12 грудня 2025 року № 320/1132/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 18.12.2024 №48280226 про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним стягненням виконавчого збору, оскільки будь-які виконавчі дії з примусового стягнення аліментів не здійснювались, заборгованість зі сплати аліментів відсутня, а позивач добровільно сплачував аліменти на користь стягувача.
Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що жодних документів про добровільну сплату аліментів боржником до державного виконавця не надсилалось, тому відповідачем правомірна прийнято постанову про стягнення виконавчого збору на суму нарахованої заборгованості.
У своїй відповіді на відзив позивачем вказано, що жодного разу стягнення аліментів через відділ державної виконавчої служби не здійснювалось, у матеріалах виконавчого провадження відсутні заяви стягувача про несплату, неповну сплату або затримку сплати аліментів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, суд встановив наступне.
На виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Києві перебувало виконавче провадження №48280226 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва, який видано 19,03.2014 у справі №2-1081 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини, до повноліття дитини.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який обчислено державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.10.2024 становила 323 158,78 грн.
Судом встановлено, що 24.10.2024 до відповідача надійшла заява стягувача, відповідно до якої остання просить повернути виконавчий лист без подальшого виконання. Крім того вказаною заявою стягувач повідомляє, що борг зі сплати аліментів погашено у повному обсязі.
18 грудня 2024 року державним виконавцем, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої із боржника підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 32315,87 грн на користь держави.
Не погодившись з прийнятою постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; .
Відповідно до ч. 1, 2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (в редакції чинній на час винесення спірних рішень) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній на час винесення спірних рішень) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Пунктами 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Також, ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 17 ч. 1 ст. 39 цього Закону.
Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 п. 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Зокрема, п.1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За п. 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012№ 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. .
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пп. 1, 4 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
За змістом вказаних приписів виконавчий збір у виконавчому провадженні про стягнення аліментів не стягується, за виключенням випадку, коли існує заборгованість зі сплати аліментів за період більше ніж за 12 місяців.
У випадку, коли державним виконавцем була нарахована заборгованість зі сплати аліментів за період більш ніж 12 місяців, частина 4 статті 27 Закону №1404 передбачає обов'язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та визначає обставину, за наявності якої виконавчий збір стягується, а саме: погашення заборгованості або повернення виконавчого документа.
Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми заборгованості зі сплати аліментів.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 01.08.2024 у справі №640/11506/21.
Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з квітня 2015 року по червень 2024 року нараховано заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 323158,78 грн.
Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 18.12.2024 ВП №48280226, підставою її винесення є п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404 у зв'язку із надходженням заяви стягувача.
Отже виконавчий збір нараховано у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів за період більше ніж 12 місяців, яка утворилась під час виконавчого провадження, тому повинна бути стягнута при поверненні виконавчого листа за заявою стягувача.
Щодо посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.12.2021 у справі №400/4863/20, відповідно до якої обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 27 Закону №1404-V111 на час його прийняття було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Таким чином, відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції Закону №2475-VIII та станом на дату винесення оскаржуваної постанови виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Законом №2475-VIII також були внесені зміни до частини 4 статті 27 Закону №1404-V111 щодо нарахування та стягнення виконавчого збору y разі наявності заборгованості зі сплати аліментів за період більше ніж 12 місяців.
У справі ж №400/4863/20 Верховним Судом застосовано норми Закону №1404-VIII, які передбачали стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, тобто до внесення змін Законом №2475-VIII.
Отже вказані судові рішення прийняті за іншого правового регулювання, тому викладені в них правові позиції не можуть бути застосовані у справі, що розглядається.
У силу вимог частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору від 18.12.2024 №48280226 діяв відповідно до вимог ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закону №1404-V111, вказана постанова скасуванню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 9, 241-246, 255, 264, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністаривного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.