16 грудня 2025 року м. Київ № 320/14146/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, у якому просить суд :
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік у меншому розмірі, ніж вісім мінімальних пенсій за віком та відмови від 22.03.2024 №10710-9714/111-02/8-2600/24 перерахувати та стягнути недоплачену її частину в розмірі 13844,0 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 13844,0 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 позов задоволено частково.
21.04.2025 від позивача надійшла заява про виправлення описки, у якій він стверджує про те, що судом невірно викладено другий абзац резолютивної частини рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 виправлено описку, допущену у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №320/14146/24, не зачіпаючи при цьому суті судового рішення.
03.12.2025 судом отримано заяву позивача в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати до суду у місячний строк звіт про його виконання. Вказав, що на даний час рішення суду не виконане. Пояснив, що у даному випадку існує фактична відмова відповідача від виконання рішення суду, відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади, у тому числі в частині обов'язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи у письмовому провадженні, подану позивачем заяву, та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження завершення виконавчого провадження, однак позивач вже звернувся до суду з даною заявою у порядку ст. 382 КАС України.
Поряд з вказаним, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Варто наголосити, що судом не встановлено, а представником позивача не обґрунтовано, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст. 382 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України Про виконавче провадження першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі.
Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Лисенко В.І.