Справа № 522/21972/19
Провадження по справі № 1-кп/522/3026/25
(повний текст)
17 грудня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднанні в одному провадженні обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12025162510000926 від 05.07.2025 року, №1201960500003758 від 18.07.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 12.02.2013 Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- 09.04.2019 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 21.04.2020 Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, ч. 4 ст. 70 КК України - вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 09.04.2019 виконувати самостійно;
- 10.01.2024 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 307 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 10.01.2024 по відбуттю строку покарання;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч.2 ст. 186 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
28 грудня 2019 року в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019160500003758 від 18.07.2019 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Окрім цього, в провадження Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510000926, відомості про яке внесено 05.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України.
Ухвалою суду від 24.10.2025 вказані обвинувальні акти були об'єднані в одному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати і в необхідності продовження застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання подальшим спробам: переховуватися від суду; незаконного впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , який має катаракту, сліпий на одне око і потребує постійного лікування. Крім того хворіє на ВІЛ інфекцію, йому кожного дня потрібно приймати ліки. ОСОБА_3 також є наркозалежним та перебуває на метадоновій програмі, а тому в умовах утримання в СІЗО надати таку медичну допомогу неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника і просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.09.2025 року включно, із визначенням розміру застави - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, найтяжче з яких, відповідно до статті 12 КК України, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому, суд зазначає, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Водночас, в зазначеному кримінальному провадженні також існує ризик, передбачений п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливий незаконний вплив обвинуваченого на свідків, які допитані під час досудового розслідування та в подальшому підлягають безпосередньому допиту судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на те, що у вказаному кримінальному провадженні свідки ще не були допитані, наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, об'єктивізується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, законних джерел для існування не має, як і міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово судимий, що характеризує особу обвинуваченого як схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом не встановлено.
Окрім того, суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Таким чином, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього медичних захворювань можливе в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, найтяжче з яких відноситься до категорії тяжкого, що відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України, передбачає визначення застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України, особи обвинуваченого, обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , суд вважає, що раніше визначений розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 460 гривень, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам.
На підставі викладеного, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_3 з утриманням його в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Згідно пункту 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з обов'язковим додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а тому, враховуючи пояснення, надані в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 та його захисником про стан його здоров'я, а саме той факт, що медичною частиною ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не надається належна медична допомога та не проводиться необхідне медичне обстеження останнього, стан здоров'я обвинуваченого погіршився, в нього є проблеми із зором, обвинувачений скаржиться що нічого не бачить, суд приходить до висновку про необхідність в рамках розгляду кримінального провадження зобов'язати адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор», в яку поміщений ОСОБА_3 , здійснити у разі необхідності заходи щодо конвоювання філією ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях обвинуваченого та проведення медичного обстеження та за потреби інтенсивного лікування обвинуваченого ОСОБА_3 у медичній частині зазначеної установи та у разі необхідності - в спеціалізованих закладах МОЗ України.
Керуючись вимогами ст.ст. 8, 9, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою із визначенням розміру застави у обвинуваченому - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобтодо 15.02.2026 включно.
Залишити раніше визначений розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень,
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , провадження по справі 1-кп/522/3026/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися з населеного пункту в якому проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим з обставин скоєння кримінального правопорушення;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Зобов'язати начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити організацію проведення необхідного медичного обстеження та лікування (за необхідності у закладах МОЗ) обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв'язку зі скаргами на стан здоров'я.
У разі наявності вимоги Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях, зобов'язати адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» забезпечити вивіз обвинуваченого ОСОБА_3 до вказаної установи, розташованої за адресою: 54002, м.Миколаїв, вул. Спаська, 39-А, або до ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 37 (у випадку неможливості конвоювання до головної філії), для проведення обстеження та за необхідності - лікування, в узгоджений медичним закладом час.
Зобов'язати начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях повідомити суд про результати проведення медичного обстеження та/або лікування обвинуваченого ОСОБА_3 в письмовому виді з долученням копій відповідних медичних документів у разі проведення лікувальних процедур.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 17.12.2025 о 16:00 годині в залі суду №131.
Суддя ОСОБА_6