16 грудня 2025 року м. Київ №640/19714/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 № 94 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 з оголошенням дисциплінарного стягнення у формі "суворої догани";
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 10000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2022 (суддя Черникова А.О.) відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19714/22 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 11.03.2024 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 24.02.2022 виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2022 № 94 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, а також позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за жовтень 2022 року. Позивач вважає зазначений наказ протиправним, оскільки фактичні обставини, покладені в його основу, не свідчать про вчинення дисциплінарного проступку. Виїзд позивача з місця несення служби був зумовлений об'єктивною необхідністю забезпечення особового складу продуктами харчування у зв'язку з відсутністю продовольчого забезпечення на блокпосту та він не мав на меті ухилення від виконання службових обов'язків чи порушення військової дисципліни. Крім того, під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не було належним чином з'ясовано всі обставини події, не встановлено наявності вини та умислу в його діях, а також не дотримано принципу пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення наслідкам вчинених дій. За таких обставин, на думку позивача, оскаржуваний наказ № 94 від 11.10.2022 підлягає скасуванню як такий, що прийнятий без належних правових підстав, а застосовані до позивача дисциплінарні та фінансові санкції визнанню незаконними.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що позивач самовільно залишив розташування військової частини та залишив місце бойового чергування в умовах воєнного стану. Факт відсутності позивач визнав, про зазначив у своєму рапорту №1368 від 07.10.2022, а тому відсутні підстави для проведення службового розслідування. Враховуючи наведене відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 24.02.2022 виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 7, вважається призначеним на посади за штатом воєнного часу, зарахувати до списків особового складу НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони та на всі види забезпечення солдата запаса ОСОБА_1 кулеметником стрілецького відділення, ВОС 101627А; вважається таким, що з 24.02.2022 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, встановити посадовий оклад у розмірі 2730 гривень на місяць, 4 тарифний розряд; з виплатою надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячної премії відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 289% посадового окладу.
11.10.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 94 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності з оголошенням дисциплінарного стягнення у формі: "сувора догана" за порушення військової дисципліни, що виразилося у самовільному залишені місця несення бойового чергування, порушення вимог передбачених ст. 6, 11, 13, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 97, 233 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України в умовах дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 5 розділу 16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 07.06.2018 № 206, солдата ОСОБА_1 , кулеметника 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 7-ої стрілецького роти військової частини НОМЕР_3 позбавлено премії за жовтень 2022 року; відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29 щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, солдата ОСОБА_1 , кулеметника 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 7-ої стрілецького роти військової частини НОМЕР_3 позбавлено додаткової винагороди за жовтень 20222 року.
Вказаний наказ був виданий на підставі рапорту командира 7-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 06.10.2022, за фактом самовільного залишення місця несення бойового чергування солдатом ОСОБА_1 , кулеметником 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 7-ої стрілецького роти військової частини НОМЕР_3 , з метою попередження і недопущення подібних випадків у майбутньому.
З наказом № 94 від 11.10.2022 позивач не погоджується, та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) (п. 5 Положення №1153/2008).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022).
Водночас, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям га органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У відповідності до статті 2 Статуту № 548-XIV, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 3 Статуту №548-XIV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Стаття 7 Статуту №548-XIV визначає, що внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири.
Стаття 11 Статуту №548-XIV внутрішньої служби визначає, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бонову та іншу техніку, берегти державне майно;
- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової, частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військовою вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту №548-XIV передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний викопувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 17 Статуту №548-XIV, на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут №551-XIV).
Дисциплінарний статут №551-XIV визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту №551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету.
Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Стаття 6 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлює право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Вимогами ст. 45 Дисциплінарного статуту №551-XIV передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями статті 83 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з вимогами статті 84 Дисциплінарного статуту №551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення па підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Стаття 85 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту №551-XIV якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту №551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Вимогами п. 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Пунктом 1 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися, в т.ч. у разі внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з вимогами п. 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з вимогами п. 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування піддасться на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.
До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Однак, відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення).
З матеріалів справи вбачається, що з рапортів Командира 7-ої стрілецької роти Юрія Бутка від 07.10.2022 №1366, головного сержанта 1 стрілецького взводу молодшого сержанта ОСОБА_4 від 07.10.2022 №1367, молодшого сержанта ОСОБА_5 від 07.10.2025 №1370, солдата ОСОБА_6 від 07.10.2022 №1369 та самого позивача від 07.10.2025 №1368, позивач дійсно був відсутній на посту за місцем несення служби 06.10.2022.
Отже, у даному випадку відповідачем правомірно не призначено службове розслідування оскільки всі істотні обставини дисциплінарного проступку були встановлені та підтверджені матеріалами справи, зокрема рапортами безпосередніх командирів і поясненнями самого позивача, який не заперечував факту самовільного залишення посту.
Причини та умови вчинення правопорушення, ступінь вини позивача, характер допущеного порушення військової дисципліни, а також відсутність будь-яких обставин, що виключають або пом'якшують дисциплінарну відповідальність, не потребували додаткового з'ясування чи уточнення шляхом проведення службового розслідування.
За таких обставин командир військової частини мав достатні правові підстави для прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без призначення службового розслідування, що відповідає вимогам пункту 2 розділу ІІ Порядку № 608 та не свідчить про порушення процедури застосування дисциплінарного стягнення.
Крім того, позивач не заперечує факт своєї відсутності на посту за місцем несення служби 06.10.2022, що свідчить про порушення ним встановленого порядку несення військової служби та вимог військової дисципліни.
Посилання позивача на відсутність продуктів харчування на блокпосту не може бути визнане поважною причиною самовільного залишення місця несення бойового чергування, оскільки питання забезпечення особового складу продовольством належить до компетенції командування та повинно вирішуватися у встановленому порядку без припинення виконання службових обов'язків.
Позивач не був уповноважений самостійно залишати пост без відповідного дозволу командира чи заміни.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач залишив місце несення служби без погодження з безпосереднім командиром, що в умовах дії воєнного стану є грубим порушенням вимог Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, а також позбавлення премії та додаткової грошової винагороди, відповідає характеру вчиненого порушення та є пропорційним і обґрунтованим.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного наказу, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.