16 грудня 2025 року Справа 160/35408/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить:
- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №Ю-554-46 від 11.03.2025 протиправною;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №Ю-554-46 від 11.03.2025 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 243396611,30 грн.
Разом із позовною заявою подано заяву про відстрочення сплати та зменшення судового збору, в якій позивач просить:
- зменшити розмір судового збору за подання адміністративного позову Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 11.03.2025 року;
- відстрочити сплату судового збору за подання адміністративного позову Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 11.03.2025 року.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
За змістом приписів підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовних матеріалів слідує, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру про скасування вимоги про сплату боргу у розмірі 243396611,30 грн., відтак судовий збір за подання цього позову становить 30280,00 грн.
Разом з тим, доказів сплати судового збору позивач до позовної заяви не долучено.
До адміністративного позову позивачем додано заяву про відстрочення та зменшення судового збору у порядку ст.8 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заяви зазначено, що наразі, заборгованість підприємства по заробітній платі станом на 01.07.2025 року становить 421 163 000,00 грн. Зовнішній борг підприємства 8 123 387 000,00 грн. що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) за 1 півріччя 2025 року. Наближення позивача до стійкої фінансової неплатоспроможності підтверджують дані зі Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2025 року. Сплата судового збору у зазначеному вище розмірі вплине лише на поглиблення фінансової кризи підприємства та унеможливить виплату першочергових платежів, до яких відноситься і виплати сум із заробітної плати, так як залишок грошових коштів становить 29 000.00 грн., а загальний розмір заборгованості по заробітній платі становить 421 163 000,00 грн., що вказує на недостатність залишку грошових коштів підприємства сплатити заборгованість із заробітної плати. Таким чином, на сьогоднішній день сплата судового збору позбавить можливості виплатити заробітну плату працівникам позивача у зазначеному розмірі, що на думку останнього є неприпустимим в умовах кризового становища країни.
Розглянувши вказану заяву та надані документи на підтвердження обставин, зазначених у заяві, суд не находить підстав для її задоволення та відстрочення сплати судового збору або його зменшення, виходячи з наступного.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Слід зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Суд звертає увагу, що позивач не віднесений до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Крім того, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, у розумінні приписів статті 8 Закону №3674-VI відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Крім того, вказана норма не передбачає одночасно відстрочення та зменшення розміру судового збору, про що просить позивач. При цьому, позивач не зазначає, на яку саме суму він просить зменшити судовий збір.
Надані позивачем баланс (звіт про фінансовий стан) та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) не є достатніми доказами того, що останній матеріально неспроможний сплатити судовий збір за подачу цієї позовної заяви. Будь-яких інших доказів, які б у сукупності підтверджували майновий стан позивача (зокрема, наявність рухомого та нерухомого майна, відомості про банківські рахунки тощо) суду не надано. Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили здатність підприємства сплатити судовий збір у майбутньому.
Суд повторно зазначає, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Своєю чергою, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 (справа «Креуз проти Польщі») «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 580/381/21.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення, про відстрочення сплати судового збору чи розстрочення сплати судового збору в силу положень частини першої статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Однак, позивачем не доведено суду відсутність можливості сплатити судовий збір за подання до суду цього позову, у зв'язку з чим заява позивача про відстрочення та зменшення судового збору задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, позивачеві слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду цього позову у розмірі 30280,00 грн., сплаченого в установленому порядку, або надати належні докази на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору за подачу позову до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як зазначає сам позивач, рішення ДПС України за результатом процедури адміністративного оскарження від 09.04.2025 року він отримав 15.04.2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на зазначеному рішення.
Отже, строк звернення до суду складає три місяці і обчислюється з 16.04.2025 року, а тому спливає 16.07.2025 року. В свою чергу цей позов подано 10.12.2025 року (дата здачі документів на пошту).
Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків протягом десяти днів.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 133, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - залишити без руху.
Позивачу в десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 30280,00 грн.;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса