15 грудня 2025 рокуСправа №160/28140/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Сервисторг» в особі представника Волошина Андрія Анатолійовича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 29.09.2025 через систему “Електронний суд» позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Сервисторг» в особі представника Волошина Андрія Анатолійовича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №4 від 09.01.2025 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ТОВ “Сервисторг», реєстраційний номер 04680308202406155;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про те, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 04680308202406155), видана ТОВ “Сервисторг», вважається діючою з дати її припинення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що стаття 46 Закону №3817 не встановлює такої санкції, як припинення дії ліцензії, за неповідомлення органу ліцензування про здійснену оплату. Таким чином, оскільки ТОВ «Сервисторг» своєчасно та в повному обсязі сплатив черговий платіж за ліцензію, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для припинення її дії. Тим паче, що платіж не лише здійснено згідно платіжної інструкції, його здійснення відображається в веб-порталі «Електронний кабінет платника». Отже, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині анулювання ТОВ «Сервисторг» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Дудко А.В. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що у позовній заяві позивач стверджує, що «жодного повідомлення щодо необхідності внесення чергового платежу за ліцензію до прийняття оскаржуваного розпорядження позивач від відповідача не отримував». Проте, контролюючим органом було надіслано відповідні повідомлення до електронного кабінету платника податків, за 30 діб, за 20 діб, за 10 діб та за 5 діб. На підтвердження даного факту до відзиву на позовну заяву додано скріншот з інтегрованої системи «Податковий блок». Однак, всупереч приписам статті 54 Закону №3817, суб'єктом господарювання не було повідомлено про сплату чергового платежу за ліцензію в передбачений законодавством спосіб. До ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходила інформація та копії платіжних доручень з відміткою банку про сплату чергового платежу за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Отже, граничний термін внесення чергового платежу за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №04680308202406155 сплив 08.01.2025. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено розпорядження №4 від 09.01.2025 в частині анулювання ТОВ «Сервисторг» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 04680308202406155 термін дії з 08.10.24 до 08.10.25, яке направлено ТОВ «Сервисторг» в електронній формі засобами електронного зв'язку. Також, необізнаність платника податків з надісланими до його Електронного кабінету або на електронну пошту, через яку здійснюється електронний документообіг з контролюючим органом, через нехтування або навмисне ухилення від виконання обов'язку з отримання відповідної кореспонденції або повідомлень без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Ця позиція знаходить своє підтвердження у постанові від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, де Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції. У разі невиконання цього обов'язку платник не в праві посилатись як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків для такого платника податків. Отже, розпорядження № 4 від 09.01.2025 в частині анулювання ТОВ «Сервисторг» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 04680308202406155 термін дії з 08.10.24 до 08.10.25, є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представником позивача Волошиним А.А. до суду подано відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій зазначено про те, що відповідач не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
Представником відповідача Дудко А.А. до суду подано заперечення щодо відповіді на відзив, в якому представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зазначено щодо безпідставності та необґрунтованості доводів представника позивача.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 30.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 06.10.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
17.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. В даній ухвалі судом зазначено, що правова оцінка про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, буде надана судом під час прийняття судового рішення у даній справі. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття рішення №4 від 09.01.2025 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ТОВ “Сервисторг», реєстраційний номер 04680308202406155; письмові пояснення та докази коли було направлено рішення від 09.01.2025 року позивачу ТОВ “Сервисторг». Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 18.11.2025 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сервисторг» (ЄДРПОУ 21854893) (надалі - позивач, ТОВ «Сервисторг») зареєстроване 03.07.1995 року, номер запису 12241200000017443.
Основним видом діяльності є:
- код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний);
- код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами;
- код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;
- код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;
- код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;
- код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
- інше
Так, позивач здійснює підприємницьку діяльність в магазині за адресою м. Дніпро, вул. Енергетиків, буд.8.
Для реалізації алкогольних напоїв позивачем було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер 04680308202406155, дата реєстрації 28.10.24р., термін дії з 08.10.24 до 08.10.25р., адреса місця торгівлі: м.Дніпро, вул. Енергетиків, буд.8, магазин.
ТОВ «Сервисторг» було здійснено сплату за ліцензію за період 08.10.24р. - 08.01.25р., про що є відмітка.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку ТОВ «Сервисторог», на підставі якої було складено акт від 01.09.25р. №3779/04-36-09-01.21854893 про результати фактичної перевірки.
Перевіркою було встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями, так позивач дізнався про факт анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до вищевикладеного про анулювання ліцензії позивач дізнався тільки 01.09.25р.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України, визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-ІХ (далі - Закон №3817-ІХ).
У відповідності до ч.1 ст. 1 Закону №3817-ІХ, для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.
припинення дії ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з ч. 6 ст. 41 Закону №3817-ІХ ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону №3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Зокрема, підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, - несплата чергового платежу за ліцензію. (п.7 ч.2 ст. 46 Закону №3817-ІХ)
Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону №3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається:
1) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом відповідних документів (у тому числі рішення суду) та/або виявлення даних/відомостей, що є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з частиною другою цієї статті;
2) у разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу - не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб'єкту господарювання акта такої перевірки;
3) у разі припинення дії ліцензії за заявою суб'єкта господарювання - не пізніше 20 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої заяви органом ліцензування.
Згідно з ч. 5 ст. 46 Закону №3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.
У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.
Відповідно до ч. 6 ст. 46 Закону №3817-ІХ визначено, що орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності:
1) вносить відомості про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
2) оприлюднює рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на своєму офіційному веб-порталі/субсайтах веб-порталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
3) направляє суб'єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, відповідно до ч. 10 ст. 46 Закону №3817-ІХ.
Так, підставою для анулювання ліцензії позивача є несплата позивачем чергового платежу за ліцензію з посиланням на пункт 7 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ.
Так, як зазначає представник відповідача у відзиві на позовну заяву, контролюючим органом було надіслано відповідні повідомлення до електронного кабінету платника податків, за 30 діб, за 20 діб, за 10 діб та за 5 діб. На підтвердження даного факту до відзиву на позовну заяву додано скріншот з інтегрованої системи «Податковий блок». Однак, всупереч приписам статті 54 Закону №3817, суб'єктом господарювання не було повідомлено про сплату чергового платежу за ліцензію в передбачений законодавством спосіб. До ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходила інформація та копії платіжних доручень з відміткою банку про сплату чергового платежу за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Отже, граничний термін внесення чергового платежу за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №04680308202406155 сплив 08.01.2025. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено розпорядження №4 від 09.01.2025 в частині анулювання ТОВ «Сервисторг» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 04680308202406155 термін дії з 08.10.24 до 08.10.25, яке направлено ТОВ «Сервисторг» в електронній формі засобами електронного зв'язку. Також, необізнаність платника податків з надісланими до його Електронного кабінету або на електронну пошту, через яку здійснюється електронний документообіг з контролюючим органом, через нехтування або навмисне ухилення від виконання обов'язку з отримання відповідної кореспонденції або повідомлень без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Натомість, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує про те, що 06.01.2025 року сплатив черговий платіж за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за 1-ий квартал 2025 року (відповідно до платіжної інструкції №1774 від 06.01.25р.) в розмірі 3000 грн. (12000 грн. за рік, отже 3000 грн. за квартал). Це також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по платежам (в додатках), а також скріншотом з веб-сервісу «Електронний кабінет платника», в якому вищевказаний платіж відображається як здійснений та зарахований.
Щодо наведеного суд зазначає, що ненадання суб'єктом господарювання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію не є правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом чергової плати за ліцензію і застосування до позивача відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.
При цьому, під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб'єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.05.2024 у справі № 320/8612/22, згідно якої обставиною для анулювання ліцензії, є саме несплата чергового платежу, а не ненадання копії платіжного доручення.
Крім цього, підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, - несплата чергового платежу за ліцензію (п.7 ч.2 ст. 46 Закону №3817-ІХ).
Поряд із цим, як встановлено судом, позивачем було здійснено черговий платіж у сумі 3000 грн за ліценцію 06.01.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №1774 від 06.01.2025. У графі "Призначення платежу" у платіжній інструкції зазначено: "101;21854983;22011100 Перераховано за ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за 1-квартал 2025р.".
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем припинено дію ліцензії позивача за відсутності на те законних підстав, оскільки черговий платіж за ліцензію було внесено станом на час прийняття спірного рішення.
Враховуючи наведене, станом на час прийняття рішення про припинення дії ліцензії були відсутні обставини визначені п.7 ч.2 ст. 46 Закону №3817-ІХ, - "несплата чергового платежу за ліцензію".
При цьому, внесення чергового платежу за ліцензію, хоча і з невеликим запізненням, свідчить про те, що позивач бажає і надалі здійснювати господарську діяльність вказаного виду та відповідно сплачувати податки і обов'язкові платежі до державного бюджету.
Таким чином, спірне рішення винесено контролюючим органом не пропорційно та без урахування усіх обставин справи, а отже, підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про те, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 04680308202406155), видана ТОВ «Сервисторг», вважається діючою з дати її припинення.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, у силу норми ч. 3 цієї ж статті Кодексу, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.46 Закону №3817 у разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.
Абзацем 2 ч.8 ст.46 Закону №3817 встановлено, що у разі судового оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення, вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, яке набрало законної сили та прийняте на користь ліцензіата.
Абзацем 3 ч.8 ст.46 Закону №3817 встановлено, що орган ліцензування у день внесення до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомостей про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення за результатом адміністративного або судового оскарження, направляє ліцензіату витяг із зазначеного реєстру в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
При цьому, суд вважає, що такий визначений спосіб захисту прав та інтересів позивача не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а спрямований на ефективне відновлення порушеного права позивача.
В свою чергу, спосіб відновлення порушеного права, застосований в рішенні суду, має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, зобов'язання судом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про те, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 04680308202406155), видана ТОВ “Сервисторг», вважається діючою з дати її припинення, забезпечить ефективне відновлення порушених прав позивача та належне вирішення спору.
Стосовно строку звернення до суду, суд зазначає про наступне.
Так, у поданій до суду позовній заяві представник позивача зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку ТОВ «Сервисторог», на підставі якої було складено акт від 01.09.2025 року №3779/04-36-09-01.21854893 про результати фактичної перевірки. Перевіркою було встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями, так позивач дізнався про факт анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. В той же час, про анулювання ліцензії позивач дізнався тільки 01.09.2025 року. Однак, так як оскаржуване рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області датоване 09.01.2025 року, то представник позивача просить суд поновити строк для звернення до адміністративного суду.
Як вже зазначено судом вище, 17.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. В даній ухвалі судом зазначено, що правова оцінка про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, буде надана судом під час прийняття судового рішення у даній справі. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття рішення №4 від 09.01.2025 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ТОВ “Сервисторг», реєстраційний номер 04680308202406155; письмові пояснення та докази коли було направлено рішення від 09.01.2025 року позивачу ТОВ “Сервисторг». Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 18.11.2025 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Проте, відповідачем не надано до суду письмові пояснення та докази коли саме було направлено рішення від 09.01.2025 року позивачу ТОВ “Сервисторг».
Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити товариству з обмеженою відповідальністю “Сервисторг» строк звернення до суду із позовною заявою.
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Сервисторг» в особі представника Волошина Андрія Анатолійовича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №4 від 09.01.2025 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ТОВ “Сервисторг», реєстраційний номер 04680308202406155.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про те, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 04680308202406155), видана ТОВ “Сервисторг», вважається діючою з дати її припинення.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сервисторг» (код ЄДРПОУ 21854893) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник