17 грудня 2025 рокуСправа №160/28490/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (ідентифікаційний код юридичної особи: 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) про відмову у призначенні пенсії від 22.09.2025 № 045750034211, яким відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київський області (ідентифікаційний код юридичної особи: 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) повторно розглянути, датою подання, заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 15.09.2025 року, зарахувавши до стажу для визначення її права на пенсію періоди: роботи 01.01.1992-31.05.1996; здійснення підприємницької діяльності: 02.08.1996-31.12.1999 роки; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад - 2000 року; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад - 2001 року; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень - 2002 року; 01.01.2006-30.09.2006 року; навчання 25.04.2001-24.07.2001 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вересня 2025 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у зв'язку із досягненням 60-річного віку 31.03.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.09.2025 №045750034211, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні, яке не входить до предмету оскарження в даному позові, зазначено зокрема, що не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 06.09.1982 року НОМЕР_2 з 01.07.1988 року по 31.12.1991 року, оскільки відсутня інформація в заяві про призначення/перерахунок пенсії про документальне підтвердження російською федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди роботи відповідно Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №562 від 16.05.2025 року, з 01.01.1992 року по 31.05.1996 року, оскільки відсутній договір між Україною та російською федерацією. 15 вересня 2025 року, з урахуванням висновків вищевказаного рішення Пенсійного фонду, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у зв'язку із досягненням 60-річного віку звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій на вимогу Пенсійного фонду повідомила, зокрема, про неможливість підтвердити нездійснення пенсійних виплат за період роботи в російській федерації. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.09.2025 №045750034211, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В зазначеному рішенні, яке є предметом оскарження в даному позові, вказано, зокрема, що страховий стаж особи становить 24 роки 3 місяці 21 день, стаж для визначення права (з урахуванням ведення підприємницької діяльності) - 24 роки 6 місяців 4 дні). За доданими документами до стажу не зараховано: навчання з 25.04.2001 по 24.07.2001 згідно свідоцтва НОМЕР_3 , оскільки по батькові заявниці в свідоцтві зазначено - « ОСОБА_2 »; навчання з 14.10.2002 по 31.12.2003 згідно диплома ДСК No058008, оскільки форма навчання - очно-заочна; робота з 01.01.1992 по 31.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_4 на території російської федерації, оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією. Позивач вважає рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 22.09.2025 №045750034211 необґрунтованим, протиправним, таким, що порушує права позивача.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на адресу суду надійшов відзив, в якому зазначено, що 15.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком. Пенсійний вік, визначений частиною 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 24 роки 3 місяці 21 день, стаж для визначення права (з урахуванням ведення підприємницької діяльності) - 24 роки 6 місяців 4 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: навчання з 25.04.2001 по 24.07.2001 згідно свідоцтва НОМЕР_3 , оскільки по батькові заявниці в свідоцтві зазначено - « ОСОБА_2 »; навчання з 14.10.2002 по 31.12.2003 згідно диплома НОМЕР_5 , оскільки форма навчання - очно-заочна; роботи з 01.01.1992 по 31.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_4 на території російської федерації, оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією.
10.11.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на позовну заяву, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року витребувано від ОСОБА_1 пояснення щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області зарахувати до стажу для визначення її права на пенсію період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 30.09.2006 року.
На виконання вимог ухвали суду від 01.12.2025 року від позивача до суду надійшла заява, в якій зазначено, що ОСОБА_1 погоджується із зарахуванням до свого стажу для визначення пенсії періоду здійснення підприємницької діяльності 01.01.2006-31.03.2006 в кількості 3 місяці стажу, та періоду 01.04.2006-31.09.2006 в кількості 6 місяців стажу, що в сукупності за період 01.01.2006-30.09.2006 становить 9 місяців.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року поноволено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що після досягнення необхідного пенсійного віку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 вересня 2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
За результатами розгляду зазначеної заяви прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.09.2025 №045750034211, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В зазначеному рішенні, вказано, зокрема, що страховий стаж особи становить 24 роки 3 місяці 21 день, стаж для визначення права (з урахуванням ведення підприємницької діяльності) - 24 роки 6 місяців 4 дні). За доданими документами до стажу не зараховано:
- навчання з 25.04.2001 по 24.07.2001 згідно свідоцтва НОМЕР_6 , оскільки по батькові заявниці в свідоцтві зазначено - « ОСОБА_2 »;
- навчання з 14.10.2002 по 31.12.2003 згідно диплома ДСК No058008, оскільки форма навчання - очно-заочна;
- робота з 01.01.1992 по 31.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_4 на території російської федерації, оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (ідентифікаційний код юридичної особи: 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) про відмову у призначенні пенсії від 22.09.2025 № 045750034211, яким відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV).
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як зазначалося вище, відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.
Згідно ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Так, підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що у позивача відсутній необхідний стаж.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем для обчислення пенсії не враховано в страховий стаж, зокрема, період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_4 на території російської федерації, оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією.
Судом встановлено, що вказаний періоди роботи позивача на території російської федерації підтверджується записами №№5-6 трудової книжки позивача серії НОМЕР_7 .
В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підробок. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність.
Дані записи містять підстави внесення, скріплені печаткою підприємства та підписами посадової особи, періоди не накладаються. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано.
Відтак, судом з'ясовано, що спірний період трудової діяльності підтверджено достатніми письмовими доказами, достовірність яких не заперечується відповідачем, однак, відмовлено у зарахуванні зазначеного періоду оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією.. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, про відмову у призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи у російській федерації.
Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 1, 2 ст. 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав учасниць СНД, у тому числі Україна та російська федерація (надалі Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Частиною 2 ст. 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для здійснення трудової діяльності документи і завірений, у встановленому на території Сторони виїзду порядку, їх переклад державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тож обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, відсутність угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідного рішення.
Відтак, Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №459/955/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 361/4899/17, від 12 червня 2018 року у справі №686/4998/15.
Наведені відповідачем доводи, обґрунтування та пояснення щодо відсутності будь-якої угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією, суд відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду у даній справі, оскільки суду не надано належних доказів в обґрунтування того, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду трудової діяльності за період з 01.01.1992 по 31.05.1996 суб'єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями, на які, врешті, спрямоване це рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що підстав для не зарахування періоду роботи позивача в російській федерації з 01.01.1992 по 31.05.1996 для обрахунку стажу при призначенні пенсії позивачу відсутні, а надані підтверджуючі документи не викликають сумнівів щодо їх належності позивачу, відтак, суд дійшов висновку, відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача у російській федерації з 01.01.1992 по 31.05.1996.
Щодо періоду навчання позивача.
Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачка досягла 60-річного віку.
При цьому, відмова у призначенні пенсії позивачці обґрунтована відповідачем, недостатністю страхового стажу, що стало наслідком незарахування останнім, зокрема, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 25.04.2001 по 24.07.2001 згідно свідоцтва НОМЕР_3 , оскільки по батькові заявниці в свідоцтві зазначено - « ОСОБА_2 ».
З наявного в матеріалах свідоцтва про підвищення кваліфікації СПК НОМЕР_3 вбачається, що це свідоцтво видане ОСОБА_1 в тому, що вона навчалася в інституті підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Дніпропетровської академії управління, бізнесу та права з 25 квітня 2001 р. по 24 липня 2001 р. за напрямом «маркетинг».
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зараховано період навчання з 25.04.2001 по 24.07.2001 згідно свідоцтва НОМЕР_3 , оскільки по батькові заявниці в свідоцтві зазначено - « ОСОБА_2 ».
Суд вважає такі висновки пенсійного органу невмотивованими, оскільки допущена в свідоцтві помилка в написанні по-батькові позивача не виключає фактів навчання позивача в інституті підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Дніпропетровської академії управління, бізнесу та права з 25 квітня 2001 р. по 24 липня 2001 р. за напрямом «маркетинг».
Водночас, в цій справі безсумнівно йдеться про одну й ту ж особу, в документах якої наявні недоліки формального характеру, що не дають підстав для сумніву в їх належності з огляду на такі недоліки самі по собі.
На переконання суду, розбіжність в написанні по батькові « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 », а саме відсутність/наявність апострофа, є типовою помилкою в написанні жіночого по батькові від імені В'ячеслав та не може впливати на реалізацію позивачем права на пенсійне забезпечення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (ідентифікаційний код юридичної особи: 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) про відмову у призначенні пенсії від 22.09.2025 № 045750034211, яким відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зарахування до стажу для визначення позивачу права на пенсію періоди здійснення підприємницької діяльності: 02.08.1996-31.12.1999 роки; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад - 2000 року; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад - 2001 року; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень - 2002 року; 01.01.2006-30.09.2006 року, суд зазначає наступне.
