17 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/17541/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо припинення виплати із 01.01.2025 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області починаючи із 01.01.2025 поновити, нарахувати та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
В обґрунтування позову зазначає, що згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 240/24916/21 отримував підвищення до пенсії, однак згідно рішення пенсійного органу з 01.01.2025 підвищення до пенсії позивачу у вказаному розмірі безпідставно не виплачується.
Ухвалою від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром відсутні дані про періоди проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 01.01.1993 по даний час, а тому з 01.01.2025 підвищення не встановлено.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.01.2025 є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, яке, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача; рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 240/24916/21 адміністративний позов задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.07.2021 року здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам; з 01.01.2025 відповідач припинив нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат у зв'язку із набранням чинності Закону України № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; з 01.01.2025 відповідач не виалачує позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, оскільки за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром відсутні данні про періоди проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 01.01.1993 по даний час.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.
Предметом спору є дії відповідача, яка полягають у припиненні виплати із 01.01.2025 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.01.2025 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, здійснюється з врахуванням положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення».
Суд звертає увагу, що ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати).
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 480/7252/23.
В Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" зазначено:
"Стаття 45. Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею."
Пунктом 1 Постанови КМ України від 27.12.2024 №1524 установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
- особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Як було зазначено вище, позивачу надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.13).
Відповідачем суду не надано доказів того, що у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби наявні відомості про зміну позивачем місця проживання у період після 1 січня 1993 року не надано.
Доданий відповідачем до відзиву на позов витяг з інформації про місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення (а.с.33), згідно якого позивач проживає в м. Коростень з 04.05.2016 суд до уваги не приймає, оскільки він суперечить паспорту серії НОМЕР_1 (а.с.12), відповідно до якого позивач з 16.03.2004 зареєстрований (проживає) в м. Коростень.
Відповідач не надав ніяких доказів того, що позивач відноситься до осіб, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином суд вважає, що відповідач протиправно не виплачує позивачу з 01.01.2025 доплату непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачену ст. 45 Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", а тому для захисту прав і інтересів позивача відповідача належить зобов'язати нарахувати і виплачувати йому з доплату, передбачену ст. 45 Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у розмірі 2361 гривня, а не у розмірі що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) адовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати з 01.01.2025 ОСОБА_1 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченої ст. 45 Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплачувати з 01.01.2025 ОСОБА_1 доплату непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 гривня, передбаченому ст. 45 Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк