22 жовтня 2025 року Справа № 160/20959/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участю:
представника позивача Пихтіна К.В.
представника відповідача Фіцай Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/20959/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-
18.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 листопада 2024 року №0712012408 форма «ПС»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 листопада 2024 року №0711992408 форма «Р»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 листопада 2024 року №0712032408 форма «Р»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 листопада 2024 року №0712042408 форма «ПС»; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21 січня 2025 року №0002212-1307-0436.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за наслідками якої складено акт перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення. Стверджує, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм законодавства є неправомірними та необґрунтованими. Так перевіркою встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 у 2023 році отримував дохід від фізичних осіб із використанням ЕПЗ (р2р-платежі) у розмірі 733 281,48 грн., які підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та з яких не сплачено податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Також вказаною перевіркою встановлено надходження грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежів) на розрахункові рахунки ФОПП ОСОБА_1 та відповідно до підстав, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПКУ, на адресу позивача надіслано лист від 02.05.2024 про надання документів щодо підтвердження отриманого доходу, ФОПП ОСОБА_1 не надано документи на запит. Також в акті зазначено, що ФОПП ОСОБА_1 у 2023 році отримував доходи від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у розмірі 733 281,48 грн., які підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, але не подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік. Позивач зазначає, що як на момент виникнення спірних правовідносин, як і на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був неповнолітньою особою, відповідно не може нести відповідальність за нормами податкового законодавства. Також зазначає про недоведеність висновків акту перевірки. Позивач з податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою не погоджується, вважає їх протиправними, такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/20959/25. Розглядати справу ухвалено за правилами загального позовного провадження без повідомлення сторін.
15.08.2025 року до суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач серед іншого зазначає, що платник податків мав можливість дотримуватися правил та норм Податкового кодексу України, зокрема відповідно до пп.17.1.16 п. 17.1 ст. 17 Кодексу надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом, за порушення яких передбачена відповідальність. Однак позивач не вжив достатніх заходів для цього через те, що діяв нерозумно, без належної обачності, що призвело до податкового правопорушення, викладеного у акті перевірки. Таким чином, вказане податкове правопорушення слід вважати умисним. З огляду на наведене, податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, які є правомірними та такими, що винесені відповідно до норм діючого законодавства, а вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 22.10.2025 року позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.10.2025 року проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд встановив та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що з 26.09.2024 року по 27.09.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 04.10.2024 року №2873/04-36-24-08/3909708510 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року».
Документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 встановлено порушення:
1. пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст. 179 ПКУ, в частині неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік;
2. пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п.168.2 ст. 168 та п. 167.1 ст. 167 ПКУ, в частині заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли на банківські рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ (2р-платежі), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 131 990,67 грн.;
3. пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ в частині заниження податкових зобов'язань з військового збору за 2023 рік на суму 10 999,22 грн.;
4. п. 121.2 ст. 121 ПКУ, в частині ненадання відповіді на запит, контролюючого органу, відповідно до підстав, передбачених п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПКУ.
На підставі акту від 04.10.2024 року №2873/04-36-24-08/3909708510 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №№0711992408, 0712012408, 0712032408, 0712042408.
Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу від 21.01.2025 року №0002212-1307-0436 на суму 185 777,37 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу позивача без задоволення.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вимогою позивач звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та встановлює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України 20.1.10. контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно пункту 79.1. статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пункту 79.3 статті 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Як вбачається з акту перевірки підставою для її проведення стало отримання податкової інформації від ДПСУ листом №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 (вхідний ГУ ДПС №1751/8 від 26.03.2024), яку отримано від Національного банку України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (вх. ДПСУ від 22.03.2024 №33529/5) про надходження грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на розрахунковий рахунок ФОПП ОСОБА_1 . ГУ ДПС надіслано лист від 02.05.2024 №31658/6/04-36-24-14 про надання документів щодо підтвердження отриманого доходу.
Щодо порушень, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно підпункту 49.18.4. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно підпункту 164.1.1. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 164.1.2. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно підпункту 164.1.3. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 164.2.20. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Згідно підпункту 168.2.1. пункту 168.2. статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Відповідно до пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно підпункту 176.1. статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Кодексу таке подання є обов'язковим.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;
г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності; д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги; е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 179.1. статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 121.2. статті 121 Податкового кодексу України ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Проте, відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги не було враховано наступні обставини.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент виникнення спірних правовідносин та на час проведення перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був неповнолітньою особою.
Відповідно до частини першої статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно частини 2 статті 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Як вбачається з матеріалів справи, в період, за який проводилась податкова перевірка та на момент проведення такої перевірки позивач був неповнолітнім.
Згідно пункту 99.2. статті 99 Податкового кодексу України грошові зобов'язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов'язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Відповідно до пункту 99.5. статті 99 Податкового кодексу України батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники) малолітніх/неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні представники платників податків - фізичних осіб), повинні від імені відповідних фізичних осіб: подати за наявності підстав контролюючому органу заяву для реєстрації таких фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та у випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну для ведення зазначеного Державного реєстру; своєчасно подавати належним чином заповнені декларації про доходи та майно; у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік доходів і витрат; виконувати інші обов'язки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 99.6. статті 99 Податкового кодексу України законні представники платників податків - фізичних осіб несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами для платників податків, за невиконання обов'язків, зазначених у пункті 99.5 цієї статті.
Відповідно до пункту 110.1. статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти, а також інші суб'єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.
Згідно пункту 110.2. статті 110 Податкового кодексу України фізична особа - платник податку несе фінансову відповідальність за умови наявності на момент вчинення податкового правопорушення повної цивільної дієздатності.
Відповідно статті 34 Цивільного кодексу України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Варто зауважити, що перелік суб'єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень, визначений у статті 110 Податкового кодексу України, є чітко встановленим та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 242 Податкового кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Згідно частини 2 статті 242 Цивільного кодексу України опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.
Відповідно до частини 3 статті 242 Цивільного кодексу України законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Згідно підпункту а пункту 179.4. статті 179 Податкового кодексу України платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року.
Відповідно до абзацу другого пункту 179.6. статті 179 Податкового кодексу України обов'язок щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку покладається на таких осіб батьків, опікуна або піклувальника - щодо доходів, отриманих малолітньою/неповнолітньою особою або особою, визнаною судом недієздатною.
Отже, неповнолітня особа звільнена від обов'язку подання податкової декларації про майновий стан та доходи, не може нести відповідальність за її неподання, не є суб'єктом у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, які несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень, а тому у спірних правовідносинах позивач не є особою до якої відповідно до вимог Податкового кодексу України застосовуються штрафні (фінансові) санкції.
При цьому, необхідно взяти до уваги, що відповідачем не доведено походження та характер грошових переказів та не надано суду документів, які б підтверджували, що перекази є оподатковуваним доходом, а не, доходами, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 Податкового України).
Також відповідно до акту перевірки відповідачем не було здійснено дослідження, аналіз та обґрунтування суті порушення, окрім посилання на лист Національного Банку України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ, якими встановлено надходження грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на розрахунковий рахунок ФОПП ОСОБА_1 .
Разом з тим, контролюючим органом під час проведення перевірки не зазначено конкретні періоди, за які здійснювались ці операції, між якими рахунками були вказані операції, не визначено, хто здійснював зазначені перекази та будь-яких інших деталей, які б розкривали повною мірою суть зазначених обставин та в акті перевірки не наведено жодних доказів щодо наявності у позивача банківських рахунків.
Також, застосовуючи до позивача штрафні санкції за ненадання відповіді на запит податкового органу від 02.05.2024 року, судом встановлено, що такий запит було направлено на адресу: АДРЕСА_1 , в той час як зареєстрованою з 03.02.2022 року адресою проживання позивача є: АДРЕСА_2 . Отже, до позивача застосовано штрафну санкцію за ненадання відповіді на запит, який було направлено на сторонню адресу, що додатково свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення про застосування такої санкції.
За вказаних обставин, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №№0711992408, 0712012408, 0712032408, 0712042408.
З огляду на те, що судом визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №№0711992408, 0712012408, 0712032408, 0712042408, суд приходить до висновку, що оскаржувана податкова вимога від 21 січня 2025 року №0002212-1307-0436 є протиправною та підлягає скасуванню.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2972,44 грн., що документально підтверджується квитанціями від 18.07.2025 року та від 30.07.2025 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2972,44 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2024 року №№0711992408, 0712012408, 0712032408, 0712042408.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2025 року №0002212-1307-0436.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2972,44 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 31.10.2025 року.
Суддя С.І. Озерянська