15 грудня 2025 рокуСправа №160/20402/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Єфанової О.В.. розглянувши представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та видачу нових виконавчих листів по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.09.2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 19.03.2019 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 року по 19.03.2019, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
20.10.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано один виконавчий лист, в якому зазначено:
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 року по 19.03.2019, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
04.12.2025 року до суду надійшла заява представника позивача у якій просить: визнати виконавчий лист № 160/20402/24 від 20.12.2024, у справі № 160/20402/24 таким, що не підлягає виконанню (недійсним); Видати два окремі виконавчі листи, кожен із яких містить окремі зобов'язання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2025 року.
У судове засідання сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не прибули.
Згідно ч.3 ст.374 КАС України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Розглянувши заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає про таке
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст.374 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Перевіривши підстави заяви позивача для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (діюча редакція закону) встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
В обґрунтування заяви, що розглядається зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому листі має бути зазначено одне зобов'язання, що підлягає примусовому виконанню, отже, виконавчий лист, у якому вміщено декілька самостійних вимог, не відповідає вимогам закону
Проте, таке посилання представника є помилковим, враховуючи, що ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців, а не вимоги до виконавчого документу, що свідчить про безпідставність поданої представником позивача заяви.
Суд, зауважує, що Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 (справа №752/2391/17 (2а-14/09)), з урахуванням узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015, дійшов висновку, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Суд, зауважує, що виконавчий лист виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/20402/24 щодо одного стягувача - ОСОБА_1 та одного боржника Військової частини НОМЕР_1 , тобто з дотриманням вимог виконавчого документа, а припущення представника позивача про необхідність зазначення у виконавчому листі тільки «одного» зобов'язання в одному виконавчому листі є помилковими та суперечать ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що обґрунтування, наведені позивачем у заяві, що розглядається не відносяться до матеріально-правових чи процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на що відповідна заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 374, КАС України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки та порядку, передбачені статями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова