Іменем України
17 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/11668/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Тонконога Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся адвокат Тонконог Володимир Вікторович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м.Києві), в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення:
-від 28.04.2021 № 112227-2409-2615 щодо нарахування суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб (18010700) в розмірі 108068,05 грн за податковий період 2021 рік;
- від 28.04.2021 № 112226-2409-2615 щодо нарахування суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб (18010700) в розмірі 108498,10 грн за податковий період 2021 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при нарахуванні податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік ГУ ДПС у м. Києві невірно застосовано ставку земельного податку 1% замість 0,03%.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою надати пояснення щодо нарахування земельного податку, нормативної оцінки та відсоткової ставки, яка була застосована. Проте, відповідачем не надано жодної відповіді на звернення позивача.
Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням порядку їх прийняття, а саме всупереч визначеному законодавством порядку, податкові повідомлення - рішення не надходили поштою на адресу реєстрації та проживання позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2022 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху до для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Питання поновлення строку звернення до суду залишено відкритим.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду.
05.11.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та зазначає, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації (ст. 271 ПК України).
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідач наголошує, що органи Державної податкової служби не мають повноважень на визначення, присвоєння, зміну чи внесення кодів класифікації видів цільового призначення земель, та, відповідно, жодних таких дій не здійснюють.
При розрахунку грошового зобов'язання позивачу було використано інформацію, що була зібрана контролюючим органом в межах своїх повноважень делегованих законодавчими нормативними актами, які діють для повноцінного та ефективного виконання завдань та функцій контролюючого органу.
Так згідно бази даних інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС України, позивач перебуває на обліку, як платник податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб за земельні ділянки, які знаходяться в Шевченківському районі, за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська, 41, площею 0,1009 га (1009 кв. м.), кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:119:0047; м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська, 43, площею 0,1005 га (1005 кв. м.) кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:119:0043.
Відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 та Закону України «Про оцінку землі» від 11.12.2003 № 1378-IV, ведення Державного земельного кадастру та надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок покладено на Держгеокадастр та його територіальні органи.
Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ,
Шевченківський район, вул. Лук'янівська, 41, кадастровий номер ділянки 8000000000:91:119:0047, площею 1009 кв.м., складала 10849817,04 грн, цільове призначення земельної ділянки по даних ДЗК: «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва».
Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська, 43, кадастровий номер ділянки 8000000000:91:119:0043, площею 1005 кв.м., складала 10806804,88 грн, цільове призначення земельної ділянки по даних ДЗК: «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва».
При цьому вид (код виду) цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 р. № 548, не було внесено до Державного земельного кадастру.
Таким чином, відповідно до примітки 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення з 2019 року повинна була застосовуватися ставка податку в розмірі - 1% від нормативної грошової оцінки.
Відтак, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.
Відповідач зазначає, що вищезазначені податкові повідомлення - рішенння із розрахунками податкового зобов'язання були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу 08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чумацький шлях, буд. 89 (номер поштового відстеження - 0100192518606) та відповідно до відмітки Укрпошти було повернуто за зворотною адресою 17.07.2021 (причина невручення - за закінченням терміну зберігання).
Таким чином, ГУ ДПС у м.Києві дотримано порядок надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень відповідно до вимог статтей 42, 58 Податкового кодексу України.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
За позивачем зареєстровані на праві приватної власності наступні земельні ділянки:
- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:119:0043 площею 0,1005 га за адресою: м. Київ, вул.Лук'янівська, 43, на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2016, та з цільовим призначенням «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва»;
-земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:119:0047 площею 0,1009 га за адресою: м.Київ, вул. Лук'янівська, 41, на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2018, та з цільовим призначенням «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва».
28.04.2021 ГУ ДПС у м. Києві прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 142227-2409-2615, яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2021 рік у розмірі 108068,05 грн;
- №112226-2409-2615, яким визначило позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2021 рік у розмірі 108498,17 грн.
Як вбачається з розрахунків сум податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями, податкові зобов'язання розраховані контролюючим органом виходячи зі ставки податку 1% від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок.
Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.269.1.1 п.269.1 ст.269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Пунктом 271.1 ст.271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 274.1 статті 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Суд зазначає, що пунктом 284.1 статті 284 ПК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (зі змінами та доповненнями)» встановлено ставки земельного податку (далі - Рішення №242/5629).
Додатком №3 до Рішення №242/5629 затверджено Положення про плату на землю в місті Києві (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974) (далі - Положення).
Згідно із пунктом 5.1 Положення ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці №1 цього Положення.
Відповідно до Таблиці №1 до Положення Ставки земельного податку (в редакції чинній на дату прийняття спірного ППР) для фізичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлено ставку податку (відсотків нормативної грошової оцінки) на землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), а саме 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)3 ставка 0,030.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що розмір ставки податку мав складати 0,030 відсотка нормативно грошової оцінки земельних ділянок.
Водночас, згідно із приміткою 1 Таблиці №1 до Положення вид цільового призначення земель зазначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548.
Приміткою 2 Таблиці №1 до Положення передбачено, що якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст.20 ЗК України).
За правилами частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
У той же час, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру врегульовано Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI).
Статтею 1 Закону № 3613-VI регламентовано, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно із статтею 2 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
З аналізу наведених положень, суд звертає увагу, що до Державного земельного кадастру включаються, серед іншого відомості про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Наказ №548).
Згідно із пунктом 1.1 розділу I Наказу №548 класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №224.
КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (п. 1.3 розділу I Наказу №548).
У той же час, розділом ІІ Наказу №548 визначено землі житлової та громадської забудови (Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва): 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 02.02. Для колективного житлового будівництва; 02.03. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; 02.04. Для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; 02.05. Для будівництва індивідуальних гаражів; 02.06. Для колективного гаражного будівництва; 02.07. Для іншої житлової забудови; 02.08. Для цілей підрозділів 02.01 - 02.07, 02.09, 02.10 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду; 02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; 02.10. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
Як вже було вказано, Приміткою 2 Таблиці №1 до Положення передбачено, що якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки
Судом встановлено, що витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 22.02.2021 щодо належних позивачу земельних ділянок не містять зазначення коду виду цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548.
Натомість у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021 зазначено цільове призначення земельної ділянки: «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва», проте відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548, за кодом 02.01. значиться землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що свідчить про те, що цільове призначення земельної ділянки зазначене у витязі не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель.
Таким чином, оскільки код виду цільового призначення земельних ділянок позивача не було внесено до Державного земельного кадастру, а нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 10849817,04 грн та 10806804,88 грн, контролюючим органом обґрунтовано проведено розрахунок податкового зобов'язання на 2021 рік у відношенні 1%.
Суд звертає увагу, що Положенням чітко врегульовано, що безпосередньо відсутність виду цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548 має своїм наслідком застосування ставки земельного податку не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тобто, у Державному земельному кадастрі має бути зазначено не тільки вид цільового призначення земельної ділянки для не застосування Примітки 2 Таблиці №1 до Положення, а і код такого виду цільового призначення згідно КВЦПЗ.
Крім того, відповідно до пункту 286.4 статті 286 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із вказаною заявою.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у м.Києві з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2021 №112227-2409-2615, № 112226-2409-2615.
Щодо доводів позивача про порушення порядку надіслання податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 ПК України).
З матеріалів справи судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення від 28.04.2021 №112226-2409-2615, №112227-2409-2615 відповідачем направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: 08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чумацький шлях, буд. 89 та 17.07.2021 поштове відправлення повернуто Укрпоштою за закінченням терміну зберігання згідно трекінгу №0100192518606.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядок надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень відповідно до вимог статті 42 ПК України.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог адвоката Тонконога Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2021 № 112227-2409-2615, №112226-2409-2615 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова