16 грудня 2025 рокуСправа №160/31134/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 02.01.2002 по 31.12.2010 року на посаді медсестри Промінського фельшерського-акушерського пункта Промінської сільської ради та не виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоду роботи з 02.01.2002 по 31.12.2010 року на посаді медсестри Промінського фельшерського-акушерського пункта Промінської сільської ради та нарахувати й виплатити одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог посилався на протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 02.01.2002 по 31.12.2010 року на посаді медсестри Промінського фельшерського-акушерського пункта Промінської сільської ради та не виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», попри те, що посада, на якій працював позивач згідно з записами Трудової книжки, відповідають посадам, визначеним Переліком №909 та з урахуванням цього періоду має достатню кількість пільгового стажу для отримання спірної допомоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон 1058).
26.09.2025 позивач звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню згідно п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону 1058.
Відповідачем прийнято рішення від 03.10.2025 року №046850019122 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки страховий стаж на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, склав 22 роки 05 місяців 29 днів, при необхідних 30 років. У цьому ж рішенні зазначено про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.01.2002 по 31.12.2010 року на посаді медсестри Промінського фельшерського-акушерського пункта Промінської сільської ради, оскільки Промінський фельдшерсько-акушерський пункт Промінської сільської ради не відноситься до закладів охорони здоров'я, робота на яких надає право на отримання грошової допомоги.
Указані обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).
За змістом частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно вимог частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058).
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач працював з 02.01.2002 по 31.12.2010 року на посаді медсестри Промінського фельшерського-акушерського пункта Промінської сільської ради, а тому суд не застосовує до спірних правовідносин постанову Ради міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397.
У період роботи позивача набули чинності постанова КМУ від 04.11.1993 року №909, яким затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Розділом 2 Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Приміткою 3 до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Суд враховує, що законодавством не визначено вичерпного переліку посад середнього медичного персоналу та зазначає, що до середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Тобто, середній медичний персонал в залежності від рівня та профілю освіти надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно-противоепідемічну і організаторську роботу.
З приводу того чи відноситься заклад, у якому працював позивач, до закладів, робота у яких дає право на пенсію за вислугу років, суд зауважує таке.
Статтею 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі Закон №2801-XII) визначено, що заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Статтею 16 Закону №2801-XII передбачено заклади охорони здоров'я. Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я не підлягають приватизації.
За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство.
Суд зауважує, що відповідно до п.1 розділу 1 "Положення про фельдшерсько-акушерський/фельдшерський пункт", затвердженого наказом МОЗ від 29.07.2016 року №801 фельдшерсько-акушерський/фельдшерський пункт (ФАП/ФП) є відокремленим структурним підрозділом амбулаторії центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, що забезпечує надання долікарської медичної допомоги населенню. Відповідно до п. 1 розділу IV вказаного положення ФАП/ФП очолює завідувач, який призначається на посаду та звільняється з посади головним лікарем ЦПМСД відповідно до чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що Промінський фельдшерсько-акушерський пункт Промінської сільської ради можливо віднести до закладу охорони здоров'я, а тому період роботи з 02.01.2002 по 31.12.2010 року позивача на посаді медсестри підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
З огляду на викладене, відмова відповідача, викладена в рішенні від 03.10.2025 року №046850019122 щодо не врахування спірного періоду до пільгового стажу позивача є протиправною.
Згідно позовних вимог позивача, він просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахування цього періоду до пільгового.
Разом з тим, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.
У розглянутому випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а рішенням суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідача без задоволення.
Ураховуючи викладене, а також належність та ефективність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.10.2025 року №046850019122 із виходом за межі позовних вимог у цій частині та зобов'язати останнього зарахувати до пільгового стажу позивача періоду роботи з 02.01.2002 по 31.12.2010 року на посаді медсестри Промінського фельшерського-акушерського пункта Промінської сільської ради.
Стосовно вимог про нарахування та виплати спірної допомоги.
Відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е», - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги» (далі Порядок №1191).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Переліком №909.
Пункт 5 Порядку №1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - і «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.
Отже, особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Суд зазначає, що відповідач наразі не здійснив обрахунок стажу позивача, з урахуванням зарахованих цим судовим рішенням періодів роботи позивача, у зв'язку з чим вимоги про виплату спірної допомоги наразі є передчасною, а способом відновлення порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розгляду заяву позивача від 26.09.2024 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду та зарахованих цим рішенням періодів роботи позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі, попри часткове задоволення позовних вимог, адже спір в цілому вирішений на користь позивача.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.10.2025 року №046850019122 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.01.2002 по 31.12.2010 року на посаді медсестри Промінського фельшерського-акушерського пункта Промінської сільської ради.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розгляду заяву ОСОБА_1 від 26.09.2024 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять), 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна