17 грудня 2025 р.Справа №160/34587/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невчинення дій з виключення з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі ОСОБА_1 ;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування у запасі та зняти з розшуку ТЦК;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та бази даних «Оберіг» про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
-заборонити територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки та будь-яким іншим особам вчиняти дії, що стосуються призову на військову службу під час мобілізації (доставлення в ТЦК, примусові роботи, проходження ВЛК, арешт банківських рахунків, арешт рухомого та нерухомого майна та інше) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до моменту розгляду судом цієї справи та винесення остаточного судового рішення, яке вступить у законну силу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від позивача до суду вдруге надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив:
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести зміни до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовослужбовців і резервістів та бази даних “Оберіг» про відсутність порушення правил військового обліку та розшуку у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до моменту розгляду судом цієї справи та винесення остаточного судового рішення, яке вступить у законну силу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Від позивача втретє до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить:
-заборонити ІНФОРМАЦІЯ_7 вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів та бази даних “Оберіг» відомості про порушення правил військового обліку та розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до моменту розгляду судом цієї справи та винесення остаточного судового рішення, яке вступить у законну силу.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_8 позивача оголошено в розшук, що призводить до унеможливлення вільного переміщення по території України та суперечок з поліцією та ТЦК.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
В постанові від 22.02.2024 у справі № 420/24340/23 Верховний Суд вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Верховний Суд в постанові від 09.02.2024 у справі №420/5101/23 зазначив, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В постанові від 19.09.2024 у справі №440/3038/24 Верховний Суд зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що предметом даного спору є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо виключення позивача з військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та бази даних «Оберіг».
При цьому, протиправність рішення відповідача не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому, задоволення заяви про забезпечення позову у даному випадку буде вирішенням судом позовних вимог по суті та виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України.
Тому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які, на думку заявника, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити відповідачу вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів та бази даних “Оберіг», відомості про порушення правил військового обліку.
В той же час, суд звертає увагу позивача, що з доданих до заяви документів вбачається, що такі відомості (про порушення правил військового обліку) вже внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів, а тому суд не вбачає підстав забороняти вчиняти дії, які вже вчинені.
Враховуючи зазначене, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ст. 150 КАС України, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська