16 грудня 2025 рокуСправа №160/20588/25
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, 20А, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
16 липня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку 12 січня 2024 року на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - як особи, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку станом на 12 січня 2024 року на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - як особи, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ВИКЛЮЧИТИ з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, які скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виключити інформацію про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був правомірно виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з чим він не є військовозобов'язаним і не може бути суб'єктом правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, однак відповідач не вніс відповідні відомості до Єдиного державного реєстру та безпідставно ініціював його розшук і доставлення до ТЦК, чим порушив вимоги законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, цією ухвалою зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- надати документи, які стали підставою для внесення до реєстру інформації про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП;
- надати копію витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо наявності або відсутності запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області:
- надати інформацію щодо наявності або відсутності відомостей про розшук ОСОБА_1 та документи, які стали підставою для внесення відповідного запису про розшук.
05 серпня 2025 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючиьс на те, що у відповідності до довідки Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП від 22.07.2025 № 120017-2025, станом на 18.07.2025 в ІКС «ІПНП» містяться відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: - за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025 №Е1396605 щодо порушення законодавства про мобілізацію, Самарівським районним відділом поліції ГУНП зареєстровано ЄО №5467 від 10.02.2025; - працівниками Самарівського РВП ГУНП 01.05.2025 зареєстровано ЄО №20020 щодо виявлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За даними бази «Розшук» ІКС «ІПНП», станом на 18.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебуває в державному розшуку. Таким чином, позовна вимога Позивача до ГУНП щодо виключення відомостей з бази «Розшук» є необґрунтованою та безпідставною, оскільки таких відомостей у базі «Розшук» ІКС «ІПНП» немає. Враховуючи вищевикладене, вважає, шо позовна вимога ОСОБА_1 до ГУНП щодо зобов'язання виключити інформацію з інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «ІПНП» як такого, що перебуває у розшуку, не підлягає задоволенню, оскільки позивач не перебуває в державному розшуку, а його доводи викладені в позовній заяві являються не достовірними та такими, що вводять в оману суд.
25 серпня 2025 року від предстваник позивача надійшла відповідь на відзив в якому підтримав позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.
28 серпня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- забезпечити позов шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , - до набрання законної сили рішення суду в цій справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 р. у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/20588/25 відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 12.01.2024р.
07 травня 2025 року представник позивача звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про те, за вчинення якого саме адміністративного правопорушення (в чому саме воно полягає?) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розшукується ІНФОРМАЦІЯ_7 як «уклоніст». Надати інформацію про те, чи виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Якщо так, то направити копію цього документу. В разі поновлення ОСОБА_2 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 вказати причину такого поновлення з доданням копії відповідного наказу.
20 травня 2025 року представник позивача звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просив Надати інформацію про те, за вчинення якого саме адміністративного правопорушення (в чому саме воно полягає?) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розшукується ІНФОРМАЦІЯ_7 як «уклоніст». Надати інформацію про те, чи виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Якщо так, то направити копію цього документу. Надати інформацію про те, чи вносились до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в 2024 році - після проставлення у його ВОД відмітки про зняття з обліку 12.01.2024.. Якщо не вносились, то зазначити причини невнесення. В разі поновлення ОСОБА_2 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 вказати причину (підставу) і дату такого поновлення з доданням копії відповідного наказу.
З листа Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.07.2025р. №120017-2025 встановлено, що згідно з даними системи «ІПНП» станом на 18.07.2025 наявна наступна інформація стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : - за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025 №Е1396605, щодо порушення законодавства про мобілізацію, Самарівським РВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано ЄО № 5467 від 10.02.2025; - працівниками поліції Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 01.05.2025 зареєстровано ЄО № 20020 щодо виявлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно відомостей інформаційної підсистеми «Розшук» системи «ІПНП» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в державному розшуку не перебуває.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції від 18.05.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції, що була чинною до 17.05.2024 включно, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
18.05.2024 також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, зокрема, за тяжкий злочин.
Отже, суд не може визнати обґрунтованим посилання на наявність судимості, як на підставу неможливості перебування на обліку.
Позивач не підпадає під жодну з підстав виключення з військового обліку, визначені діючою з 18.05.2024 нормою ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ.
Також, згідно з пунктом 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача вносити данні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку як особи, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд також встановив, що позивач відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного є придатним до військової служби.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у Рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, зменшено перелік підстав для виключення з військового обліку шляхом внесення змін у Закон №2232-XII та виключено, зокрема, п. 6 ч. 6 ст. 37 цього Закону.
Внаслідок згаданих змін розширилося коло осіб, на яких поширюється військовий обов'язок, включно з тими, хто раніше був засуджений до позбавлення волі за тяжкі злочини.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах КАС ВС від 17.02.2020р. у справі № 820/3113/17, від 19.09.2018р. у справі № 814/4386/15.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Позивач був виключений з військового обліку 12.01.2024 р. на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Нова редакція цієї статті від 18.05.2024р. встановила нове правоворегулювання у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024р.
В результаті внесених 18.05.2024р. змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у частині оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку 12 січня 2024 року на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - як особи, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та зобовязання вчинити відповідні дії.
Щодо позовних вимог зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ВИКЛЮЧИТИ з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, які скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 р. зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 : надати документи, які стали підставою для внесення до реєстру інформації про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП; надати копію витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо наявності або відсутності запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Проте, відповідач не надав витребувану інформацію, не надав відзив на позов та не обгрунтував правомірність свої дії.
Такж, вказаною ухвалою зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надати інформацію щодо наявності або відсутності відомостей про розшук ОСОБА_1 та документи, які стали підставою для внесення відповідного запису про розшук.
У відповідності до довідки Управління інформаційно-аналітичної підтримки Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.08.2025 3 ГУНП від 22.07.2025 № 120017-2025, станом на 18.07.2025 в ІКС «ІПНП» містяться відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: - за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025 №Е1396605 щодо порушення законодавства про мобілізацію, Самарівським районним відділом поліції ГУНП зареєстровано ЄО №5467 від 10.02.2025; - працівниками Самарівського РВП ГУНП 01.05.2025 зареєстровано ЄО №20020 щодо виявлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач у відзиві зазанчає, що за даними бази «Розшук» ІКС «ІПНП», станом на 18.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебуває в державному розшуку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Отже, зі змісту пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII вбачається, що законом передбачено внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Таким чином, у цій справі необхідно з'ясувати правову природу поняття «притягнення до відповідальності» та встановити, чи є факт притягнення особи до відповідальності.
Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена статтями 210 та 210-1 КУпАП відповідно.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №824/1164/18-а досліджував визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності.
Позиція Верховного Суду полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При обґрунтуванні вказаного висновку суд послався на таке.
Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».
Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: «за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність» (частина друга статті 60); «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» та «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (стаття 61); «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» (частина перша статті 63), «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» (частина друга статті 68); «за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону» (частина друга статті 105); «за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності» (частина п'ята статті 129). У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність» розмежовуються.
Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.
У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:
« 1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину».
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
Така позиція відповідає і практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 110 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2016 року по справі «А та Б проти Норвегії» зазначено: «Суд також переконливо підтвердив, що стаття 4 Протоколу №7 не обмежується правом не бути покараним двічі, але поширюється і на право не піддаватися кримінальному обвинуваченню або засудженню двічі. Якби це було не так, то не було б необхідності використовувати слово «засуджений», а також слово «покараний», оскільки це було би дублюванням. Таким чином, Суд підтвердив, що стаття 4 Протоколу № 7 застосовується навіть коли людина була притягнута до відповідальності в провадженнях, які не призвели до визнання винним у вчиненні правопорушення. Стаття 4 Протоколу №7 містить три різних гарантії і встановлює, що за одне і те саме правопорушення ніхто не може бути (І) притягнутий до відповідальності, (ІІ) засуджений, і (ІІІ ) покараний».
Враховуючи вказані висновки Верховного Суду, суд вважає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, які вносять до Реєстру, зокрема, належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, відомості про протокол, якщо він складався.
Водночас, частинами шостою та сьомою статті 258 КУпАП передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу не складається.
У таких випадках до Реєстру можуть бути внесені лише відомості щодо постанови про адміністративне правопорушення.
Вказаний висновок суд робить безпосередньо зі змісту положення пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, який передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Так, вжите у вказаній нормі поєднання сполучників «та/або» означає, що можливі обидва варіанти одночасно або кожен окремо, тому до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості щодо дати, номера, короткого змісту або протоколу, або постанови про адміністративне правопорушення, або одночасно протоколу та постанови про адміністративне правопорушення.
При цьому, враховуючи правовий висновок Верховного Суду у справі №824/1164/18-а, суд також звертає увагу, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, у цій справі суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку особою, щодо якої відсутній факт притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме якщо відсутні протокол, пред'явлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, та/або постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, навіть за умови, що підстави для такої відповідальності, за оцінкою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявні.
Як встановив суд, відповідач не довів наявності складених стосовно позивача протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення, а отже відсутній доведений факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно, у відповідача були відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.
Разом з тим, суд встановив, що за даними бази «Розшук» ІКС «ІПНП», станом на 18.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебуває в державному розшуку.
Отже, на відсутні підстави зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ВИКЛЮЧИТИ з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з цим, вказана обставина не позбавляє позивача права вимагати визнати протиправними дії, які мали місце до 18.07.2025 р., щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У вказаній частині суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, оскільки відповачач (ТЦК) не довів, що були відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.
Щодо позовної вимоги: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, які скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виключити інформацію про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку суд зазначає таке.
Суд встановив, що за даними бази «Розшук» ІКС «ІПНП», станом на 18.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебуває в державному розшуку, отже, на відсутні підстави зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виключити інформацію про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку.
Разом з цим, суд вважає наявними підстави визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, які скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, з огляду на таке.
Суд встановив, що у відповідності до довідки Управління інформаційно-аналітичної підтримки Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.08.2025 3 ГУНП від 22.07.2025 № 120017-2025, станом на 18.07.2025 в ІКС «ІПНП» містяться відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: - за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025 №Е1396605 щодо порушення законодавства про мобілізацію, Самарівським районним відділом поліції ГУНП зареєстровано ЄО №5467 від 10.02.2025; - працівниками Самарівського РВП ГУНП 01.05.2025 зареєстровано ЄО №20020 щодо виявлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом з цим, за даними бази «Розшук» ІКС «ІПНП», станом на 18.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебуває в державному розшуку.
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20).
Відповідно до п. 16 Порядку №560 керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), серед іншого: організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Отже, ТЦК та СП мають повноваження звертатися до поліції у разі, коли протокол обов'язково підлягає складенню, але це неможливо зробити на місці правопорушення. Водночас пункт 79 Порядку № 1487 містить бланкетну норму - звернення має відбуватись “в установленому законом порядку», тобто за правилами, визначеними КУпАП.
Відповідно до ст. 259 КУпАП, доставлення особи допускається з метою складення протоколу, якщо це неможливо зробити на місці. Адміністративне затримання (ст. 260 КУпАП) є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Протокол не складається у випадках, визначених ч. 6 і 7 ст. 258 КУпАП, зокрема, коли особа:
- не з'явилася на виклик ТЦК та СП без поважних причин, попри належне повідомлення, і наявні підтверджені документи про отримання виклику;
- або подала заяву, у якій не заперечує порушення і згодна на притягнення до відповідальності за відсутності.
У цих випадках складення протоколу не вимагається, отже, ТЦК та СП не мають підстав звертатися до поліції щодо доставлення особи. В інших випадках, коли протокол є обов'язковим, таке звернення можливе.
Разом з тим, зверненню до поліції має передувати повідомлення особи про намір скласти протокол, дату, час і місце цього. Це випливає зі ст. 256 КУпАП, яка вимагає внесення до протоколу пояснень особи та її підпису. Без відповідного повідомлення реалізація цього права є неможливою.
Таким чином, під час розгляду спорів щодо законності звернення ТЦК та СП до поліції необхідно з'ясувати, чи було:
- обов'язковим складення протоколу в конкретному випадку;
- повідомлено особу про намір скласти протокол, дату, час і місце його складення.
У справі, яка розглядається, відповідач не надав доказів ні наявності підстав, передбачених ч. 6 і 7 ст. 258 КУпАП, ні факту повідомлення особи про намір скласти протокол.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності підстав звертатися до поліції щодо затримання та доставлення особи для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги належить задовольнити частково, визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, які скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, 20А, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, які скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення;
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко