скасування.
Згідно із частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Навпаки, долучені до позовної заяви документи, чітко та однозначно дають відповідь, що транспортний засіб сідельний тягач модель - TGX, номер шасі НОМЕР_1 виготовлено в Німеччині.
Крім того, в акті перевірки не наведено доказів того, що сертифікати EUR.1 скасовані чи визнані недійсними. Більше того, у відповіді уповноваженого органу Республіки Польща зазначено, що дані сертифікати є справжніми, а тому є чинними та єдиними документами, що підтверджують походження товарів з країн Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів. Також зміст відповіді уповноваженого органу Республіки Польща свідчить про те, що компетентний іноземний орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.
Такий документ підтверджує походження товару з Європейського Союзу та є достатньою підставою для застосування преференційного режиму.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.
В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію.
В акті перевірки відсутні будь-яке посилання на документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера
З огляду на викладене суд не може дійти висновку, що ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» діяло неправомірно при здійсненні митного оформлення товару із застосуванням преференційного режиму та допустило ті порушення вимог чинного законодавства, про які зазначені в акті перевірки.
Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача від 28.07.2025 року №UA2090002025296 та №UA2090002025297 та наявність підстав для їх скасування.
Суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованій, зокрема у справах “Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ТзОВ «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» (79021, м.Львів, вул. Садова, 27А, кв. 53; ЄДРПОУ 37919448) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці 28.07.2025 року №UA2090002025296 та №UA2090002025297.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА-ІНЖИНІРИНГ» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна