Рішення від 16.12.2025 по справі 160/30990/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року Справа № 160/30990/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/30990/25 за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

27.10.2025р. через систему "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 10.11.2025 року, просить суд:

визнати невідповідною вимогам нормативно-правових актів України та такою, що підлягає негайному усуненю Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області: горизонтальну біло-червону розмальовку з географічними координатами 47.982749, 33.301312, що подібна до розмітки «зебра» 1.14.2 Правил дорожнього руху, розташовану поза межами населеного пункту на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н23 м.Кривий Ріг - с.Мар'янівна біля перехрестя з дорогою до населеного пункту Мрія, «Старого порому»;

визнати протиправною бездіяльність «Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області», що виражається у Відмові усунути небезпечну розмітку, що не відповідає нормам, горизонтальної дорожньої розмітки;

стягнути з відповідача «Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області» на користь позивача всі судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/30990/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 17.11.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

відомості/інформацію щодо здійсненої горизонтальної біло-червоної розмальовки з географічними координатами 47.982749, 33.301312, що подібна до розмітки «зебра» 1.14.2 Правил дорожнього руху, розташовану поза межами населеного пункту на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н23 м.Кривий Ріг - с.Мар'янівна біля перехрестя з дорогою до населеного пункту Мрія, «Старого порому»;

відомості/інформацію чи відповідає нормам вказана горизонтальна дорожня розмітка;

відомості/інформацію про наявність дорожніх знаків біля такої розмітки;

відомості/інформацію щодо проведення аудиту;

звернення позивача про усунення розмітку, що не відповідає нормам, горизонтальної дорожньої розмітки;

рішення/листи/відмови на таке звернення/заяву позивача;

всі наявні докази щодо суті спору.

01.12.2025 року позивачем подано до суду заяву про розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відмовлено.

03.12.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Долучені додаткові докази по справі.

09.12.2025 року позивачем до суду подана письмова відповідь на відзив.

09.12.2025 року позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суд увід 09.12.2025 року повернуто ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову від 09.12.2025 року - без розгляду.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.12.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 , який діє у своєму інтересі та в інтересах публічної безпеки, оскільки є водієм транспортного засобу та користувачем автомобільної дороги.

Позивач у позові посилається на протиправну бездіяльності (протиправної бездіяльності) відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, яка виражається у: відмова в усуненні небезпечної, незаконної та такої, що не відповідає вимогам нормативних документів горизонтальної дорожньої розмітки; невиконанні обов'язків із забезпечення безпеки дорожнього руху; відмова у приведенні ділянки автомобільної дороги у відповідність до чинних Державних будівельних норм (ДБН) та Державних стандартів України (ДСТУ); відмова у проведенні обов'язкового аудиту безпеки дорожнього руху на даній ділянці, зокрема Ділянка автомобільної дороги загального користування державного значення Н-23, км 100+324, поза межами населеного пункту, біля перехрестя з дорогою до населеного пункту Мрія, так званого «Старого порому». Географічні координати: 47.982749 північної широти, 33.301312 східної довготи.

Позивач посилаючись на вказані обставини та на порушення своїх прав просить суд визнати невідповідною вимогам нормативно-правових актів України та такою, що підлягає негайному усуненю Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області: горизонтальну біло-червону розмальовку з географічними координатами 47.982749, 33.301312, що подібна до розмітки «зебра» 1.14.2 Правил дорожнього руху, розташовану поза межами населеного пункту на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н23 м.Кривий Ріг - с.Мар'янівна біля перехрестя з дорогою до населеного пункту Мрія, «Старого порому». 2. Визнати протиправною бездіяльність «Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області», що виражається у Відмові усунути небезпечну розмітку, що не відповідає нормам, горизонтальної дорожньої розмітки, а тому звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що розмітка була нанесена в повній відповідності до вимог ДСТУ 2587:2010, на сьогоднішній день відповідає ДСТУ 2587:2021, а також згідно з Схемою організації дорожнього руху (СОДР), розробленою в рамках реалізації зазначеного об'єкта.

Схема організації дорожнього руху розробляється на замовлення Служби уповноваженими ліцензованими фахівцями та спеціалістами, після чого підлягає обов'язковому погодженню відповідним підрозділом Національної поліції України - відділом безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області.

У разі наявності зауважень або незгоди з поданим проектом СОДР зазначений відділ не має правових підстав для його погодження.

Згідно з таблицею дорожніх знаків у Схемі ОДР (аркуш з узагальненою відомістю знаків): передбачені знаки 5.35.1 та 5.35.2 (за старим ДСТУ 4100:2004 - «Пішохідний перехід», що є аналогом чинних 5.38.1/5.38.2), передбачені попереджувальні знаки 1.32 «Пішохідний перехід», передбачено застосування розмітки 1.14.3 (за ДСТУ 2587:2010), що в подальшому відповідає 1.14.2 за новим ДСТУ 2587:2021.

Стандарти ДСТУ 2587:2010, ДСТУ 2587:2021 чітко регламентують види дорожньої розмітки, їхні геометричні параметри, сферу застосування та вимоги до виконання.

Розмітка 1.14.2 за новим ДСТУ 2587:2021 призначена для позначення пішохідних переходів, у тому числі у місцях підвищеної аварійності, що прямо відповідає меті її застосування на даній ділянці. Пішохідний перехід позначено дорожніми знаками 5.35.1/ 5.35.2 (за попередньою редакцією) та 5.38.1 / 5.38.2 (за чинною нумерацією) які позначають пішохідні переходи, а також знаком 1.32 - попереджувальний знак, який інформує водіїв про наближення до пішохідного переходу.

Вказують про те, що всі дорожні знаки і дорожня розмітка відповідають СОДР, яка розроблена в складі проекту та погоджена Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, що є обов'язковою умовою правомірності її застосування.

На думку відповідача, посилання позивача, що ДБН В.2.3-5:2018 «не поширюється» на дороги загального користування, є недоцільним, оскільки зазначений ДБН регулює вуличну мережу населених пунктів, тоді як для автомобільних доріг загального користування існують інші ДБН (зокрема, ДБН В.2.3 4:2015 «Автомобільні дороги»).

Вказують про те, що ця дорожня розмітка нанесена відповідно до тодішніх норм та стандартів, проте належним чином відповідає теперішнім ДБН та ДСТУ в повному обсязі. В той же час, наявність такої дорожньої розмітки забезпечує безпеку дорожнього руху для усіх учасників, зокрема враховуючи наявність Автобусної зупинки неподалік такого переходу.

Також, посилаються на те, що судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчинення ним протиправної бездіяльності, особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Вважають, що звертаючись з позовом до суду, позивач підставою позову зазначив допущення відповідачем порушення вимог ДСТУ та ДБН, порушення прав учасників дорожнього руху на безпечні та зручні умови для руху, а також порушення його права, як безпосереднього учасника дорожнього руху.

Крім того, позивач вказував на те, що позов подається з метою визнання протиправною бездіяльність Служби за нанесену горизонтальну дорожню розмітку на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н-23 Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя на ділянці км 81+881 - км 105+272» та зобов'язавши її усунути, забезпечивши цим безпеку дорожнього руху.

Втім, як вбачається з Акту огляду автомобільної дороги Н-23 Кропивницький Кривий Ріг - Запоріжжя на ділянці км 81+881 - км 105+272, на зазначеній ділянці дійсно наявна дорожня розмітка, що відповідає п. 1.14.2 ДСТУ 2587:2021, та забезпечена відповідними дорожніми знаками п.п. 5.35.1, 5.35.2, 1.32 ПДР України.

Таким чином позивач не навів жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваної ним бездіяльності відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Позивачем не вказано, з якими конкретними матеріальними або нематеріальним благами пов'язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Більш того, твердження щодо відсутності відповідних знаків на зазначеній ділянці автомобільної дороги не відповідає дійсності, а усі надані фотоматеріали до позовної заяви отримані з відкритого джерела невідомого походження.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Служба є Державною неприбутковою організацією, а також одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування державного значення.

Служба є балансоутримувачем автомобільних доріг на території Дніпропетровської області, зокрема на балансі Служби перебуває автомобільна дорога Н-23 Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя в межах Дніпропетровської області.

Згідно пояснень відповідача, спірна розмітка, яка розташована на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н23 м.Кривий Ріг - с.Мар'янівна біля перехрестя з дорогою до населеного пункту Мрія, «Старого порому», була нанесена в межах виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Н-23 Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя на ділянці км 81+881 - км 105+272.

Позивач у позові зазначає про небезпечність зазначеної ділянки дороги та неякісну дорожню розмітку. Також, позивач вказує, що фактичний стан ділянки дороги має бути визнано таким, що НЕ ВІДПОВІДАЄ вимогам державних нормативних актів та проектній схемі організації дорожнього руху, а тому створіння, як горизонтальна біло-червона розмальовка з географічними координатами 47.982749 - 33.301312, є незаконним та підлягає негайній ліквідації.

Вважаючи бездіяльність відповідача, котра полягає у відмові усунути небезпечну розмітку, що не відповідає нормам, горизонтальної дорожньої розмітки, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з функціонуванням автомобільних доріг, регулюються цим Законом та законами України "Про дорожній рух", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про концесію" та іншими актами законодавства.

Згідно ст.3 Закону України «Про дорожній рух» №3353 від 30.06.1993р. (далі Закон № 3353) державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

За приписами ст. 6 Закону № 3353 до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах.

Статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Стаття 14 Закону № 3353 визначає учасниками дорожнього руху осіб, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

За приписами ст. 27 Закону Украйни «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Згідно частини третьої статті 41 Закону № 3353 порядок, зокрема, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Поняття «безпека автомобільних доріг» визначене статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі Закон №2862-IV), як сукупність засобів, конструкцій, пристроїв, споруд, характеристик та показників (у тому числі інженерних, конструкторських, технічних, проектних, архітектурних, технологічних та інших рішень), при врахуванні та застосуванні яких забезпечується запобігання та зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків.

Цією ж статтею Закону № 2862 визначено, що технічні засоби - спеціальні технічні засоби, призначені для організації та регулювання дорожнього руху (дорожні знаки, інформаційні табло, дорожня розмітка, сигнальні стовпчики, транспортні та пішохідні огородження різних типів, світлофорне обладнання тощо).

Згідно ст. 16 Закону №2862-IV вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно зі статтею 19 Закону № 2862-IV основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема, забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів (п. 1 ч.1 ст. 21 Закону № 2862).

Статтею 31 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що одним із повноважень міської ради є організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту шляхів місцевого значення.

З аналізу зазначених нормативно-правових актів убачається, що на органи місцевого самоврядування чинним законодавством покладено обов'язок здійснення організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, які перебувають у власності територіальних громад.

Також органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст згідно з Законом України «Про автомобільні дороги» №2862-IV несуть відповідальність за стан вулиць і доріг міст щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Слід вказати, що дорожні знаки призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на дорогах і вулицях. Правила їх застосування на усіх дорогах, що експлуатуються та будуються, затверджено національним стандартом України (ДСТУ).

Національним стандартом України «ЗНАКИ ДОРОЖНІ Загальні технічні умови. Правила застосування ДСТУ 4100-2002» (далі - ДСТУ) визначено загальні вимоги та порядок щодо встановлених дорожніх знаків.

У свою чергу, пунктом 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 встановлено, що ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Відповідно до пункту 1.3 Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54 дорожні знаки - це вироби, малюнки і написи, що призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на вулицях та дорогах.

Згідно пунктів 8.1.- 8.2-1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.

Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Згідно пункту 1.10 розділу І Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне;

пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Відповідно до п.п. 3.29 п. 2 розділу 33 (Дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, та п. 10.7.33 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», у місці наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою встановлюється попереджувальний дорожній знак 1.32.

Знак попереджає про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Знак установлюється поза населеними пунктами на відстані 150 300 м, у населених пунктах на відстані 50100 м до початку небезпечної ділянки. У разі потреби знак встановлюється і на іншій відстані, яка зазначається на табличці 7.1.1.

Знак 5.38.1 «Пішохідний перехід» застосовується для позначення місць, призначених для організованого переходу пішоходів через проїзну частину. Знак встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу.

Згідно п. 4.2. «Розмітка дорожня» вказаного ДСТУ:

« 4.2.1 Розмітку автомобільних доріг, а також вулиць і доріг населених пунктів слід виконувати і наносити відповідно до ДСТУ 2587.

4.2.2 Дорожня розмітка у процесі експлуатації повинна бути помітна у будь-який час доби (за умови відсутності снігу та ожеледі на покритті).

4.2.3 Дорожня розмітка повинна бути відновлена протягом 30 діб з моменту виявлення пошкодження за таких умов:

- у разі зносу поздовжньої розмітки по площі її елементів більше ніж 30 % для нітрофарби і 50 % для термопласту (вимірювання провадиться на ділянці довжиною 50 м);

- якщо фактичне значення відстані видимості розмітки буде менше за нормативні значення відповідно до таблиці 15;

- за питомого коефіцієнта сили світла розмітки, що виконана із світлоповертальних матеріалів, менше ніж 80 для білого кольору і менше ніж 48 кд лк 1 м-2 для жовтого;

- за коефіцієнта зчеплення розмітки менше ніж 0,75 величини фактичного коефіцієнта зчеплення дорожнього покриття, суміжного з розміткою.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статей 12 і 13 Закону України «Про автомобільні дороги» визначаються повноваження щодо управління автомобільними дорогами, зокрема організація дорожнього руху, забезпечення безпечних умов руху та утримання доріг у належному стані.

Статтею 27 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що технічні засоби організації дорожнього руху (дорожні знаки, розмітка, огородження тощо) повинні відповідати вимогам державних стандартів (ДСТУ), правил та норм.

Влаштування пішохідних переходів відповідно до нормативних документів передбачає їх проектування у місцях, де забезпечується безпечний рух пішоходів, з урахуванням вимог щодо видимості, організації дорожнього руху та безпеки учасників руху.

Вони повинні бути обладнані відповідними технічними засобами організації дорожнього руху, з урахуванням вимог щодо забезпечення видимості пішоходів та транспортних засобів, а також відповідати стандартам щодо конструктивних та безпекових параметрів.

Для нерегульованих переходів необхідно передбачати заходи для забезпечення видимості та безпеки, зокрема, застосовувати технічні засоби, такі як світлові сигнали, тактильні орієнтири, огородження та інше.

Місця влаштування пішохідних переходів у різних рівнях та через дороги з розділювальною смугою повинні бути зміщені для уникнення прямого наскрізного проходу та проїзду транспорту, а їх розміщення - відповідно до вимог щодо безпеки та з урахуванням інтенсивності руху.

Вимоги до облаштування таких переходів, їх технічних засобів і розташування регламентовані нормативами, зокрема, у ДБН В.2.2 40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення.» та інших галузевих стандартах.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що з Акту огляду автомобільної дороги Н-23 Кропивницький Кривий Ріг - Запоріжжя на ділянці км 81+881 - км 105+272, на зазначеній ділянці дійсно наявна дорожня розмітка,

Розмітка була нанесена у відповідності до вимог ДСТУ 2587:2010, відповідає ДСТУ 2587:2021, а також згідно з Схемою організації дорожнього руху (СОДР), розробленою в рамках реалізації зазначеного об'єкта.

Отже, вказана розмітка відповідає п. 1.14.2 ДСТУ 2587:2021, та забезпечена відповідними дорожніми знаками п.п. 5.35.1, 5.35.2, 1.32 ПДР України.

Схема організації дорожнього руху розробляється на замовлення Служби уповноваженими ліцензованими фахівцями та спеціалістами, після чого підлягає обов'язковому погодженню відповідним підрозділом Національної поліції України - відділом безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області.

Слід вказати про те, що у разі наявності зауважень або незгоди з поданим проектом СОДР зазначений відділ не має правових підстав для його погодження.

Згідно з таблицею дорожніх знаків у Схемі ОДР (аркуш з узагальненою відомістю знаків): передбачені знаки 5.35.1 та 5.35.2 (за старим ДСТУ 4100:2004 - «Пішохідний перехід», що є аналогом чинних 5.38.1/5.38.2), передбачені попереджувальні знаки 1.32 «Пішохідний перехід», передбачено застосування розмітки 1.14.3 (за ДСТУ 2587:2010), що в подальшому відповідає 1.14.2 за новим ДСТУ 2587:2021.

Стандарти ДСТУ 2587:2010, ДСТУ 2587:2021 чітко регламентують види дорожньої розмітки, їхні геометричні параметри, сферу застосування та вимоги до виконання.

Розмітка 1.14.2 за новим ДСТУ 2587:2021 призначена для позначення пішохідних переходів, у тому числі у місцях підвищеної аварійності, що прямо відповідає меті її застосування на даній ділянці.

Пішохідний перехід позначено дорожніми знаками 5.35.1 / 5.35.2 (за попередньою редакцією) та 5.38.1 / 5.38.2 (за чинною нумерацією) які позначають пішохідні переходи, а також знаком 1.32 - попереджувальний знак, який інформує водіїв про наближення до пішохідного переходу.

При цьому, Правилами дорожнього руху (розділ 33-34) чітко визначено, що пішохідний перехід утворюється комплексом засобів: дорожні знаки (пішохідний перехід) і горизонтальна розмітка встановленого типу.

У ПДР відсутні заборони на влаштування пішохідних переходів поза межами населених пунктів - навпаки, такі переходи широко застосовуються на під'їздах до населених пунктів, перехрестях із місцевими дорогами тощо.

ПДР прямо передбачають можливість позначення пішохідних переходів на дорогах усіх категорій.

Усі дорожні знаки і дорожня розмітка відповідають СОДР, яка розроблена в складі проекту та погоджена Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, що є обов'язковою умовою правомірності її застосування.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що така дорожня розмітка відповідає чинним ДБН та ДСТУ.

Наявність такої дорожньої розмітки забезпечує безпеку дорожнього руху для усіх учасників, зокрема враховуючи наявність Автобусної зупинки неподалік такого переходу.

Доказів на спростування наведеного позивачем суду не надано.

Таким чином, позивач не надав доказів того, що нанесена дорожня розмітка не відповідає нормативним документам або що дії відповідача суперечать законодавству.

При цьому, слід вказати про те, що припущені порушення нормативних актів не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.

Також, слід вказати про те, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відповідачем суду було повідомлено про те, що горизонтальна розмітка була нанесена в межах виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Н-23 Кропивницький- Кривий Ріг - Запоріжжя на ділянці км 81+881 - км 105+272.

Ці роботи є частиною об'єкта «Поточний середній ремонт автомобільної дороги державного значення Н-23 Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя на ділянці км 81+881 - км 105+272, на підтвердження даного факту надається копія Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року, разом з копією Договірної ціни до Договору № ПС-А-7 від 08.07.2020 року.

При цьому, дорожня розмітка відповідає СОДР, яка розроблена в складі проекту та погоджена Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, що є обов'язковою умовою правомірності її застосування.

Горизонтальна розмітка відповідає стандартам ДСТУ 2587:2010, ДСТУ 2587:2021 які чітко регламентують види дорожньої розмітки, їхні геометричні параметри, сферу застосування та вимоги до виконання.

Пішохідний перехід позначено дорожніми знаками 5.35.1 / 5.35.2 (за попередньою редакцією) та 5.38.1 / 5.38.2 (за чинною нумерацією) які позначають пішохідні переходи, а також знаком 1.32 - попереджувальний знак, який інформує водіїв про наближення до пішохідного переходу. Дорожні знаки відповідають СОДР та стандартам ДСТУ 2587:2010, ДСТУ 2587:2021. Наявність їх і на сьогодні підтверджується Актом огляду ділянки автомобільної дороги Н-23 Кропивницький Кривий Ріг - Запоріжжя на ділянці км 81+881 - км 105+272, від 25.11.2025 року з фотокопіями.

Щодо проведення аудиту відповідач повідомив, про те, що процедуру проведення аудиту безпеки автомобільних доріг і оформлення його результатів проводиться згідно Порядку проведення аудиту безпеки автомобільних доріг затвердженим Наказом №204 Міністерства інфраструктури України від 09.04.2021 року.

Залучення аудиторів безпеки автомобільних доріг у період дії воєнного стану не забезпечене відповідним фінансуванням. Виконання робіт, які не передбачені затвердженим фінансовим планом, або здійснення їх у обсягах, що перевищують установлені ліміти, є забороненим. У протилежному випадку настає відповідальність, передбачена ст. 210 Кримінального кодексу України за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень без зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Суд також відзначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача слід залишити без задоволення.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, код ЄДРПОУ 25843931).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16.12.2025 року.

Суддя В.В. Ільков

Попередній документ
132695606
Наступний документ
132695608
Інформація про рішення:
№ рішення: 132695607
№ справи: 160/30990/25
Дата рішення: 16.12.2025
Дата публікації: 22.12.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Подано апеляційну скаргу (13.01.2026)
Дата надходження: 27.10.2025
Предмет позову: зобов'язання вчинити певні дії