Справа № 515/1849/25
Провадження № 3/515/2267/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
18 грудня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Дем'янова О.А. розглянувши справу, яка надійшла від Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, рнокпп НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
Відповідно до протоколу №69774270 від 29.10.2025 року боржник ОСОБА_1 у період з 06.09.2022 року по 29.10.2025 року не сплачував аліменти в повному обсязі на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 29.10.2025 року, станом на 29.10.2025 року складає 52080,03 грн.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.183-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 18 грудня 2025 року через канцелярію суду подав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі у зв'язку з сімейними обставинами, з протоколом згоден, вину визнав, просив призначити мінімальне покарання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, а також з урахуванням того, що під час розгляду справ про адміністративне правопорушення за ст.183-1 КУпАП не передбачається обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_3 , який не прибув на судовий виклик.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП, оскільки його вина у вчиненні даного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії №69774270 від 29.10.2025 року, заперечень щодо викладених у ньому обставин та порядку складання правопорушник не зазначив, підпису порушника протокол не містить; сдовим наказом, виданим 22.06.2022 року Новоодеським районним судом Миколаївської області у справі №482/1662/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; постановою Татарбунарського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП№ 69774270 від 06.09.2022 року; викликами державного виконавця №21.5-24/33871 від 10.10.2025 року та №21.5-24/35738 від 17.10.2025 року; розрахунками заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 21.10.2025 року та на 24.11.2025 року; довідкою про неотримання аліментів №21.5-24/37929 від 11.11.2025 року.
Суд, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді суспільно корисних робіт, у розмірі передбаченому цією санкцією, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є співмірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення у сумі 605,60 грн.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 183-1, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк сто двадцять годин.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (стягувачем є Державна судова адміністрація) судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп за наступними реквізитами: стягувач ГУК у м.Києві/м.Київ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA9089 99980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Одеської області.
Відповідно до ст.325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова судді про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт надсилається на виконання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання нею законної сили.
Строк пред'явлення постанови до виконання - 3 місяці.
Суддя О.А.Дем'янова