Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 грудня 2025 року Справа№200/8036/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №052630005164 від 26.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за результатами розгляду заяви від 18.08.2025 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком; зобов'язання зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком: згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 періоди роботи з 23.02.1982 по 03.11.1982, з 15.02.1983 по 03.10.1983, з 14.06.1985 по 21.04.1986, з 15.05.1986 по 07.07.1988, з 07.07.1988 по 28.04.1990; згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 період роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 19.03.2001, періоди отримання допомоги по безробіттю з 17.04.2001 по 11.04.2002, з 11.10.2004 по 17.03.2005, з 01.04.2005 по 05.10.2005, з 04.11.2008 по 01.10.2009 частково не зарахований період роботи в ТОВ «Хлебний Альянс» з 01.08.2014 по 31.08.2014; згідно атестату №3388, виданого 22 липня 1981 року період навчання в професійно-технічному училищі №56 м. Слов'янська з 01.09.1980 по 20.07.1981; призначити пенсію за віком з 15.09.2025 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено заяву позивачки про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено позивачці сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,20 гривень до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення даної ухвали. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в строку подання відзиву на позовну заяву копію пенсійної справи, розрахунок стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що 18 серпня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, проте відповідач рішенням №052630005164 від 26.08.2025 року відмовив у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, не зарахувавши до страхового стажу спірні періоди навчання, роботи та отримання допомоги по безробіттю. Спірне рішення відповідача від №052630005164 від 26.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком вважає протиправним, просила задовольнити позов.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, витребуваних ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року доказів до суду не надав. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 та ч. 9 ст. 80 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , є громадянином України (паспорт № НОМЕР_4 ), та особою, що претендує на призначення пенсії за віком.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 13358826) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
26.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення №052630005164 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж становить 18 років 05 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, оскільки титульний аркуш трудової книжки не засвідчено печаткою, чим порушено п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРС від 20.06.1974 №162. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата заповнення трудової книжки заповнена частково (тільки рік), чим порушено п. 2.11 Інструкції. Для врахування періоду роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 28.03.2000 необхідно долучити довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі. Крім того, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно атестата №3388 від 22.07.1981 року, оскільки відсутній документ про підтвердження зміни прізвища ОСОБА_2 . Вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком.
Суд встановив на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 30 червня 2025 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 30 червня 2025 року, про що складено відповідний актовий запис №283. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .
Суд встановив на підставі атестата №3388 від 22 липня 1981 року, що ОСОБА_6 01 вересня 1980 року вступила і 20 липня 1981 року закінчила міське професійно-технічне училище №55 м. Слов'янська Донецької області зі строком навчання один рік. Рішенням екзаменаційної комісії присвоєно кваліфікацію молодший продавець гастрономічних товарів.
Суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, що ОСОБА_7 працювала у Дружківському комбінаті побутового обслуговування у період з 23.02.1982 по 03.11.1982 року, а саме:
- на підставі наказу №29 від 22.02.1982 року прийнято учнем перукаря;
- на підставі наказу №143 від 26.08.1982 року переведено перукарем;
- на підставі наказу №182 від 03.11.1982 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР.
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, що ОСОБА_7 працювала у Дружківській міській лікарні у період з 15.02.1983 по 03.10.1983 року, а саме:
- на підставі наказу №7 від 11.02.1983 року прийнято санітаркою;
- на підставі наказу №53-к від 01.10.1983 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР.
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, що ОСОБА_7 працювала у Ясла-садок №5 у період з 14.06.1985 по 21.04.1986 року, а саме:
- на підставі наказу №33 від 14.06.1985 року прийнято няньки;
- на підставі наказу №46 від 21.04.1986 року звільнено за власним бажанням.
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, що ОСОБА_7 працювала у Дружківській міській лікарні у період з 15.05.1986 по 07.07.1988 року, а саме:
- на підставі наказу №93 від 14.05.1986 року прийнято перукарем на неповний робочий день;
- на підставі наказу №110к від 07.07.1988 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР.
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, що ОСОБА_7 працювала у Дружківській міській лікарні у період з 07.07.1988 по 28.04.1990 року, а саме:
- на підставі наказу №57/к від 12.07.1988 року прийнято перукарем за сумісництвом;
- на підставі наказу №46/к від 04.05.1990 року звільнено за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП УРСР.
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, що ОСОБА_7 працювала у колгоспі «Перше травня» у період з 01.05.1990 по 2000 рік, а саме:
- з 01.05.1990 року прийнята в колгосп;
- на підставі рішення №3 від 28.03.2000 року звільнено з роботи за переводом в ТОВ «Першотравневе» за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, що ОСОБА_7 працювала у ТОВ «Першотравневе» у період з 2000 по 19.03.2001 року, а саме:
- на підставі наказу №3 від 05.04.2000 року прийнята на роботу за переводом перукарем;
- на підставі наказу №27 від 19.03.2001 року звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України.
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 1990 року, що ОСОБА_4 працювала у колгоспі «Перше травня» у період з 01.05.1990 по 28.03.2000 рік, а саме:
- з 01.05.1990 року прийнята в колгосп;
- на підставі рішення №3 від 28.03.2000 року звільнено з роботи за переводом в ТОВ «Першотравневе» за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 1990 року, що ОСОБА_4 працювала у ТОВ «Першотравневе» у період з 05.04.2000 по 19.03.2001 року, а саме:
- на підставі наказу №3 від 05.04.2000 року прийнята на роботу за переводом перукарем;
- на підставі наказу №27 від 19.03.2001 року звільнено з роботи по догляду за дитиною за ст. 38 КЗпП України.
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 1990 року, що ОСОБА_4 отримувала у Дружківському міському центрі зайнятості виплату допомоги по безробіттю у період з 17.04.2001 по 11.04.2002 року (записи №5-6).
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 1990 року, що ОСОБА_4 отримувала у Дружківському центрі зайнятості виплату допомоги по безробіттю у період з 11.10.2004 по 17.03.2005 року (записи №9-10).
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 1990 року, що ОСОБА_4 отримувала у Дружківському центрі зайнятості виплату допомоги по безробіттю у період з 01.04.2005 по 05.10.2005 року (записи №11-12).
Крім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 1990 року, що ОСОБА_4 отримувала у Дружківському центрі зайнятості виплату допомоги по безробіттю у період з 04.11.2008 по 01.10.2009 року (записи №20-21).
Окрім того, суд встановив на підставі відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 1990 року, що ОСОБА_4 працювала у ТОВ «Хлібний Альянс» у період з 01.04.2014 по 30.06.2015 року, а саме:
- на підставі наказу №024-14-К від 01.04.2014 року прийнята машиністом тісторозробної машини 4 розряду за переводом з ТОВ «ТД «Золотий Урожай»;
- на підставі наказу №64-14-17 від 11.04.2014 року переведено укладальником хлібобулочних виробів 3 розряду;
- на підставі наказу №303-15-У від 26.06.2015 року звільнено за переводом п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981 року, періоди роботи з 23.02.1982 по 03.11.1982 року, з 15.02.1983 по 03.10.1983 року, з 14.06.1985 по 21.04.1986 року, з 15.05.1986 по 07.07.1988 року, з 07.07.1988 по 28.04.1990 року, періоду роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 28.03.2000 року, періодів роботи з 05.04.2000 по 19.03.2001 року, та з 01.08.2014 по 31.08.2014 року та періодів отримання допомоги по безробіттю з 17.04.2001 по 11.04.2002 року, з 11.10.2004 по 17.03.2005 року, з 01.04.2005 по 05.10.2005 року, з 04.11.2008 по 01.10.2009 року.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не зарахування до страхового позивачки спірних періодів роботи через недоліки заповнення трудової книжки та відмови у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За змістом частини 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктами 23 та 24 Порядку № 637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Інструкції №162 при звільненні працівника всі записи про роботу, нагороди та заохочення, які внесено в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Згідно з п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача як не засвідчення печаткою титульного аркушу трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.02.1982 року, а також частково заповнена дата заповнення трудової книжки серії НОМЕР_2 , не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої спірних періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції № 162.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивачки (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: не придатна для сприйняття змісту печатка, якою завірено запис про звільнення, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до стажу роботи позивачки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі 490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вважає, що право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Враховуючи викладене, періоди отримання допомоги по безробіттю з 17.04.2001 по 11.04.2002, з 11.10.2004 по 17.03.2005, з 01.04.2005 по 05.10.2005, з 04.11.2008 по 01.10.2009 та періоди роботи з 23.02.1982 по 03.11.1982, з 15.02.1983 по 03.10.1983, з 14.06.1985 по 21.04.1986, з 15.05.1986 по 07.07.1988, з 07.07.1988 по 28.04.1990, з 05.04.2000 по 19.03.2001 року підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Стосовно не зарахування спірного періоду роботи в колгоспі з 01.05.1990 по 28.03.2000 року через не надання довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі суд зазначає таке.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Суд встановив на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , що остання містить записи про період роботи позивачки в період з 01.05.1990 по 28.03.2000 року (записи №1-2).
Суд встановив, що трудова книжка позивачки містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період, а також колегія суддів не встановила жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Стосовно посилання відповідача на положення частини другої статті 56 Закону №1788, відповідно до якої при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю, суд звертає увагу, що порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід зауважити, що за змістом пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За змістом роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 року № 17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.
Згідно з пунктом 24 Порядку №637, для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
З буквального тлумачення змісту наведених норми вбачається, що стаж роботи в колгоспі враховується за фактичною тривалістю за двох умов, які мають існувати одночасно: невиконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та відсутність поважних підстав такого невиконання.
Суд звертає увагу, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дії спрямовані на проведення перевірки відповідності змісту трудової книжки, а саме первинним документам, які підтверджують характер виконуваної роботи, підприємства, на яких працював позивач, для призначення пенсії.
Отже, якщо поданих позивачкою документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивачку про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивачку.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивачки, що подані нею документи в сукупності підтверджують стаж роботи в спірний період.
При цьому, відповідач не встановив недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивачки загалом, та вищевказаних записів окремо, а отже її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначені обставини не можуть поза розумним сумнівом, позбавити позивачку його конституційного права на соціальний захист.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога відповідача щодо надання уточнюючої довідки є безпідставною.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивачки в колгоспі з 01.05.1990 по 28.03.2000 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Водночас, період з 29.03.2000 по 04.04.2000 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки, оскільки згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 позивачка була звільнена 28.03.2000 року з колгоспу «Перше Травня» та лише 05.04.2000 року була прийнята на роботу в ТОВ «Першотравневе» за переводом. Отже, позивачка у вказаний період не була працевлаштованою.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2014 по 31.08.2014 року суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст.62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Суд звертає увагу, що відповідачем зараховано частково період роботи у ТОВ «Хлібний альянс» з 01.04.2014 по 31.07.2014 року та з 01.09.2014 по 30.06.2015 року на підставі відомостей персоніфікованого обліку.
При цьому, відповідач не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 01.08.2014 по 31.08.2014 року, та не вказав причини відповідного не зарахування у спірному рішенні.
Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
Суд встановив на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування(форма ОК-5) стосовно позивачки, що за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Отже, оскільки станом на дату звернення позивачки за призначенням пенсії (18.08.2025 року) в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування були відсутні відомості про нарахування заробітної плати позивачці за вищезазначений період, у відповідача були відсутні підстави для зарахування періоду з 01.08.2014 по 31.08.2014 року до страхового стажу.
Отже, права позивачки в цій частині не є порушеними з боку відповідача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Стосовно не зарахування періоду навчання до страхового стажу позивачки суд зазначає таке.
Так, відповідач відмовив у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу згідно атестата №3388 від 22.07.1981 року, оскільки відсутній документи про підтвердження зміни прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_5 .
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку №637 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Так, атестат № НОМЕР_6 виданий ОСОБА_6 міським професійно-технічним училищем №55 м. Слов'янська Донецької області 22 липня 1981 року.
Суд встановив вище, що на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25 лютого 1982 року роботодавцем позивачки Дружківська міська лікарня здійснено запис про те, що прізвище ОСОБА_8 змінено на прізвище ОСОБА_9 згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 12.06.1982 року.
Окрім того, на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 30 червня 2025 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 30 червня 2025 року, про що складено відповідний актовий запис №283. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивачки, її конституційного права на пенсійне забезпечення.
Доказів визнання недостовірними записів у дипломі щодо спірного періоду навчання позивачки відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що у разі відсутності відповідної уточнюючої довідки відповідач повинен був повідомити позивачку у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання відповідної уточнюючої довідки, водночас, доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з 15.09.2025 року, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Європейський суд з прав людини Рішенням у справі «Круслена» від 24 квітня 1990 року зазначив, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».
Відповідно до п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, визначено наступне поняття дискреційних повноважень. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення позивачу пенсії.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті5та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 18.08.2025 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981 року, періоди роботи з 23.02.1982 по 03.11.1982, з 15.02.1983 по 03.10.1983, з 14.06.1985 по 21.04.1986, з 15.05.1986 по 07.07.1988, з 07.07.1988 по 28.04.1990, з 01.05.1990 по 28.03.2000, з 05.04.2000 по 19.03.2001 року, періоди отримання допомоги по безробіттю з 17.04.2001 по 11.04.2002, з 11.10.2004 по 17.03.2005, з 01.04.2005 по 05.10.2005, з 04.11.2008 по 01.10.2009.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26 серпня 2025 року №052630005164 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 18.08.2025 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981 року, періоди роботи з 23.02.1982 по 03.11.1982, з 15.02.1983 по 03.10.1983, з 14.06.1985 по 21.04.1986, з 15.05.1986 по 07.07.1988, з 07.07.1988 по 28.04.1990, з 01.05.1990 по 28.03.2000, з 05.04.2000 по 19.03.2001 року, періоди отримання допомоги по безробіттю з 17.04.2001 по 11.04.2002, з 11.10.2004 по 17.03.2005, з 01.04.2005 по 05.10.2005, з 04.11.2008 по 01.10.2009.
Відповідно положень частини другої статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до положень частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26 серпня 2025 року №052630005164 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (юридична адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 18.08.2025 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981 року, періоди роботи з 23.02.1982 по 03.11.1982, з 15.02.1983 по 03.10.1983, з 14.06.1985 по 21.04.1986, з 15.05.1986 по 07.07.1988, з 07.07.1988 по 28.04.1990, з 01.05.1990 по 28.03.2000, з 05.04.2000 по 19.03.2001 року, періоди отримання допомоги по безробіттю з 17.04.2001 по 11.04.2002, з 11.10.2004 по 17.03.2005, з 01.04.2005 по 05.10.2005, з 04.11.2008 по 01.10.2009.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (юридична адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 13358826) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. на користь Державного бюджету України.
Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова