Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/27/25
Провадження по справі № 3/514/17/25
24 жовтня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кирилюк І.М.,
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Кисса В.І.,
розглянувши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № №2 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про притягнення до відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , уродженця с. Підгірне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не притягувався до адміністративної відповідальності
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
До Тарутинського районного суду Одеської області надійшли зазначені матеріали протоколу про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №194297, складеним поліцейським відділення поліції №2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, капралом поліції Васильєвим О.О., 19.12.2024 року о 17 год 16 хв рухався по вул. Центральна в с. Підгірне Болградського району Одеської області в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технологічного приладу Alcotes t Drager 6820, результат якого становив 1,49 ‰, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення додані:
роздруківка тесту №207 від 19.12.2024 року спеціального технічного засобу ALCOTEST 6820, результат 1,49 ‰;
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду на стан сп'яніння показав 1,49 ‰ алкоголю;
письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.12.2024;
відеозапис фіксації правопорушення, яке мало місце 19.12.2024;
копія паспорту громадянина України стосовно ОСОБА_1 ;
свідоцтво на повірку законодавчо регульованого засобу вимірюваної техніки № П51 QM 1583 103 24 чинне до 15.10.2025 р;
довідка інспектора САП Болградського РВП ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції Г. Трофименко про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 протягом року не піддавалася адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП та посвідчення водія згідно бази ІПНП не отримував.
Враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, явка особи яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою, а також те, що інтереси ОСОБА_1 в суді представляє захисник, суд вважає можливим провести розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні взяв участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Кисса В.І., який повідомив суду, що його довіритель не визнає, що порушив правила дорожнього руху як водій та надав письмові заперечення.
Також за клопотанням адвоката Кисса В.І. до матеріалів справи долучені: довідка акта МСЕК Серія 10 ААВ № 754631 від 24.03.2024 року, згідно з якою ОСОБА_1 має третю групу інвалідності довічно; пенсійне посвідчення особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання Серія ААМ №286956 від 16.11.2022 року; на підтвердження того, що він є батьком малолітньої дитини, свідоцтво про її народження.
Дослідивши безпосередньо матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, продивившись відеозапис події правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Законом України «Про дорожній рух», який є ключовим у регулюванні суспільних відносин у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До таких учасників належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин ( ст.14 Закону) .
Норми вказаного Закону передбачають, що у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль ( ст.29 Закону).
До керування транспортним засобом допускається кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України, ст. 41 Закону).
ПДР встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
ПДР визначає права та обов'язки учасників дорожнього руху, а саме: водіїв, пішоходів, пасажирів, велосипедистів, осіб, які керують гужовим транспортом і погоничів тварин.
Загальними положеннями ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.п.1.3,1.4. ПДР).
У розумінні ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п.1.10 ПДР).
Пунктом п.2.9 (а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Згідно з вимогами пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказаним регулятивним нормам ПДР кореспондує охоронна норма ст. 130 КУпАП, яка встановлює несприятливі наслідки за невиконання таких правил для осіб, яким вони адресовані.
Згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведеним норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що суб'єктом такого правопорушення є особа, яка здійснює керування транспортним засобом, тобто виконує функцію водія під час руху транспортного засобу.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 здійснював керування мотоблоком Вітязь (модель не зазначена).
Згідно з технічними характеристиками мотоблок - це універсальний інструмент для виконання широкого спектру сільськогосподарських робіт на середніх і великих ділянках. Оснащений дизельним двигуном, він забезпечує оптимальну потужність для обробки різних типів ґрунту. Мотоблок має механічну коробку передач, що дозволяє регулювати швидкість і потужність залежно від умов роботи. Завдяки своїй міцній конструкції та можливості підключення навісного обладнання, такого як плуг, підгортальник, і культиватор, мотоблок ідеально підходить для оранки, посадки, підгортання та інших завдань.
Таким чином мотоблок є сільськогосподарським знаряддям ручного управління для обробки ґрунту та проведення сільськогосподарських робіт і не є транспортним засобом у розумінні ПДР.
Цей сільськогосподарський інструмент (знаряддя) можливо використовувати з додатковим обладнанням, серед іншого таким як причіп (візок).
Згідно з п.1.10 ПДР причіп є транспортним засобом призначеним для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски. Отже причіп з'єднаний з мотоблоком не є транспортним засобом у розумінні ПДР також.
Оскільки мотоблоки не підпадають під уніфіковане у ПДР визначення транспортного засобу, механічного транспортного засобу, вимоги Закону України «Про дорожній рух» щодо обов'язкової реєстрації в органах МВС та інших визначених законом установах, до використання на дорогах не поширюються на таке знаряддя, а на особу, яка керує таким знаряддям не покладений обов'язок пройти курс навчання за відповідними програмами, та отримувати права на керування.
Слід зазначити, що законодавець розділяє (диференціює) відповідальність за порушення правил дорожнього руху для водіїв, осіб, які виконують функцію водія, та інших учасників дорожнього руху.
Так ч.3 ст. 127 КУпАП встановлені негативні наслідки за порушення правил дорожнього руху у стані сп'яніння для пішоходів, велосипедистів, осіб, які керують гужовим транспортом, погоничів тварин.
Використання в житті мотоблоків з причепом фактично замінило людям у сільських місцевостях гужовий транспорт, через свою меншу затратність в утриманні та зручність. Це стало поширеним явищем у суспільстві, а отже участь осіб, які керують мотоблоками у дорожньому русі мала б бути врегульована на законодавчому рівні.
Дійсно, з огляду на використання такого знаряддя для перевезення в межах господарства та/або на невеликих відстанях у сільських місцевостях сільськогосподарської продукції, робітників, інструментів, тощо, а також кінцеву мету такого використання, - мотоблок з причепом, як складну річ (у розумінні ст. 188 ЦК України), можливо визначити як транспортний засіб у широкому тлумаченні цього поняття.
Проте постає питання, чи може суд шляхом правозастосовних практик долати такі прогалини у законодавстві.
Згідно з п.22 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Таким чином не можуть створюватись, змінюватися склади правопорушень та встановлюватися санкції за них на підставі аналогії закону.
Позаяк притягнення особи до адміністративної відповідальності завжди пов'язане з обмеженням прав та свобод, визначення складу правопорушення та міри відповідальності за таке діяння є прерогативою законодавчого органу влади відповідно до конституційного принципу поділу влади у суспільстві. Не можуть бути обмежені права і свободи особи у таких справах судом шляхом тлумачення у процесі правозастосування. Сумніви, що виникають у процесі інтерпретації норм, які регулюють такі відносини ,мають тлумачитися на користь громадянина.
В іншому разі, буде порушений принцип юридичної визначеності. Венеційська Комісія у документі «Мірило правовладдя» визначила покажчики дотримання такого принципу, серед іншого це - передбачність актів права, коли акти мають бути сформульовані з достатньою чіткістю та зрозумілістю, або суб'єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними , а також застосування правила nullum crimen sine lege and nulum poena sine lege (немає закону - немає злочину, немає злочину- немає кари).
Суд погоджується, що проблема керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є важливою, актуальною у суспільстві та потребує відповідного реагування. Проте з огляду на наведене вище, а також позбавлення суду можливості вирішувати подібні справи з дотриманням конституційного принципу індивідуалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення (ст. 61 Конституції України, ст. 38 КУпАП), за яким вид та розмір адміністративного стягнення нерозривно пов'язані з характером вчиненого правопорушення, особою порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, - рішення про притягнення особи до відповідальності не відповідатиме принципу верховенства права, застосування якого є конституційним обов'язком суду.
Підсумовуючи наведене, за наслідками розгляду вказаної справи суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Cправу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити провадженням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її оголошення.
Суддя І.М. Кирилюк