16 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/12676/24
категорія 111030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо" до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/12676/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо" до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
За наслідками розгляду зазначеної справи, судом було прийнято рішення від 04 серпня 2025 року, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 31.05.2024 №00141710701, від 31.05.2024 №00141730701, від 19.02.2024 №00034370701, від 19.02.2024 №00033780902, від 19.02.2024 №00034380701, від 19.02.2024 №00034390701.
Крім того, вказаним рішенням стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 18015,79 гривень.
Після прийняття вищезазначеного рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." було подано до суду заяву (вх.№62618/25 від 11.08.2025) про ухвалення додаткового судового рішення, відповідно до змісту якої позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 гривень.
Частиною першою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 3 ст. 143 КАС України).
Враховуючи те, що рішення у справі №240/12676/24 було прийнято судом 04 серпня 2025 року, а останні день визначеного частиною 7 статті 139 КАС України п'ятиденного строку (09.08.2025) припав на вихідний день (суботу), суд приходить до висновку, що строк звернення із заявою від 11.08.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не пропущений.
13 серпня 2025 року до суду надійшли заперечення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в яких відповідач зазначив, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 гривень не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не надано до суду квитанцію до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку, банківського документу чи касового чеку про оплату таких послуг.
Дослідивши матеріали справи та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вказана норма КАС України передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення недоліку, а саме: неповноти судового рішення, а відтак додаткове судове рішення є засобом усунення такої неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Крім того, нормами ч. 5 ст. 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, тобто у разі якщо за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, вирішуються питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд звертає увагу, що сплачений позивачем судовий збір у сумі в розмірі 18015,79 гривень за подання вказаної позовної заяви було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, про що зазначено в рішенні суду від 04.08.2025 у справі №240/12676/24.
Надаючи оцінку заявленим позивачем судовим витратам на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134 КАС України).
Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." надало до суду:
- копію договору про надання правничої допомоги від 18.06.2024 №18/06/2024, укладеного між товариством та адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною;
- копію ордеру №1091653 від 03.07.2024 на надання адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною правничої (правової) допомоги товариству в Житомирському окружному адміністративному суді;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2025 №1 до договору від 18.06.2024 №18/06/2024.
Дослідивши під час розгляду справи вказані документи, суд встановив, що згідно акту виконаних робіт від 08.08.2025 №1 Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." були надані послуги з правової допомоги:
- консультація (усна, детальне вивчення документів) - вартість 15000,00 грн (15 год х 1000,00 грн);
- складання та подання позовної заяви - вартість 70000,00 грн (70 год х 1000,00 грн);
- складання та подання додаткових пояснень по справі - вартість 10000,00 грн (10 год х 1000,00 грн);
- представництво інтересів в судовому засіданні - вартість 5000,00 грн (5 суд.засідань х 25000,00 грн).
Загальна вартість вказаних в акті послуг з правничої допомоги склала 120000,00 гривень, однак в поданій до суду заяві про стягнення витрат на правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." просило стягнути на його користь витрати в розмірі 12000,00 гривень.
Суд акцентує увагу на тому, що при вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, а також беручи до уваги зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість, суд вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 12000,00 гривень відповідають принципам є співмірності, розумності та реальності, їх розмір не є завищеним.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутність доказів оплати послуг адвоката є підставою для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат з огляду на те, що в пунктах 7 та 9 розділу 3 договору про надання правничої допомоги від 18.06.2024 №18/06/2024, укладеного між товариством та адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною, сторони визначили, що факт надання послуг підтверджується актом, а гонорар сплачується клієнтом протягом 30 днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2025 №1 був підписаний сторонами 08 серпня 2025 року, а тому станом на дату подачі Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." до суду заяви про ухвалення додаткового рішення суду з питання розподілу витрат на правову допомогу строк сплати товариством гонорару за надані послуги ще не закінчився.
Крім того, суд зазначає, що враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, викладено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, де зазначено про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд, за критеріями обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу та пропорційності до предмета спору, приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат (12000,00 гривень) слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Зважаючи на вказане заява про розподіл судових витрат підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 243, 248, 252, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЕКСПО." (вул.Могилівська, 3-А, с. Вересівка, Звягельський район, Житомирська область, 11245; код ЄДРПОУ 35896047) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44096781) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І.Е.Черняхович
ухвалено додаткове судове рішення, в тому числі за ініціативою суду