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
до 01.05.1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Поряд із тим, з 01.05.1993 року для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01.07.2000 року зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01.07.2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано до суду: свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №2383101865.
Однак, вказані документи не містять інформації про сплату страхових внесків, а також щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спрощеною або ж за загальною системою оподаткування.
При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування.
Позивачем зазначені обставини не спростовані.
Разом з цим, суд зазначає, що з Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, єдиний внесок у зазначені відповідачами періоди у відповідних рішеннях про відмову у призначенні пенсії позивачем не сплачено.
Жодних доказів на підтвердження такої сплати позивачем не надано та матеріали справи не містять.
Отже, підстави для зарахування періодів ведення підприємницької діяльності у відповідача були відсутні, такі підстави відсутні і наразі у суду.
Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до пенсійного органу із заявою про зарахування трудового стажу подавши докази сплати ним страхових внесків за період, який він просить зарахувати до трудового стажу.
Судом досліджено довідку ОК-5 та встановлено, що за періоди січень 2000 року, лютий 2000 року, квітень 2000 року, травень 2000 року, липень 2000 року, серпень 2000 року, жовтень 2000 року, листопад 2000 року, січень 2001 року, лютий 2001 року, квітень 2001 року, травень 2001 року, липень 2001 року, серпень 2001 року, вересень 2001 року, жовтень 2001 року, листопад 2001 року, січень 2002 року, лютий 2002 року, квітень 2002 року, травень 2002 року, липень 2002 року, серпень 2002 року, жовтень 2002 року, листопад 2002 року, грудень 2002 року відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Однак, згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також, відповідно до абз. 2 підпункту 3 пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 у справі №681/813/17, від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 10.07.2018 у справі №709/1360/17.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач при розгляді заяви позивача вчиняв дії щодо з'ясування дійсної сплати ОСОБА_1 страхових внесків, а отже дійшов передчасного висновку про відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, підсумовуючи викладене вище, порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (ідентифікаційний код юридичної особи: 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) повторно розглянути, датою подання, заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 15.09.2025 року, зарахувавши до стажу для визначення її права на пенсію періоди: роботи з 01.01.1992 по 31.05.1996; навчання з 25.04.2001 по 24.07.2001 року.
При цьому позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області зарахувати до стажу для визначення її права на пенсію періоди здійснення підприємницької діяльності: січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад - 2000 року; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад - 2001 року; січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень - 2002 року є передчасними, оскільки, як зазначалося вище, відповідач не отримав (не витребовував) та не перевірив дійсної сплати позивачем страхових внесків, тобто ним не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача в частині що стосується здійснення ним підприємницької діяльності та сплати страхових внесків.
Також, відповідно долученої до матеріалів справи копії розрахунку страхового стажу за формою РС-право, вбачається, що за період здійснення підприємницької діяльності 01.01.2006-31.03.2006 зараховано 3 місяці стажу, за період 01.04.2006-31.09.2006 зараховано 6 місяців стажу, що в сукупності становить 9 місяців. Крім того, позивач погоджується із зарахуванням до свого стажу для визначення пенсії періоду здійснення підприємницької діяльності 01.01.2006-31.03.2006 в кількості 3 місяці стажу, та періоду 01.04.2006-31.09.2006 в кількості 6 місяців стажу, що в сукупності за період 01.01.2006-30.09.2006 становить 9 місяців, тому в цій частині відсутній спір про право, а отже позовні вимоги в частині зарахування до стажу періоду здійснення підприємницької діяльності 01.01.2006-30.09.2006 року задоволенню не підлягають.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (ідентифікаційний код юридичної особи: 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) про відмову у призначенні пенсії від 22.09.2025 № 045750034211, яким відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) повторно розглянути, датою подання, заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 15.09.2025 року, зарахувавши до стажу для визначення її права на пенсію періоди: роботи з 01.01.1992 по 31.05.1996; навчання з 25.04.2001 по 24.07.2001 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса