17 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/27032/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Федорчук Д.В.,
представника позивача Янович А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач 27.11.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ольги Химач від 24.11.2025 ВП № 79666143 про стягнення з ТУ ДСА України в Житомирській області виконавчого збору в сумі 32000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачем добровільно виконало рішення суду від 18.04.2024 у справі № 240/28357/23 в частині нарахування суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення з усіма надбавками ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року; згідно з п.3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі Закон №4901-VI); держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI); відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом; відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом; ТУ ДСА України в Житомирській області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII; при цьому, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженого наказом ДСА України від 12.02.2024 року №61.
Ухвалою від 02.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 12.12.2025 з повідомленням учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову і справу розглядати без участі відповідача та зазначає, що рішення у справі № 240/28357/23 є рішенням немайнового характеру та зобов'язує боржника вчинити певні дії, а не стягнення конкретно визначеного розміру суми боргу за невиплаченою суддівською винагородою; вказане рішення було виконано боржником добровільно до відкриття провадження у справі лише в частині нарахування, але не виконано у частині виплат; спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
В судовому засіданні:
- представник позивача позов підтримав та просив йог задовольнити;
- представник відповідача, який був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст.268 КАС України, в судове засідання не прибув. Згідно ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Житомирським окружним адміністративним судом 18.04.2024 у справі № 240/28357/23 ухвалено рішення, яким зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум, та виданий 30.09.2024 виконавчий лист, який стягувачем 21.11.2025 поданий відповідачу для примусового виконання (а.с.30-31).
24.11.2025 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області винесено постанови ВП № 79666143:
- про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.32);
- про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн (а.с.33).
Листом від 26.11.2025/25-Вих (а.с.34 зворот-38) Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області повідомило державного виконавця про здійснення перерахунку суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 557681,94 грн, і 29.08.2024 Управління звернулось з листом № 1947/25-Вих до Державної судової адміністрації щодо виділення додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" у сумі 557681,94 грн, однак бюджетні асигнування виділені не були.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Протиправність спірної постанови позивач обґрунтовує тим, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"№ 4901-VI, а тому виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
В ст. 27 Закону № 1404-VIII зазначено:
"1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
...
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
5. Виконавчий збір не стягується:
...
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Тобто, для вирішення питання про правомірність спірної постанови, суд повинен встановити чи здійснюється виконання рішення у справі № 520/14558/24 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI обумовлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Приписами частини першої статті 3 цього ж Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею ж 7 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Суд звертає увагу, що рішенням у справі № 240/28357/23 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області зобов'язано вчинити дві дії:
- нарахувати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;
- виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зауважує, що виконанню рішення про зобов'язання виплатити позивачем стягувачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, яке здійснюється, як стверджує позивач, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, передує виконання встановленого рішенням суду Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області обов'язку нарахувати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум, і виконання рішення суду щодо такого зобов'язання ніяким чином не пов'язане з тим, що виплата нарахованих коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, тоді як за Законом № 4901-VI виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону № 4901-VI в процесі виконання судового рішення у справі № 520/14558/24.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд за схожих обставин у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 360/3428/20, які суд вважає застосовними і у цій справі.
Як вбачається з позовної заяви і доданих до неї документів, нарахування позивачем стягувачу суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення на виконання рішення суду відбулось до виділення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Стягнення коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" на користь стягувача не може відбутися до виконання боржником рішення суду про нарахування (визначення розміру) належних стягувачу коштів.
Так, позивач зазначає, що ним рішення суду добровільно виконано у частині перерахунку суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, тобто такому виконанню ніяким чином не перешкоджало те, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Отже, державний виконавець повинен був винести, відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII, одночасно з постановою від 24.11.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79666143 постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки не було в даному випадку підстав для застосування пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо добровільного виконання рішення суду у справі № 240/28357/23, оскільки відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За встановлених обставин у цій справі та наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що спірна постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного акта індивідуальної дії.
Висновки суду у цій справі узгоджуються із висновками Сьомого апеляційного адміністративного суду за аналогічних зі спірними обставин у постановах від 04 березня 2025 року у справі № 240/23088/24, від 17.09.2025 у справі № 240/8717/25.
При цьому суд звертає увагу, що наслідком винесення постанови про стягнення виконавчого збору, яку держаний виконавець зобов'язаний виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є безспірне стягнення з боржника такого виконавчого збору.
Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Тобто постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами і стягнення визначеного в цієї постанови судового збору повинно здійснюватись при примусовому виконанні такої постанови.
Частини 5, 7, 9, 10 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачають підстави, коли виконавчий збір не стягується, а тому наявність або відсутність таких підстав має встановлюватися під час здійснення примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та приписи ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн (а.с.11), не підлягають стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014, код 26278626) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (м-н Соборний, 1, м. Житомир, 10014, код 43315602) про знання протиправною та скасування постанови.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Семенюк