11 грудня 2025 року Справа № 160/30304/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Бурі О.Є., представника відповідача - Ферафонтова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
20.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 696/32-00-04-01-02-01-00186520 від 02.10.2025 року, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права па отримання бюджетного відшкодування за період липень 2025 року та відсутність права па врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку па додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 111 000 000 грн., прийняте СМУ ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновків Акту камеральної перевірки від 02.09.2025 року № 674/32-00-04-01-02-01-00186520.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2025 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.09.2025 року № 674/32-00-04-01-02-01-00186520, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 696/32-00-04-01-02-01-00186520 від 02.10.2025 року, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права па отримання бюджетного відшкодування за період липень 2025 року та відсутність права па врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку па додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 111 000 000 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягають скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки, оскільки відповідачем безпідставно, не ґрунтуючись на нормах діючого законодавства було зроблено висновки щодо порушення позивачем норм законодавства, зокрема порушено порядок призначення та проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
22.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
05.11.2025 року від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що камеральною перевіркою АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Кодексу та у відповідності до пунктів 200.4, 200.12 статті 200 Кодексу, а саме АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за липень 2025 року в сумі 111 000 000 гривень. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
10.11.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що законодавство передбачає можливість введення обмеження права платника податків на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, якщо у встановленому законодавством порядку введено санкції відносно: - самого платника податків; - його засновників (учасників); - кінцевих бенефіціарних власників (КБВ) платника податків. Згідно Рішення РНБО від 12.02.2025 року санкції було введено відносно фізичних осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про інші санкційні обмеження відповідач ні в Акті перевірки ні у відзиві на позов не зазначає. Таким чином, для встановлення законності прийнятого ППР необхідно встановити, чи є вказані особи засновниками (учасниками), або кінцевими бенефіціарними власниками позивача. Позивач наполягає на тому, що у відповідача були відсутні підстави для застосування п. 200.4-1 ст. 200-1 ПКУ, оскільки вказані вище фізичні особи не є засновниками, учасниками або кінцевими бенефіціарними власниками (КБВ) відносно підприємства-позивача. Вказані особи не є КБВ по відношенню до АТ НЗФ, оскільки у відповідності до вимог законодавства, за вказаною вище ознакою зазначені фізичні особи не відповідають визначальним критеріям встановленим Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 року № 361-IX, оскільки не мають вирішального впливу на діяльність Товариства - опосередковано володіють часткою що становить менше 25%.
18.11.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких вказано, що ОСОБА_3 є опосередкованим володільцем 24,7725% у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Прометеас Номіні Сервіс ЛТД та ОСОБА_4 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Протіас Секретаріал ЛТД, які входять до структури власності Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є особами, які опосередковано володіють ключовою часткою статутного капіталу або прав голосу юридичної особи, зокрема через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення і відповідно мають непрямий вирішальний вплив ні діяльність акціонерного товариства.
19.11.2025 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
11.12.2025 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позові на позовну заяву та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні під час розгляду справи по суті просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено камеральну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2025 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.09.2025 року № 674/32-00-04-01-02-01-00186520 (далі - акт).
Відповідно до висновків акту перевірки зазначено, що камеральною перевіркою АТ «Нікопольський завод феросплавів» встановлено порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та у відповідності до пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме АТ «Нікопольський завод феросплавів» не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість з податку на додану вартість за липень 2025 року в сумі 111000000 грн.
На підставі висновків акту від 02.09.2025 року № 674/32-00-04-01-02-01-00186520 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 696/32-00-04-01-02-01-00186520 від 02.10.2025 року, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права па отримання бюджетного відшкодування за період липень 2025 року та відсутність права па врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку па додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 111 000 000 грн.
Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі - Закон № 996).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті Закону №996.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. У відповідності до вимог п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутногого фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У пункті 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом вимог п.200.4 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200:1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Відповідно до висновків акту перевірки зазначено, що камеральною перевіркою АТ «Нікопольський завод феросплавів» встановлено порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та у відповідності до пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме АТ «Нікопольський завод феросплавів» не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість з податку на додану вартість за липень 2025 року в сумі 111000000 грн.
Статтею 200 ПК України врегульовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Зокрема, пунктом 200.1. цієї норми передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.4. цієї норми, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4-1. статті 200 ПК України передбачено, що платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно АТ «Нікопольській завод феросплавів», в розділі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи» зазначено: акціонери, згідно реєстру власників цінних паперів, розмір частки засновника (учасника): 418915254,60. В розділі «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи» зазначено - відсутній.
Згідно з наявною в матеріалах справи структурою власності АТ НЗФ, акціями товариства володіють такі компанії: TREELON INVESTMENTS LIMITED, SOFALON INVESTMENTS LIMITED, ROUGELLA PROPERTIES LTD, SONERIO HOLDINGS LTD, MANJALOM LIMITED, DEMELZA HOLDINGS LIMITED, CAMEAS DEVELOPMENT LIMITED, POLISTEKS ENTERPRISES LIMITED, REVELIO HOLDINGS LIMITED, COUTTENMAX HOLDINGS LIMITED, PROFETIS ENTERPRISES LIMITED, ALEXTON HOLDINGS LIMITED.
Також згідно структури власності АТ НЗФ:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є вигодоодержувачем АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» опосередковане володіння 24,7725% в статутному капіталі АТ НЗФ;
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 є вигодоодержувачем АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» опосередковане володіння 24,7725% в статутному капіталі АТ НЗФ.
Відповідно Рішення національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до наступних осіб:
ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Громадянство - Держава Ізраїль. Паспорт громадянина Ізраїлю - НОМЕР_1 , внутрішній паспорт громадянина Ізраїлю - НОМЕР_2 . Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3
ОСОБА_5 ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянство - Україна. Паспорт громадянина України - НОМЕР_4 . УНЗР Україна - 1962012005152. Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Види обмежувальних заходів (відповідно до Закону України «Про санкції»), що застосовані до цих осіб: 1. позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 2. блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 3. обмеження торговельних операцій (повне припинення); 4. обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 5. запобігання виведенню капіталів за межі України; 6. зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; 7. заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8. заборона користування радіочастотним спектром України; 9. обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж (повне припинення); 10. заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 11. заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 12. заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 13. запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 14. припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 15. заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; 16. заборона на набуття у власність земельних ділянок; 17. інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона укладення договорів та вчинення правочинів; заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, виданих цією особою; заборона виплати дивідендів або інших платежів, пов'язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь особи щодо якої застосовані санкції та осіб, що діють від її імені).
Зазначене стало підставою для висновку контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за липень 2025 року на суму 111000000 грн, оскільки особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 опосередковано володіють по 24,7725% у статутному капіталі АТ НЗФ.
Так, суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про санкції» передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Підстави та принципи застосування санкцій встановлені статтею 3 цього ж Закону, за нормами пункту 1 частини першої якої підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відповідно до підпункту 14.1.241-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема:
- інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.
У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.
У випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи;
- структура власності та інформація про структуру власності юридичної особи (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
Кабінет Міністрів України Постановою «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника» від 19 вересня 2023 року № 1011 відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» затвердив Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника.
За положенням п.1-2 Методології, цю Методологію розроблено відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) та з метою створення ефективної системи у сфері розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, удосконалення процесу визначення юридичними особами кінцевих бенефіціарних власників.
Ця Методологія поширюється на юридичних осіб приватного права, утворених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім осіб, визначених частиною восьмою статті 5-1 Закону.
Відповідно до пункту 3 Методології, у цій Методології термін «ключова частка статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи» означає розмір у відсотках пакета голосуючих акцій у загальній кількості голосуючих акцій акціонерного товариства або кількість голосів загальної кількості голосів учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, кількість голосів або інших прав голосу в юридичній особі, що надає можливість прямого або непрямого вирішального впливу.
Терміни «кінцевий бенефіціарний власник», «структура власності», «траст», «номінальний власник» вживаються у значенні, визначеному Законом.
Терміни «реєстр власників іменних цінних паперів», «номінальний утримувач» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про депозитарну систему України».
Термін «голосуюча акція» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про акціонерні товариства».
Термін «партнерство» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Пункти 29, 30, 60 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон № 361) визначають, що
істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежно від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;
кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція;
кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;
Аналогічну правову позицію було викладено Верховним Судом у постанові від 14 березня 2023 року у справі № 640/12206/19, постанові від 21 липня 2025 у справі №160/30897/24 та у постанові від 17 вересня 2025 у справі №160/30975/24.
Відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності. Юридичні особи зобов'язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Як вже зазначалось, згідно відомостей структури власності АТ НЗФ, що розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичні особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не є кінцевими бенефіціарними власниками або засновниками АТ НЗФ, а є вигодоодержувачами, та здійснюють опосередковане володіння 24,7725% кожний в статутному капіталі АТ НЗФ.
Термін «вигодоодержувач» передбачений пунктами 8), 9) статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»:
8) вигодоодержувач (вигодонабувач) трасту або іншого подібного правового утворення - особа, яка має право на одержання вигоди та/або доходу від трасту або іншого подібного правового утворення;
9) вигодоодержувач (вигодонабувач) щодо цінних паперів, права на які та права за якими обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача, - особа, в інтересах якої здійснюється фінансова операція на рахунку номінального утримувача;
Разом з тим, суд зазначає, що фізичні особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які є вигодоодержувачами та здійснюють опосередковане володіння 24,7725% кожний в статутному капіталі АТ НЗФ, не мають прямого та непрямого вирішального впливу на діяльність товариства позивача шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їхньою часткою (оскільки вони не є власниками акцій позивача у розмірі 25 і більше відсотків, та не є безпосередньо акціонерами позивача), не мають можливості приймати участь у загальних зборах акціонерів товариства позивача і, відповідно, приймати будь-які рішення чи голосувати за прийняття будь-яких рішень на таких загальних зборах акціонерів.
Також, враховуючи, що вказані фізичні особи не є акціонерами (учасниками) товариства позивача, у них відсутнє право на отримання доходів від діяльності позивача у вигляді дивидендів, відсутнє право вирішального впливу на формування складу органів управління, відсутнє право на участь у загальних зборах акціонерів товариства позивача і, відповідно, відсутнє право приймати будь-які рішення чи голосувати за прийняття будь-яких рішень на таких загальних зборах акціонерів, відсутнє право на вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності товариства позивача, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність позивача, визначати умови господарської діяльності.
При цьому, п. 200.4.-1 ст.200-1 ПКУ не надає право контролюючому органу позбавляти платника податків права на отримання бюджетного відшкодування в тому випадку, коли спеціальні економічні та інших обмежувальні заходи (санкції) було введено відносно осіб, яких контролюючий орган вважає «вигодоодержувачами» по відношенню до платника податків. Як було зазначено вище, у відповідності із п. 200.4-1 ст. 200-1 ПКУ права на бюджетне відшкодування може бути позбавлений платник податків відносно якого безпосередньо, або відносно засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників якого, у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняте рішення про застосування санкцій. В даному випадку Указом Президента України № 81/2025 не було введено санкції відносно АТ НЗФ, акціонерів Товариства або відносно кінцевих бенефіціарних власників Товариства.
Жодна особа-акціонер АТ НЗФ не володіє 25 та більше відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи та не має вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, не має вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що у розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про санкції», відносно платника податків - АТ НЗФ, його кінцевого бенефіціарного власника, засновників (учасників), акціонерів не приймалось рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Відповідно, застосування контролюючим органом Рішення національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025, під час формування висновків за наслідками проведеної документальної перевірки позивача суд вважає неправомірним.
А тому, висновок контролюючого органу про відмову у позивача права на бюджетне відшкодування за липень 2025 року у розмірі 111000000 грн зроблений контролюючим органом за відсутності на те фактичних підстав. За таких обставин, прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення № 696/32-00-04-01-02-01-00186520 від 02.10.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, позивачем зазначено, що 15.07.2025 листом від акціонерів АТ НЗФ позивача повідомлено про те, що компанія Interpath Ltd повідомила компанії-акціонерів АТ НЗФ про те, що відповідно до Договору застави акцій від 05.11.2015, зі змінами та викладеного у новій редакції 23.02.2016, пан ОСОБА_13 та пан ОСОБА_14 («Розпорядники») були призначені розпорядниками акцій компаній-акціонерів АТ НЗФ, які належать опосередковано пану ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Також їм були надані копії документів про передачу прав власності, повністю оформлені та датовані 26.07.2024, що стосуються їх акцій, та компанія Interpath Ltd попросила компанії-акціонери організувати реєстрацію передачі Акцій на ім'я Розпорядників у реєстрі акціонерів Компанії.
Згідно цього листа, 10.01.2025 на території Республіки Кіпр були проведені необхідні реєстраційні дії компаніями-акціонерами АТ НЗФ, після чого пан ОСОБА_13 та пан ОСОБА_14 були зареєстровані власниками Акцій, які належали пану ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
У даному листі зазначається, що пан ОСОБА_13 та пан ОСОБА_14 є кінцевими бенефіціарними власниками АТ НЗФ, які отримали 50 % статутного капіталу, починаючи з 26.07.2024 року.
Отже, позивач вважає, що фізичні особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , станом на день винесення оскаржуваного ППР не мали ані прямого, ані опосередкованого відношення до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів».
До матеріалів справи позивачем надані копії нотаріально засвідчених перекладів листа акціонерів АТ НЗФ від 15.07.2025 та сертифікати акцій таких компаній - TREELON INVESTMENTS LIMITED, SOFALON INVESTMENTS LIMITED, ROUGELLA PROPERTIES LTD, SONERIO HOLDINGS LTD, MANJALOM LIMITED, DEMELZA HOLDINGS LIMITED, CAMEAS DEVELOPMENT LIMITED, POLISTEKS ENTERPRISES LIMITED, REVELIO HOLDINGS LIMITED, COUTTENMAX HOLDINGS LIMITED, PROFETIS ENTERPRISES LIMITED, ALEXTON HOLDINGS LIMITED, з відомостями щодо осіб акціонерів цих компаній.
Згідно сертифікатів акцій - TREELON INVESTMENTS LIMITED, SOFALON INVESTMENTS LIMITED, ROUGELLA PROPERTIES LTD, SONERIO HOLDINGS LTD, MANJALOM LIMITED, DEMELZA HOLDINGS LIMITED, CAMEAS DEVELOPMENT LIMITED, POLISTEKS ENTERPRISES LIMITED, REVELIO HOLDINGS LIMITED, COUTTENMAX HOLDINGS LIMITED, PROFETIS ENTERPRISES LIMITED, ALEXTON HOLDINGS LIMITED, інформація щодо володіння фізичними особами - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , акціями цих компаній відсутня, реєстрація змін відбулась 10.01.2025.
Станом на час розгляду справи відповідні зміни у структуру власності позивача не внесені. Як зазначає позивач, це сталося з огляду на обмеження, які були запроваджені на підставі Ухвали Вищого антикорупційного суду України у справі № 991/7155/25.
Тобто, згідно цих доказів, станом на час проведення перевірки, фізичні особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , фактично не мали навіть і опосередкованого впливу у вигляді 24,7755% корпоративних прав АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», як про це зазначено у структурі власності цього товариства.
Суд зазначає, що такі докази не можуть бути оцінені судом на одному рівні з іншими доказами у цій справі, проте, вони мають непрямий вплив на висновок суду щодо протиправності спірного податкового повідомлення - рішення, з огляду на те, що вони разом з іншими доказами у справі доводять помилковість висновку контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за липень 2025 року на суму.
Що ж до посилання відповідача на висновки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладені в Ухвалі у справі № 991/7155/25 від 18.08.2025, які відповідач вважає такими, що доводять обставину володіння ОСОБА_6 корпоративних прав АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», суд зазначає таке.
У вказаній ухвалі Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду зазначила: «Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 (йдеться про ОСОБА_6 ) у період часу із 02 березня 2014 року до 24 березня 2015 року, будучи головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, обіймаючи посаду в органі державної влади, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, у розумінні ч.3 ст.18 КК України мав статус службової особи». «Також, відповідно до протоколу огляду від 07 липня 2025 року відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до структури власності ОСОБА_10 опосередковано належить частка в розмірі 24,7755% корпоративних прав АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (код ЄДРПОУ 00186520) та складає 384 685 733 акцій, опосередковано через DOLEMIA CONSULTING LTD (4,5550% опосередкованої частки, що становить 70 672 554 акцій); опосередковано через INVESTMENTS LIMITED (3,7750% опосередкованої частки, що становить 58 570 558 акцій); опосередковано через SOFALON INVESTMENTS LIMITED (3,8750% опосередкованої частки, що становить 60 122 096 акцій); опосередковано через ROUGELLA PROPERTIES LTD (3,9550% опосередкованої частки, що становить 61 363 327 акцій); опосередковано через SONERIO HOLDINGS LTD (3,8750% опосередкованої частки, що становить 60 122 096 акцій); опосередковано через MANJALOM LIMITED (2,5250% опосередкованої частки, що становить 39 176 333 акцій); опосередковано через DEMELZA HOLDINGS LIMITED (0,4525% опосередкованої частки, що становить 7 020 709 акцій); опосередковано через CAMEAS DEVELOPMENT LIMITED (0,3750% опосередкованої частки, що становить 5 818 267 акцій); опосередковано через POLISTEKS ENTERPRISES LIMITED (0,25% опосередкованої частки, що становить 3 878 844 акцій); опосередковано через REVELIO HOLDINGS LIMITED (0,5150% опосередкованої частки, що становить 7 990 420 акцій); опосередковано через COUTTENMAX HOLDINGS LIMITED (0,32% опосередкованої частки, що становить 5 295 916 акцій); опосередковано через PROFETIS ENTERPRISES LIMITED (0,3% опосередкованої частки, що становить 4 654 613 акцій)».
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, ухвала Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у справі № № 991/7155/25 від 18.08.2025, на яку посилається відповідач, не є обов'язковою для адміністративного суду. До того ж у цій ухвалі, суддя посилається лише на матеріали досудового розслідування.
З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 696/32-00-04-01-02-01-00186520 від 02.10.2025 р., є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 30280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №284577 від 14.10.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 30280,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м.Дніпро, пр.Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ ВП:43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 696/32-00-04-01-02-01-00186520 від 02.10.2025 р., згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права па отримання бюджетного відшкодування за період липень 2025 року та відсутність права па врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку па додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 111 000 000 грн.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520) судові витрати у розмірі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 16.12.2025 року.
Суддя М.В. Дєєв