15 грудня 2025 року м.Київ №320/18301/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови повернути ОСОБА_1 суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві сформувати та направити до Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 161,00 грн., сплаченого згідно платіжної інструкції №cff08fd5-4c3c-4d95-a83b-2ea892f842e6 від 13.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування») особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, а тому вважає, що сплачена позивачем сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання житла вперше, а тому у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві немає можливості підтвердити наявність передумов для повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.02.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Н.В., зареєстрованим в реєстрі за №141, придбано у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 1 116 024,20 грн.
Оскільки податковим агентом при посвідчені Договору купівлі-продажу виступив нотаріус, 13.02.2025 на відповідний бюджетний рахунок було перераховано 11161,00 грн сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомого майна з операції придбання нерухомого майна згідно з копією квитанції від за квитанцією від 13.02.2025 № cff08fd5-4c3c-4d95-a83b-2ea892f842e6.
Відповідно до відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 18.02.2025 квартира за адресою: АДРЕСА_1 є нерухомим майном, яке було придбане позивачкою.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивачка звернулася до відповідача із заявою від 21.02.2025 з проханням здійснити подання до територіального управління Державної казначейської служби в м. Києві для повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у розмірі 11 161,00 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 24.03.2025 №2600-0503-8/51253 на звернення позивачки відмовило позивачу у поверненні коштів, мотивуючи це недостатністю доказів придбання майна вперше.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він ухиляється, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні норми передбачені пунктом 15-1 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тому числі, зі змінами внесеними постановою від 23.09.2020 №866).
За змістом наведених норм громадянин не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, в разі придбавання житла вперше.
На підтвердження придбання житла вперше позивачем додано, серед іншого:
- копію договору купівлі-продажу квартири від 13.02.2025 №141;
- копію квитанції про сплату збору від 13.02.2025 №cff08fd5-4c3c-4d95-a83b-2ea892f842e6;
- копію витягу з Державного реєстру речових прав від 18.02.2025 №413891570;
- довідки вих. №11/3-19/1 від 31.01.2025, видана філією ГУ АТ «Ощадбанк ТВБВ №10026/0159, відповідно до якої зазначено, що АТ «Ощадбанк» не здійснює видачу довідок про використання/невикористання житлових чеків за місцем проживання в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, окремих населених пунктах областей, які на даний час тимчасово окуповані, з причин зупинення діяльності установ банку на вказаних територіях та відсутності доступу до даних Списків та Журналів, які залишилися на непідконтрольній українській владі території.
Підставою для відмови в складенні подання для повернення позивачу 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири слугували добровільна сплата позивачем цього збору під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та ненадання доказів придбання квартири вперше.
Отже, для вирішення спору суду необхідно встановити чи придбала позивач квартиру за договором купівлі-продажу від 13.02.2025 №141 вперше.
Відповідно до пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, набрала чинності 26.09.2020), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (підпункт «б»);
особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року) (підпункт «в»);
особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (підпункт «г»).
Надаючи тлумачення наведеним нормам та пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 справа №280/9714/20 висловив правову позицію, за якою з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. В зазначених положеннях деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації. З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
За висновком Верховного Суду, фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 цього Порядку інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
У спорі, що розглядається, судом установлено сплату позивачем 1 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 11161,00 грн. за придбання квартири згідно з договором купівлі-продажу від 13.02.2025 №141.
Однак, позивачем надано до позовної заяви довідку №11/3/19/1 від 31.01.2025, видана АТ «Державний ощадний банк України», відповідно до якої позивачу було повідомлено, що АТ «Ощадбанк» не здійснює видачу довідок про використання/невикористання житлових чеків за місцем проживання громадян в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, в окремих населених пунктах, які на даний час тимчасово окуповані, з причин зупинення діяльності установ банку на вказаних територіях та відсутності доступу до даних Списків і Журналів, які залишились на непідконтрольній українській владі території.
У зв'язку з тим, що останнім місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_2 , який знаходиться на території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території Довідку з місця проживання (після 1992 року) надати позивач не має змоги, так як будинок, де проживала знаходиться на непідконтрольній території.
Указом Президента України від 07.02.2019 №32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, так згідно з абзацом 1 місто Донецьк є тимчасово окупованими.
Отже, отримати довідку з усіх місць проживання (після 1992 року) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, у позивача немає можливості у зв'язку з тим, що місто Донецьк є тимчасово окупованою територією.
Суд зазначає, що позивачем було вжито заходів щодо виконання приписів пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» та отримання довідки про використання/невикористання житлових чеків, проте з незалежних від позивача причин надати інформацію про використання/невикористання житлових чеків не виявилось можливим.
На думку суду, оскільки згідно Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстрована лише придбана за договором купівлі-продажу від 13.02.2025 квартира, суд доходить висновку про підтвердження позивачем придбання ним житла вперше, що є підставою для звільнення позивача від сплати 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі квартири за договором від 13.02.2025 №141.
З огляду на встановлені обставини справи, проаналізовані правове регулювання з урахування висновків Верховного Суду, суд погоджується з доводами позивача про наявність у матеріалах справи достатніх доказів для висновку про придбання ним квартири вперше за договором від 13.02.2025 №141 та наявність у нього права для звільнення від сплати 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 161,00 грн.
На думку суду така вимога є необґрунтованою, позаяк докази невикористання позивачем приватизаційних житлових чеків та його перебування на обліку для забезпечення житлом Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві не надавались.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга).
Отже, з урахуванням наведеної норми та положення пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», суд вважає, що саме на позивача покладається обов'язок подати документи на підтвердження придбання житла вперше.
У відповідності до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивач не надавав відповідачу відповідні документи, що й слугувало підставою для відмови в здійсненні дій з повернення збору, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними.
Водночас, зважаючи на встановлення судом права позивача на звільнення від сплати 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири вперше за договором від13.02.2025 №141, наявні підстави для задоволення позову зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору па обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 161,00 грн.
Задовольняючи вказану вимогу суд урахував, що під час судового розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів встановлені обставини щодо підстав для звільнення позивача від сплати збору. При цьому для такого висновку суду немає необхідності, щоб відповідач як суб'єкт владних повноважень попередньо реалізував свої повноваження з встановлення обставин наявності в позивача документів відповідно до підпунктів «в», «г» пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.04.2025.
Суд, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1211,20 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби в м. Києві про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 11 161,00 грн, сплаченого відповідно до квитанції №cff08fd5-4c3c-4d95-a83b-2ea892f842e6 від 13.02.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 4209838368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.