ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" грудня 2025 р. справа № 300/6966/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
29.09.2025 адвокат Жарський Т.В. звернувся до суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить:
визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті ОСОБА_1 , підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно з пунктом "г" статті 77 Закону №1788-ХІІ з 01.09.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка відповідно до довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 12.02.2025 № 4-Д визнана реабілітованою жертвою політичних переслідувань та має правовий статус борця за незалежність України у ХХ столітті. На підставі зазначеної довідки та відповідно до положень чинного законодавства, позивачеві було призначено підвищену пенсію, яка з 01.03.2025 року становила 5055,77 грн., і була встановлена довічно. Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.08.2025 № 0900-0306-8/43016 позивачеві повідомлено, що з 01.09.2025 проведено перерахунок пенсії без врахування пенсії за особливі заслуги. Підставою такого перерахунку визначено те, що позивач є дитиною батьків, які були засуджені (репресовані) і реабілітовані, при цьому жодних дії з підвищення пенсії у відповідності до пункту г), частини 1, статті 77 Закону № 1788-XII як члену сім'ї репресованих та згодом реабілітованих осіб. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист, оскільки відповідач безпідставно позбавляє його права на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною, яка вже була призначена та підтверджена належними документами.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду через систему "Електронний суд" 21.10.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що з 01.09.2025 позивачу проведено перерахунок пенсії без врахування пенсій за особливі заслуги перед Україною. Позивачу була встановлена пенсія за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", хоча позивач є дитиною, батьків яких було засуджено (репресовано) і реабілітовано у відповідності до Закону № 962. Надбавка за особливі заслуги була встановлена на підставі документів, виданих Національною (або Регіональною) комісією з реабілітації. Оскільки позивач не відноситься до осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та в матеріалах електронної пенсійної справи такі документи відсутні, відповідно відсутні підстави для встановлення позивачу пенсії за особливі заслуги перед Україною згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною". Із заявою про перерахунок пенсії передбаченою Порядком № 22-1 позивач не звертався, відповідно рішення про відмову в перерахунку пенсії Головним управлінням не приймалось. Відносини, які склались між сторонами у даній справі, унормовані положеннями Закону № 393/96-ВР, згідно яких Головним управлінням за результатами розгляду заяви (письмового звернення) від 21.08.2025 надано відповідь № 0900-0306-8/43016 від 29.08.2025. Відтак, відповідь Головного управління № 0900-0306-8/43016 від 29.08.2025 носить інформаційний характер та не являється рішенням про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Таким чином, у Головного управління відсутні правові підстави щодо перерахунку пенсії. Крім цього, зазначено, що нормами підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні. Відповідно до п. 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 виплата надбавок і підвищень здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на виплату підвищення, особі яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, враховані в Державному бюджеті України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, не передбачені. Звертає увагу, що позивачем додано до позовної заяви Довідку про реабілітації сім'ї ОСОБА_2 від 31 липня 1991 р. № 3/3- 25840. Звертаємо окрему увагу суду на те, що ім'я Позивача змінювалося, і в згаданій Довідці його ім'я зазначено як " ОСОБА_3 ", тоді як у паспорті та інших документах його ім'я " ОСОБА_4 ". Головне управління вважає, що дана довідка не може бути взятою до уваги, оскільки не встановлено юридичний факт приналежності документу (а.с. 31-43).
27.10.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, відповідно до якого представник позивача заперечує доводи відповідача, просить позов задовольнити (а.с. 44-47).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує пенсію за віком, також позивачу встановлено підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. як члену сім'ї реабілітованої особи на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 (а.с. 21-23)
Згідно посвідчення серії Тс № 0428 від 14.12.2025 позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (а.с. 48).
Згідно рішення Народного суду Тисменицького р-ну від 14.12.1992 довідка про реаілітацію за № 3/3-25840 від 31.06.91р., видана Управлінням внутрішніх справ Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_5 належить ОСОБА_1 (а.с. 50).
Відповідно до довідки Управління внутрішніх справ Івано-Франківської області про реабілітацію № 3/3-25840 від 31.06.91р. позивач 31 липня 1950 року разом із родиною виселені з села Угринів Горішній Станіславського району Станіславської області на спецпоселення в Братський район, Іркутської області з конфіскацією майна. З спецпоселення звільнено позивача разом з батьками, братом та сестрою 25.06.1958. На підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" вищезазначені особи реабілітовані (а.с. 24, 25).
Згідно довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 12.02.2025 № 4-Д, виданої позивачу для цілей, визначених пунктом 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" № 1767-III зазначено, що цією довідкою підтверджується, що відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті" № 314-VIII, особа є борцем за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 962-XII є реабілітованою, із числа осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу. Довідка видана відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 7-2 Закону № 962-XII (а.с. 25).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 29.08.2025 № 0900-0306-8/43016 повідомило позивача про те, що позивачу була встановлена пенсія за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" № 1767-III, хоча позивач є дитиною, батьків яких було засуджено (репресовано) і реабілітовано у відповідності до Закону № 962-XII. Надбавка за особливі заслуги була встановлена на підставі документів, виданих Національною (або Регіональною) комісією з реабілітації. Оскільки позивач не відноситься до осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та в матеріалах електронної пенсійної справи такі документи відсутні, відповідно відсутні підстави для встановлення позивачу пенсії за особливі заслуги перед Україною згідно з пунктом 7 статті 1 Закону № 1767-III (а.с. 15, 16).
Суд звертає увагу, що спірним у цій справі є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті позивачу підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-ХІІ із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-ХІІ з 01.09.2025.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
Статтею 1 Закону № 962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Відповідно до статті 3 Закону № 962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.
Статтею 1-1 Закону № 962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.
Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.
Згідно з частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу слід застосовувати пункт "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не постанову КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав відповідних осіб.
Застосування постанови КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008, як на нормативний акт, що поширюється на спірні правовідносини є хибним, оскільки положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають вищу юридичну силу, та відповідно до принципу подолання ієрархічної колізії підлягають до застосування у спірних правовідносинах.
У відповідності до положень чинного законодавства, які регламентують діяльність органів ПФУ, останні не вправі змінювати, тлумачити на свій розсуд чи в будь-який інший спосіб коригувати рішення відповідних компетентних органів, які прийняті на виконання Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" № 962-XII, навіть у випадку, коли такі рішення породжують відповідні обов'язки для пенсійних органів.
Як встановлено, згідно посвідчення серії Тс № 0428 від 14.12.2025 позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 962-XII (а.с. 48).
Згідно рішення Народного суду Тисменицького р-ну від 14.12.1992 довідка про реаілітацію за № 3/3-25840 від 31.06.91р., видана Управлінням внутрішніх справ Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_5 належить ОСОБА_1 (а.с. 50). Відповідно до довідки Управління внутрішніх справ Івано-Франківської області про реабілітацію № 3/3-25840 від 31.06.91р. позивач 31 липня 1950 року разом із родиною виселені з села Угринів Горішній Станіславського району Станіславської області на спецпоселення в Братський район, Іркутської області з конфіскацією майна. З спецпоселення звільнено позивача разом з батьками, братом та сестрою 25.06.1958. На підставі ст. 3 Закону України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" вищезазначені особи реабілітовані (а.с. 24, 25).
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім'ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями, реабілітованих по статті 3 Закону № 962-XII, суд вважає що позивач, як громадянин, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII.
Бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону 1788-ХІІ із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" 3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Слід зазначити, що внесені витрати зі сплати судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону 3674-VI сплачена сума судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, позов у цій справі було подано через систему "Електронний суд", слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.09.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.