16 грудня 2025 рокусправа №380/16877/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛТЕХ" до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛТЕХ" (79007, м. Львів, вул. Данилишина Д., буд. 6, офіс 206; ЄДРПОУ 45459088) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Львівській області від 15.05.2025 №21461/13-01-07-09;
- стягнути з Головного управлінням ДПС у Львівській області (Ідентифікаційний код юридичної особи: 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «СПЕШЛТЕХ» (ідентифікаційний код юридичної особи 45459088) судові витрати.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як підстава проведення перевірки визначена в наказі на проведення перевірки відсутня, а тому правових підстав на проведення перевірки в контролюючого органу не існувало. На письмовий запит працівників ГУ ДПС у Волинській області від 26.03.2025 ТОВ «СПЕШЛТЕХ» до перевірки надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, зокрема, первинні документи щодо оприбуткування товарів у даній господарській одиниці (накладні на переміщення за період з 01.01.2025 по 31.03.2025). Крім того, жодних доказів реалізації товару на суму 48 297,00 грн контролюючим органом під час перевірки не надано. Більше того, товар у кількості 3 од. на суму 48 297,00 грн був повернутий на основний склад згідно накладної на переміщення №57/8-1 від 03.04.2025, тому не міг бути в наявності в магазині станом на 04.04.2025, коли контролюючим органом було проведено зняття залишків товару. Оскільки первинні документи, що підтверджують облік та походження товарів були надані під час перевірки а також були долучені до заперечень на акт перевірки, то враховуючи правову позицію Верховного Суду, вони є такими, що надані під час перевірки, що виключає можливість застосування до ТОВ «СПЕШЛТЕХ» фінансових (штрафних) санкцій. Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем належним чином ведеться відповідний облік товарів. Просить позов задоволити.
Відповідач подав відзив на позов, у якому позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. При перевірці повноти оприбуткування та реалізації товарів, шляхом співставлення надходження товарів на господарську одиницю (на підставі прихідних документів), вибуття товарів з господарської одиниці (реалізація через ПРРО) та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, які були наявні у місці продажу станом на 26.03.2025 та 04.04.2025 встановлено нестачу окремих видів товарів на загальну суму 48297,00 грн. на дату та час завершення перевірки. 04.04.2025 станом на 14:35 (завершення перевірки), на повторний запит перевіряючих від 04.04.2025, до перевірки не надано жодних документів, що свідчать про переміщення товарів або видаткових накладних щодо реалізації товарів покупцям. Перевіряючими було складено акт про не надання документів що становлять предмет перевірки (додається). На час закінчення перевірки 04.04.2025 станом на 14:35 год. суб'єктом господарювання до перевірки не надано документи, що підтверджують облік та походження товарів, що знаходились у місці продажу та були реалізовані через ПРРО на загальну суму 167473,22 грн., чим порушено встановлений законодавством порядок ведення обліку товарних запасів, продаж товарів, що не відображені в такому обліку. На письмові запити перевіряючих до перевірки не надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, а саме: банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в господарській діяльності. Сума виторгу по ПРРО фіскальний номер 4000966584, за час проведення фактичної перевірки з 26.03.2025 по 03.04.2025 становить 215694,50 грн. з них 90250,50 грн. розрахунки у готівковій формі та 125444,00 грн. розрахунки в безготівковій формі. Враховуючи вищевикладене, докази і обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки Акта перевірки від 04.04.202№10135 та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 15.05.2025 №21461/13-01-07-09.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій просить позов задоволити, так як контролюючим органом порушена процедура проведення перевірки та жодних порушень позивач не вчиняв.
Відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що первинні документи на товар мають зберігатися в місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання, тощо) останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Позивач, у розглядуваному нами випадку повинен був надати як документи на внутрішнє переміщення товару, так і документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання. При цьому наголосив, що документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання Позивачем не долучено і до матеріалів судової справи. Просить відмовити у задоволенні позову.
У додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що передумовою для прийняття ГУ ДПС у Волинській області рішення про проведення фактичної перевірки позивача на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України був лист ДПС України від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07 05- 02-07 та доповідна записка управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області, відповідно до яких за результатами проведеного аналізу проведення розрахунків за товари в торговельній мережі під торговою маркою «Ябко» встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства щодо застосування РРО/ПРРО, ведення облiку товарних запасiв, здійснення розрахункiв в iноземнiй валютi та використанні працi неоформлених найманих працівників, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях , порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації та отримана саме від державного органу та відповідно давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. Передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача було встановлення за результатами проведеної попередньої фактичної перевірки ТОВ «Спешлтех» порушення пункту 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р., що відповідно відображено в акті фактичної перевірки від 31.10.2024 № 30621/03-20-07-05-45459088, про що позивачем не може відповідно заперечуватись з огляду на те, що позивач отримав такий акт та прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення.
Представник позивача подав додаткові пояснення у яких зазначив, що документами, які підтверджують облік та походження товарних запасів згідно вимог чинного законодавства можуть бути, серед іншого документи на внутрішнє переміщення товарів, про що говорить вжитий законодавцем у згаданій вище нормі словосполучник «або». Жодних заборон щодо надання документів на внутрішнє переміщення товарів чинне законодавство не містить, а навпаки такі документи визначені законодавцем, як такі, що підтверджують облік та походження товару. Всі товари, які знаходилися у місці продажу, відображені у відповідних первинних документах (накладних на переміщення від 01.01.2025 №57/5-1, від 25.03.2025 №57/6, від 01.03.2025 №57/5-3, від 02.02.2025 №57/5-2, від 25.03.2025 №57/6, від 28.03.2025 №57/7 та від 31.03.2025 №57/8), які були надані під час перевірки (в п.4.5 Акту перевірки про це зазначено), а також долучалися під час подання заперечення на акт перевірки та адміністративного оскарження ППР. Контролюючий орган не заперечує факту надання цих документів позивачем. Більше того, надані позивачем накладні на переміщення відповідають формі та змісту первинних документів, які визначені у Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Зі змісту листа ДПС України від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07 вбачається, що по-перше він датований 29.04.2024, а по-друге в ньому зазначено наступне: «у разі наявності підстав відповідно до ст.80 Податкового кодексу України не пізніше 02.05.2024 організувати проведення фактичних перевірок господарських об'єктів під торговою маркою «Ябко»»; «узагальнену інформацію про вжиті заходи та результати проведення перевірок необхідно надати ДПС засобами електронного зв'язку за допомогою ІКС «Управління документами» на адресу 0704 не пізніше 14.05.2024 згідно з встановленою формою у додатку» . Отже, лист ДПС України від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07 стосується перевірок, які мали бути проведені до 02.05.2024 та на момент проведення фактичної перевірки (04.09.2024-13.09.2024), за якою винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, був виконаний та реалізований, а фактична перевірка на його підставі - проведена. Крім того, вказаний лист ДПС України не є «наявною та/або отриманою в установленому законодавством порядку інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування», оскільки не містить вказаної вище інформації та є внутрішнім документом, скерованим в.о. директора департаменту податкового аудиту ДПС України територіальним органам ДПС. Більше того, вказаний лист направлявся в рамках інформаційної взаємодії Державної податкової служби України з її територіальними органами, проте не отримувався від органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Також, у листі ДПС України від 29.04.2024 зазначено, що Департамент податкового аудиту ДПС України отримав інформацію від громадянина ОСОБА_1 від 29.04.2024 щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торговій мережі під торговою маркою «Ябко». При цьому, у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні порушення ТОВ «СПЕШЛТЕХ» законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Отже, в даному випадку йдеться про інформацію отриману від фізичної особи ОСОБА_1 щодо можливих порушень при проведеннi розрахункiв за товари Водночас, звертає увагу суду, що гр. ОСОБА_2 не є посадовою особою, ні органів державної влади, ні органів місцевого самоврядування. Отримання інформації від громадянина ОСОБА_1 не є отриманням інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування. Просить позов задоволити.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача скерувала пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що згідно з п.п. 80.2.6 ст.80 ПК України у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пп. 75.1.3. п.75.1 ст.75, зауважуємо, що попередня фактична перевірка ТОВ «Спешлтех» проводилася посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області у період з 21 березня 2025 року по 28 березня 2025 року включно. Підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «Спешлтех» в наказі Головного управління ДПС у Волинській області від 25 березня 2025 року № 1082-п зазначено п.п. 80.2.2, 80.2.6 ст.80 ПК України. Також передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України був лист ДПС України від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-05-02-07 та доповідна записка управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області, відповідно до яких за результатами проведеного аналізу проведення розрахунків за товари в торговельній мережі під торговою маркою «Ябко» встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства щодо застосування РРО/ПРРО, ведення облiку товарних запасiв, здійснення розрахункiв в iноземнiй валютi та використанні працi неоформлених найманих працівників, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації та отримана саме від державного органу та відповідно давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. На початок перевірки 26.03.2025 та в ході проведення фактичної перевірки 04.04.2025 в торговій точці “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою м. Нововолинськ бул. Шевченка,4 в присутності продавця ОСОБА_3 , проведено зняття фактичних залишків товарів, що у місці продажу. (Відомості зняття фактичних залишків ТМЦ додаються до акту перевірки). На письмовий запит перевіряючих від 26.03.2025 ТОВ “СПЕШЕЛТЕХ» до перевірки надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, а саме: первинні документи щодо оприбуткування товарів у даній господарській одиниці (накладні на переміщення за період з 01.01.2025 по 31.03.2025). При перевірці повноти оприбуткування та реалізації товарів, шляхом співставлення надходження товарів на господарську одиницю (на підставі прихідних документів), вибуття товарів з господарської одиниці (реалізація через ПРРО) та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, які були наявні у місці продажу станом на 26.03.2025 та 04.04.2025 встановлено нестачу окремих видів товарів на загальну суму 48297,00 грн. на дату та час завершення перевірки, про що зазначено у Додатку до акту перевірки (Відомість ТМЦ). 04.04.2024 станом на 14:35 год (завершення перевірки), на повторний запит перевіряючих від 04.04.2025, до перевірки не надано жодних документів, що свідчать про переміщення товарів (повернення товарів на основний склад або на інші господарські одиниці де здійснює господарську діяльність ТОВ “СПЕШЛТЕХ») або видаткових накладних щодо реалізації товарів покупцям.
Представник позивача скерувала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що у третьої особи були відсутні підстави для проведення перевірки. Крім того, жодних порушень позивачем вчинено не було.
Ухвалою суду від 19.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 17.11.2025 клопотання Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, залучено до участі в адміністративній справі №380/16877/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Волинській області.
Ухвалою суду від 16 грудня у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою м. Нововолинськ, Бульвар Шевченка, 4.
Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки СГ ТОВ «СПЕШЛТЕХ» » 25.03.2025 № 1082-п, проведено фактичну перевірку в магазині «Ябко» адресою м. Нововолинськ, Бульвар Шевченка, 4.
Підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «Спешлтех» вказано пп 80.2.2, пп 80.2.6 п 80.2 ст 80, у зв'язку із наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, що проведення частини розрахункових операцій при продажу товарів/наданні послуг без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа - згідно даних СОД РРО виторги за лютий 2025 року зменшились порівняно із виторгами за січень 2025 року на 67,4 тис грн або на 12,6 відсотка, питома вага готівкових розрахунків за лютий 2025 року зменшились порівняно із аналогічним показником за січень 2025 року на 5,3 відсотка, у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ПК України.
За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки №10135/03-20 07-05/45459088 від 04.04.2025.
Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевіркою встановлено:
1) нестачу окремих видів товарів на загальну суму 48297,00 грн., до перевірки не надано жодних документів, що свідчать про переміщення товарів (повернення на основний склад або на інші господарські одиниці де здійснює господарську діяльність позивач або видаткових накладних щодо реалізації товарів покупцям. Таким чином, дані товари на суму 48297,00 грн реалізовано без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункового документа встановленої форми та змісту створеного у паперовій та/або електронній формі на повну суму проведеної операції.
2) На письмові запити перевіряючих від 26.03.2025 та 04.04.2025 до перевірки не надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, а саме: банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в господарській діяльності. Сума виторгу по ПРРО фіскальний номер 4000966584 за час проведення фактичної перевірки з 26.03.2025 по 03.04.2025 становить 215698,50 грн з них 90250,50 грн розрахунки в готівковій формі та 125444,00 грн розрахунки в безготівковій формі.
Висновок перевірки: встановило порушення позивачем п.1,2,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, ст. 44, ст.85 ПК України.
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2025 №21461/13-01-07-09, яким до ТОВ «СПЕШЛТЕХ» застосовано штрафні санкції на загальну суму 239 918,72 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням Товариство оскаржило його до Державної податкової служби України, за результатами розгляду прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 31.07.2025 за №22176/6/99-00-06-03-02-06, яким скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до п. п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.
Пунктом 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до п. 75.1.3 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За змістом п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Більше того, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.
При цьому, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У наказі про проведення перевірки зазначена інформація щодо проведення частини розрахункових операцій при продажу товарів/наданні послуг без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа - згідно даних СОД РРО виторги за лютий 2025 року зменшились порівняно із виторгами за січень 2025 року на 67,4 тис грн або на 12,6 відсотка, питома вага готівкових розрахунків за лютий 2025 року зменшились порівняно із аналогічним показником за січень 2025 року на 5,3 відсотка, у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ПК України.
Представником третьої особи долучено до справи доповідну записку начальника управління податкового аудиту від 20.03.2025 року, у якій зазначено, що ДПС України листом від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-05-02-07 повідомила, що на адресу ДПС надійшла інформація щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари в торгівельній мережі під торговою маркою «Ябко» та зобов'язала ГУ провести аналіз і, у разі наявності підстав відповідно ст.80 ПК, організувати проведення фактичних перевірок. Згідно проведеного аналізу даних про проведені розрахункові операції за період листопад 2024-березень 2025 не встановлено росту виторгів до обсягів, які відповідають специфіці роботи торгових закладів з продажу побутової техніки, кількості працівників, які здійснюють продаж/ приймають участь у продажі товарів/ наданні послуг у цих закладах.
Отже, оскільки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України як на підставу для її проведення.
Відтак, порушення положень законодавства в частині наявності підстав для проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень, то суд вказує таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Під час перевірки встановлено нестачу окремих видів товарів на загальну суму 48297,00 грн., до перевірки не надано жодних документів, що свідчать про переміщення товарів (повернення на основний склад або на інші господарські одиниці де здійснює господарську діяльність позивач або видаткових накладних щодо реалізації товарів покупцям). Таким чином, дані товари на суму 48297,00 грн реалізовано без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункового документа встановленої форми та змісту створеного у паперовій та/або електронній формі на повну суму проведеної операції.
Згідно Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків станом на 04.04.2025 виявлено нестачу товару в розмірі 48 297,00грн, а саме : 11 128 red used. - 10799.00грн., 12 64 blue used - 12499.00 грн., 13pro max 128 - 24999.00грн.
Таку відомість підписано перевіряючими, представник позивача - Дмиренко В.С. відмовився від підпису.
Судом встановлено, що перевіряючими під розписку працівнику магазину «Ябко» було вручено запит про надання документів від 04.04.2025, з проханням надати у термін до 14.30 год 04.04.2025 документи, зокрема документи щодо надходження, вибуття, переміщення товарних запасів на даній господарській одиниці за період, що підлягає перевірці, які були реалізовані, переміщенні, вибули, знаходяться в реалізації або на зберіганні, тощо.
04.04.2025 головними державними інспекторами складено акт, відповідно до якого на вищевказаний запит суб'єктом господарювання зазначені у запиті документи, а саме банківських виписок щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в господарській діяльності, документи в повній мірі, що підтверджують облік та походження складно-побутових товарів ( зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та /або документи на вибуття товарів з господарської одиниці та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), що знаходились в реалізації або були реалізовані в господарській одиниці станом на 04.04.2025, платником до перевірки не надано.
Отже, судом встановлено, що позивачем не надано накладну на переміщення №57/8-1 від 03.04.2025 згідно якої, як стверджує позивач, зазначений товар було переміщено з магазину на основний склад.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Судом встановлено, що 26.03.2025 та 04.04.2025 перевіряючими під розписку працівнику магазину «Ябко» були вручені запити про надання документів з проханням надати документи, зокрема документи що підтверджують облік та походження товарних запасів ( зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та /або документи на вибуття товарів з господарської одиниці та/або документи на внутрішнє переміщення товарів).
Пункт 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, суб'єкт господарювання був зобов'язаний надати такі документи на початок проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме під час проведення.
Згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
У постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами Податкового кодексу України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених Податковим кодексом України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була фактичною, саме на позивача було покладено обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 996).
Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи норми ст.9 Закону № 996, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Статтею 4 Закону №996 визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою - операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Позивач у позові зазначає, що усі товари, які знаходилися у місці продажу, відображені у відповідних первинних документах (накладних на переміщення), які були надані під час перевірки.
Суд зауважує, що надані до матеріалів справи позивачем накладні на переміщення не підтверджують облік та походження товару, оскільки дані накладні створені самим ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки.
При цьому, накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на факт переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що також належать ТзОВ «СПЕШЛТЕХ».
При цьому, суд зауважує, що у позивача було достатньо часу для надання відповідних документів. Проте, жодних відомостей про перешкоди у наданні таких документів посадовим особам контролюючого органу під час перевірки матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що 01.08.2020 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», яким ст. 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Тобто, ненадання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми ст. 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.
Подані представником позивача 08.12.2025 видаткові накладні на придбання товару суд вважає неналежними доказами, так як такі не надавались під час проведення перевірки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 813/3621/17 доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів зважаючи на долучені до матеріалів справи первинні документи є необґрунтованими, оскільки такі документи надані вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду зазначено в постанові у справі № 809/886/19 від 04.06.2019 року відповідно до якої, на момент здійснення перевірки позивач не надав контролюючому органу доказів ведення обліку товарів, що в свою чергу унеможливило перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення ним продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Отже, суд встановив, що позивачем до перевірки не надано у повному обсязі документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки за період, що перевірявся.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Посилання представника позивача на рішення судів про скасування податкових повідомлень - рішень суд не бере до уваги, так як такі не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду справи суд констатує, що відповідачем належними і допустимими доказами доведено правомірність прийнятого ним і оскаржуваного позивачем рішення.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п.1,2,12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими, а оскаржуване оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги розподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (79007, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 6, офіс 206; ЄДРПОУ 45459088) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ 43968090), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Волинській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі розподіляти не належить
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКухар Наталія Андріївна