15 грудня 2025 року Справа 160/34852/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
08.12.2025 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
поновити Позивачу пропущений процесуальний строк, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати Позивачу за період з 04.05.2022 року та по теперішній час грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату Позивачу за період з 04.05.2022 року та по теперішній час грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
витребувати у Військову частину НОМЕР_1 Картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 з відповідною інформацією про нарахування та утримання за весь період його перебування на службі у Відповідача;
звільнити Позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»;
стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Перевіривши матеріали позовної заяви суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (суддівської винагороди).
Так, у п. 2.1. мотивувальної частини рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи №280/6779/22, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
В цій частині справи також слід врахувати вказані у пунктах 44-45 постанови Верховного Суду у справі №280/6779/22 висновки про подовження на підставі пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України строків, визначених статтею 233 цього Кодексу, на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, зі скасуванням карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відпали підстави для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також, суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
Період з 04 травня 2022 року по 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
В той же час з позовними вимогами щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахуванням індексації за період з 19.07.2022 позивач мав звернутися до суду протягом трьох місяців за кожен період не здійснення йому належних виплат.
Так, позовні вимоги у цій справі стосуються неналежного, на думку позивача, нарахування і виплати йому грошового забезпечення, починаючи із 04.05.2022 року.
При цьому, позивач не є таким, що звільнений з військової служби.
Суд зазначає, що звернення до суду із позовними вимогами щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період із 04.05.2022 по 18.07.2022 року не обмежується будь-яким строком.
Натомість із позовними вимогами щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період, починаючи із 19.07.2022 року позивач мав звернутися до суду протягом трьох місяців за кожен період не здійснення йому належних виплат.
Поряд з цим, позовну заяву представником позивача направлено до суду 08.12.2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог, які стосуються виплати грошового забезпечення за період, починаючи з 19.07.2022 року.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Представник позивача у позовній заяві просить суд поновити строк звернення до суду і вказує, що позивач є учасником бойових дій та станом на цей час проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 із залученням до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих угрупувань військ Сил оборони, що, за доводами представника позивача, є поважними причинами для поновлення строку звернення до суду.
Суд бере до уваги статус позивача як військовослужбовця (до матеріалів позовної заяви надано накази про зарахування позивача до списків військової частини).
Однак суд зазначає, що до позовної заяви не надано доказів на підтвердження того, що позивач, починаючи з 19.07.2022 року брав безпосередню участь у бойових діях. Не надано до матеріалів позовної заяви і доказів, які б свідчили про статус позивача як учасника бойових дій.
У зв'язку з цим, суд не вбачає достатності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, позивач має надати до суду докази звернення до суду в межах строків, про які вказано вище у цій ухвалі, або подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, слід вказати про те, що 23.06.2025 року позивач через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Сергій Сергійович, до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 04.05.2022 по теперішній час грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу за період з 04.05.2022 року та по теперішній час грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/18207/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме для надання доказів звернення до суду в межах строків, про які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, або подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022.
Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Сергій Сергійович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року повернуто позивачу.
В частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 04.05.2022 по 18.07.2022, позовна заява відповідає вимогам, установленим ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Ухвалою суду від 28.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Сергій Сергійович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 04.05.2022 по 18.07.2022, і відкрити провадження в адміністративній справі №160/18207/25 за наведеним позовом у зазначеній частині позовних вимог.
Отже, враховуючи наведене, встановлено, що в цій частині позивачем подано інший позов до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно положень п.5 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 ст.245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Слід вказати, що позивач просить суд, здійснити нарахування за період, при цьому не конкретизує його, а вказує на те, здійснити нарахування по теперішній час.
Отже, вимоги належно не конкретизовано (не зазначено відповідно спірний період).
Також і ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно з частиною 1 ст. 169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 121-123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Установити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:
заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та докази поважності причин його пропуску;
уточненої позовної заяви, (з доказами направлення відповідачу), у якій викласти свої вимоги щодо предмета спору, згідно вимог ст.5, п. 4 ч.5 ст. 160, ст. 161, ст.245 КАС України, із врахуванням відкриття провадження у справі №160/18207/25 з відповідними поясненнями та їх обґрунтування у відповідності до положень закону та із урахуванням висновків суду та доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини;
доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини, згідно положень п.п.4,5 ст. 160 КАС України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити позивачу.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Ільков