15 грудня 2025 року м. Львівсправа № 442/4533/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивачка/ ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач), в якому просить:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень - Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними;
- зобов'язати Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєструвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при пред'явленні позивачем діючого паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , виданого 28 червня 2024 року органом 5917.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що її дівоче прізвище « ОСОБА_3 ». В 2001 році позивачка вперше вийшла заміж і під час укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ». В 2002 році позивачка розірвала шлюб та залишила прізвище « ОСОБА_4 ». В 2005 році позивачка вдруге вийшла заміж і взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ». У 2020 році під час розлучення позивачка попросила суд повернути їй дівоче прізвище « ОСОБА_3 » і суд задовольнив її позовну вимогу, хоча повинен був відмовити, адже відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. 21 травня 2025 року позивачка зі своїм чоловіком (шлюб укладений в православній церкві 19 липня 2024 року в м. Конотоп) звернулися до Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з питанням реєстрації шлюбу. Однак працівники вказаного відділу державної реєстрації актів цивільного стану не прийняли заяву, оскільки вважають документи позивачки невпорядкованими. 23 травня 2025 року позивачка написала до вказаного органу заяву з проханням надати аргументовану відмову, на яку отримала відповідь від 23 травня 2025 року № 870/33.1-06-24 «Щодо надання інформації». Вважаючи зазначену поведінку відповідача протиправною та такою, що порушує її право на шлюб, позивачка звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 15 липня 2025 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2025 року адміністративну справу № 442/4533/25 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2025 року для розгляду справи № 442/4533/25 визначено головуючу суддю Клименко Оксану Миколаївну.
Ухвалою судді від 14 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою судді 15 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію заяви позивача із доданими до заяви документами, за наслідками якої прийнято спірну відмову.
Витребуваних судом доказів відповідач суду не надав, про причини їх неподання не повідомив.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року витребувано у відповідача усі докази, на які є посилання у листі від 23 травня 2025 року № 870/33.1-06-24 «Щодо надання інформації».
Витребуваних судом доказів відповідач суду не надав, про причини їх неподання не повідомив.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 23 травня 2025 року щодо відмови в поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції своїм листом від 23 травня 2025 року № 870/33.1-06-24 «Щодо надання інформації» повідомив про таке: «(…) відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 Сімейного кодексу України - Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу.
1. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В даному випадку 05.08.2005 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Конотопу реєстраційної служби Конотопського міськрайонного управління юстиції у Сумській області Ви зареєстрували шлюб з гр. ОСОБА_6 , про що складено актовий запис за № 296.
Ваше прізвище до державної реєстрації даного шлюбу було - ОСОБА_7 , після державної реєстрації шлюбу Ви змінили своє прізвище на « ОСОБА_8 .
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2020 за № 577/1528/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей суд ухвалив - Розірвати шлюб між гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_6 та після розірвання шлюбу ОСОБА_8 повернути дівоче прізвище « ОСОБА_3 ».
Однак відповідно до ч. 1 ст. 113 Сімейного кодексу України Вам повинні були змінити Ваше прізвище на дошлюбне, тобто на ОСОБА_7 або залишити прізвище, яке було обране при державній реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 .
На підставі вищенаведеного Вам необхідно упорядкувати Ваші документи для подачі заяви на державну реєстрацію шлюбу».
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивачка звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
За змістом частини першої статті 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Згідно з частинами першою, другою статті 28 Сімейного кодексу України заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.
Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.
Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.
Відповідно до положень статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актом цивільного стану є, зокрема шлюб, який підлягає державній реєстрації. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Шлюб підлягає обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398).
Відповідно до статті 2 Закону № 2398 актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону № 2398 органами державної реєстрації актів цивільного стану є відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону № 2398 державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.
За змістом частин першої, третьої статті 14 Закону № 2398 для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, обов'язком повідомити один одному про стан свого здоров'я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.
Згідно зі статтею 21 Закону № 2398 у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо:
1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України;
2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану;
3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен мотивувати відмову в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, у письмовій формі, а також зазначити порядок оскарження рішення про відмову відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року № 3307/5) (далі - Правила).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють їх та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
За змістом пункту 3 глави 1 розділу ІІ Правил для державної реєстрації актів цивільного стану, повторної видачі свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану подаються заява, документи чи у випадках, передбачених цими Правилами, у відповідній заяві зазначаються відомості про документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації, а також пред'являється паспорт або паспортний документ заявника.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану використовує усі відомості, отримані за результатами відповідної перевірки, для проведення державної реєстрації актів цивільного стану та повторної видачі свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Заява про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану формується та реєструється, а актовий запис цивільного стану складається за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. На заяві про державну реєстрацію акту цивільного стану, повторну видачу свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, а також на актовому записі цивільного стану заявник за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у них, проставляє власний підпис, крім випадків, передбачених цими Правилами.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу ІІ Правил у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.
Посадова особа органу державної реєстрації актів цивільного стану обов'язково перевіряє в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомості про акти цивільного стану, необхідні для проведення відповідної державної реєстрації. Якщо такі відомості в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні, працівник органу державної реєстрації актів цивільного стану уточнює їх у заявника, у тому числі за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен мотивувати відмову в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, у письмовій формі.
Рішення про відмову в державній реєстрації актів цивільного стану, дії або бездіяльність органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені в адміністративному порядку відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
За змістом пунктів 1 - 6 глави 2 розділу ІІІ Правил для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява про державну реєстрацію шлюбу.
Заява про державну реєстрацію шлюбу подається до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за вибором жінки та чоловіка за умови, що державна реєстрація шлюбу буде проводитися у приміщенні відповідного органу.
Під час особистого подання заяви про державну реєстрацію шлюбу жінкою та чоловіком з метою встановлення їх особи пред'являються документи, що посвідчують їх особу, передбачені пунктом 3 глави 1 розділу II цих Правил.
Посадова особа органу державної реєстрації актів цивільного стану формує та реєструє заяву про державну реєстрацію шлюбу за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян в день її отримання або не пізніше наступного робочого дня, якщо така заява надійшла засобами поштового зв'язку, з внесенням відомостей про:
а) наречених: прізвище; власне ім'я; по батькові (за наявності); дата народження; місце народження (за відомостями паспорта чи паспортного документа, а у випадках, передбачених законодавством, за даними Єдиного державного демографічного реєстру); громадянство; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); реквізити документа, шо посвідчує особу (тип, серія (за наявності), номер, дата видачі, ким виданий, строк дії (за наявності)); сімейний стан (у шлюбі не перебуває, шлюб розірвано або вдівець/вдова); документи, що підтверджують сімейний стан (тип, серія (за наявності), номер, дата видачі, ким виданий) - у разі коли у відомостях про сімейний стан зазначено «шлюб розірвано» або «вдівець/вдова»; прізвище, обране у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу; абонентський номер мобільного телефону; адреса електронної пошти (за наявності);
б) державну реєстрацію шлюбу: дата та час, обрані для державної реєстрації шлюбу; місце державної реєстрації шлюбу.
Формування заяви про державну реєстрацію шлюбу в разі особистого звернення жінки та чоловіка здійснюється на підставі документів, що пред'являються ними, а у разі подання заяви їх представником або надсилання засобами поштового зв'язку - на підставі заяви, складеної жінкою та/або чоловіком у паперовій формі (додаток 6) і справжність підпису (підписів) на якій засвідчено нотаріально, та документів, що пред'являються таким представником (у разі подання заяви представником).
За відсутності зауважень до відомостей, зазначених у сформованій заяві про державну реєстрацію шлюбу, у разі особистого звернення жінки та чоловіка ними проставляються підписи на відповідній заяві (крім випадку, передбаченого абзацом першим пункту 4 глави 1 розділу II цих Правил), а в разі подання заяви їх представником - проставляється власний підпис такого представника.
Аналіз наведених норм права вказує, що заява про державну реєстрацію шлюбу може бути подана до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за вибором жінки та чоловіка за умови, що державна реєстрація шлюбу буде проводитися у приміщенні відповідного органу. Під час особистого подання заяви про державну реєстрацію шлюбу жінкою та чоловіком з метою встановлення їх особи пред'являються документи, що посвідчують їх особу. Посадова особа відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану формує та реєструє заяву про державну реєстрацію шлюбу за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян в день її отримання з внесенням відомостей про наречених та про державну реєстрацію шлюбу.
Водночас за результатами розгляду відповідної заяви про державну реєстрацію шлюбу складається або актовий запис цивільного стану, який підтверджує факт такої реєстрації, або ж мотивована відмова у його державній реєстрації.
Як стверджує позивачка, 21 травня 2025 року вона зі своїм чоловіком (шлюб укладений в православній церкві 19 липня 2024 року в м. Конотоп) звернулися до Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з питанням реєстрації шлюбу, однак працівники вказаного відділу державної реєстрації актів цивільного стану відмовили у прийнятті заяви, оскільки вважають документи позивачки невпорядкованими.
Вказана обставина відповідачем, який належно повідомлений про відкриття провадження у цій справі, не заперечується.
Як слідує зі змісту листа відповідача від 23 травня 2025 року № 870/33.1-06-24 «Щодо надання відповіді», наданого у відповідь на заяву позивачки від 23 травня 2025 року щодо відмови в поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу, для подання заяви про реєстрацію шлюбу позивачці належить упорядкувати її документи в частині, що стосуються її прізвища.
Отже, відповідна відмова у державній реєстрації шлюбу відповідачем не ухвалювалася, водночас розглядувана у цій справі поведінка відповідача полягає саме у відмові в прийнятті заяви ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року про державну реєстрацію шлюбу, яка оформлена листом від 23 травня 2025 року № 870/33.1-06-24 «Щодо надання інформації».
Оцінюючи правомірність такої поведінки відповідача, суд зазначає, що відмова в прийнятті заяви про державну реєстрацію акта цивільного стану, зокрема шлюбу, ні Законом № 2398, ні Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні не передбачена.
Натомість вказаними нормативно-правовими актами (стаття 21 Закону № 2398, пункт 5 глави 1 розділу ІІ Правил) передбачена мотивована відмова у державній реєстрації акта цивільного стану, яка, до того ж, можлива лише з трьох підстав: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Також пунктом 1 частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, відмовивши у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року про державну реєстрацію шлюбу, відповідач дів не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені Законом № 2398 та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, тому відповідні дії відповідача щодо такої відмови, оформленої листом від 23 травня 2025 року № 870/33.1-06-24 «Щодо надання інформації», належить визнати протиправними.
З метою належного захисту порушеного права позивачки протиправною відмовою суб'єкта владних повноважень слід зобов'язати відповідача прийняти заяву ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року про державну реєстрацію шлюбу, ухваливши за результатами її розгляду відповідне рішення з урахуванням вимог Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року № 3307/5).
Водночас позовна вимога позивачки щодо зобов'язання відповідача «зареєструвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при пред'явленні позивачем діючого паспорта ОСОБА_1 № 010758984, виданого 28 червня 2024 року органом 5917» задоволенню не підлягає, оскільки:
- по перше, питання державної реєстрації шлюбу належить до дискреційних повноважень органу відділу державної реєстрації актів цивільного стану і суд не має права втручатися у такі його повноваження;
- по друге, відповідач ще не здійснював розгляд заяви позивачки про державну реєстрацію шлюбу та не ухвалював за результатами її розгляду відповідного рішення з урахуванням вимог Закону № 2398 та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, яке могло б бути предметом самостійного судового контролю на його відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, тож така вимога є ще й передчасною.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачувала, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Івана Франка, 20, м. Дрогобич, Львівська область) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Дрогобицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови в прийнятті заяви ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року про державну реєстрацію шлюбу, оформленої листом від 23 травня 2025 року № 870/33.1-06-24 «Щодо надання інформації».
Зобов'язати Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти заяву ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року про державну реєстрацію шлюбу, ухваливши за результатами її розгляду відповідне рішення з урахуванням вимог Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року № 3307/5).
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна