Справа №522/1855/23
Провадження №1-кп/522/1673/25
18.12.2025 року м. Одеса
Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в режимі відеоконференції обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022230000000262 від 20.07.2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Беляїха, Володимирської області, громадянина України, відповідно до відомостей Центру реінтеграції бездомних громадян Миколаївської міської ради останній взятий на облік за №3766 від 10.06.2022 року, як особу яка не має постійного місця проживання та яку не може бути зареєстровано за місцезнаходженням Центру реінтеграції бездомних громадян за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, у тому числі:
- 06.05.2020 року Херсонським міським судом Херсонської області за ч. 2 ст. 186, ч. 5 ст. 72 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 10.06.2020 року звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 , -
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22022230000000262 від 20.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 111 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та враховані судом під час обрання запобіжного заходу продовжують існувати та до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню ризикам та належній процесуальній поведінці обвинуваченого.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку прокурора який просив задовольнити подане ним клопотання, думку захисника та обвинуваченого, які просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22022230000000262 від 20.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 111 КК України.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду робити висновки щодо наявності, або відсутності обґрунтованості обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Окрім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_5 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 111 КК України, при розгляді клопотання про обрання чи продовженні строку запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності ризиків та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальних правопорушень, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, вважає наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на свідків в зазначеному кримінальному проваджені, з метою зміни останніми показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливого знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення на думку суду є необґрунтованим прокурором та не знайшов підтвердження наданими стороною обвинувачення матеріалами.
Крім того, суд при обранні запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, враховує дані щодо особи обвинуваченого, у тому числі зазначені під час розгляду клопотання.
Таким чином, суд вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, а також доведена неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, суд враховує приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд звертає увагу на особливості відповідальності за кримінально карані посягання у сфері охорони основ національної? безпеки, забезпечення захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини в умовах воєнного стану та необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження у суворій відповідності до вимог КПК України з метою забезпечення ефективності кримінального провадження, оперативного припинення злочинної діяльності.
Коли особі висунуто обвинувачення у вчиненні дій, спрямованих на підрив основ національної безпеки України, використовуючи для цього наи?більш несприятливий? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, це свідчить як про підвищений? ступінь суспільної? небезпеки такого злочину, який вчиняється в умовах воєнного стану, так і про підвищену ступінь суспільної небезпечності особи, яка вчиняє відповідні дії.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до приписів ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним розмір застави не визначати, в зв'язку з тим, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України проти основ національної безпеки України.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197,199, 331, 350, 372, 376 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 16.02.2026 року, включно.
Розмір застави не визначати.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3