17 грудня 2025 рокуСправа №160/26431/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, -
16.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №047250009446 від 14.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на заміну рішення про призначення №047250009446 від 03.03.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що йому було призначено дострокову пенсію відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак в подальшому відповідачем прийнято протиправне рішення про відмову в призначенні вищенаведеної пенсії. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.10.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідачем було прийнято рішення №047250009446 від 03.03.2025 року про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначив, що після перегляду стажу, страховий стаж позивача склав - 21 рік 02 місяці 22 днів та до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 09.02.1995 року по 14.04.2000 року, з 31.10.2005 року по 10.05.2006 року, з 07.02.2007 року по 01.10.2009 року, з 26.10.2009 року по 11.03.2010 року, з 02.06.2010 року по 01.11.2010 року, з 10.04.2011 року по 13.09.2011 року, з 20.03.2012 року по 20.02.2013 року з 13.03.2013 року по 15.02.2014 року, з 16.04.2014 року по 20.02.2015 року та з 27.03.2015 року по 20.02.2019 року, оскільки позивач в цей період працював на підприємствах, які розташовані на території Російської Федерації. Відповідач зауважив, що 02.12.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 року №1328, якою постановлено вийти із зазначеної Угоди, вчиненої 13 березня 1992 у м. Москві. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
08.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
06.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями, в яких відповідач-2 зазначив, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про відмову у призначенні пенсії, відтак відповідальними за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідних рішень є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуто заяву від 24.02.2025 року та призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2025 року.
Загальний стаж для розрахунку пенсії складав 26 років 04 місяці 28 днів, зарахований до 31.01.2025 року.
14.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №047250009446 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В даному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 02 місяці 22 дні.
Також в даному рішенні зазначено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 09.02.1995 року по 14.04.2000 року, з 31.10.2005 року по 10.05.2006 року, з 07.02.2007 року по 01.10.2009 року, з 26.10.2009 року по 11.03.2010 року, з 02.06.2010 року по 01.11.2010 року, з 10.04.2011 року по 13.09.2011 року, з 20.03.2012 року по 20.02.2013 року, з 13.03.2013 року по 15.02.2014 року, з 16.04.2014 року по 20.02.2015 року, з 27.03.2015 року по 20.02.2019 року, оскільки заявник в цей період працював на підприємствах, які розташовані на території Російської Федерації, а з 19.06.2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
13.03.1992 року набула чинність Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Відповідно до статті 1, 4, 5, 6, 11, 13 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Держави - учасниці Співдружності проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
29.11.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Постанова Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року набрала чинності 02.12.2022 року.
Як встановлено судом, позивач працював на території Російської Федерації з 09.02.1995 року по 14.04.2000 року, з 31.10.2005 року по 10.05.2006 року, з 07.02.2007 року по 01.10.2009 року, з 26.10.2009 року по 11.03.2010 року, з 02.06.2010 року по 01.11.2010 року, з 10.04.2011 року по 13.09.2011 року, з 20.03.2012 року по 20.02.2013 року з 13.03.2013 року по 15.02.2014 року, з 16.04.2014 року по 20.02.2015 року та з 27.03.2015 року по 20.02.2019 року. Вказаний факт не є спірним у даному випадку.
Суд зазначає, що позивач працював в Російській Федерації з 09.02.1995 року по 14.04.2000 року, з 31.10.2005 року по 10.05.2006 року, з 07.02.2007 року по 01.10.2009 року, з 26.10.2009 року по 11.03.2010 року, з 02.06.2010 року по 01.11.2010 року, з 10.04.2011 року по 13.09.2011 року, з 20.03.2012 року по 20.02.2013 року з 13.03.2013 року по 15.02.2014 року, з 16.04.2014 року по 20.02.2015 року та з 27.03.2015 року по 20.02.2019 року, тобто до виходу України та Російської Федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Таким чином відповідачі протиправно не врахували означені періоди до страхового стажу позивача із посиланням на той факт, що позивач працював в державі, з якою розірвано дипломатичні відносини, та яка вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №047250009446 від 14.03.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 09.02.1995 року по 14.04.2000 року, з 31.10.2005 року по 10.05.2006 року, з 07.02.2007 року по 01.10.2009 року, з 26.10.2009 року по 11.03.2010 року, з 02.06.2010 року по 01.11.2010 року, з 10.04.2011 року по 13.09.2011 року, з 20.03.2012 року по 20.02.2013 року з 13.03.2013 року по 15.02.2014 року, з 16.04.2014 року по 20.02.2015 року та з 27.03.2015 року по 20.02.2019 року.
Крім цього суд повторно зазначає, що позивачу вже було призначено пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2025 року та в подальшому прийнято протиправне рішення про відмову в призначенні даної пенсії.
Відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Як встановлено судом, вік позивача становить 59 років, а страховий стаж складає 26 років 04 місяці 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже позивач набув беззаперечне право на таку пенсію.
Отже, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2025 року.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним.
Керуючись ст.2, 77, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), про визнання рішення протиправним- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №047250009446 від 14.03.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 09.02.1995 року по 14.04.2000 року, з 31.10.2005 року по 10.05.2006 року, з 07.02.2007 року по 01.10.2009 року, з 26.10.2009 року по 11.03.2010 року, з 02.06.2010 року по 01.11.2010 року, з 10.04.2011 року по 13.09.2011 року, з 20.03.2012 року по 20.02.2013 року з 13.03.2013 року по 15.02.2014 року, з 16.04.2014 року по 20.02.2015 року та з 27.03.2015 року по 20.02.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський