12.12.2025
Справа № 521/4353/24
Провадження по справі № 1-кп/522/970/25
12 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 108 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023163470000402 від 17.06.2023 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
які, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2023 року за №12023163470000402 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Від захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 до суду надійшли заперечення на клопотання прокурора, в обґрунтування яких він зазначив таке:
- вказав, що на його думку відсутні підстави для продовження строку запобіжного заходу та подальшого тримання під вартою обвинуваченого, оскільки не доведено існування будь-якого з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також клопотання складено з порушенням ст. 199 КПК України;
- тяжкість злочину, в кому обвинувачується його підзахисний, не може бути підставою для продовження строку запобіжного заходу, оскільки до клопотання не долучено відповідні докази;
- доводи клопотання щодо можливого переховування обвинуваченого від суду шляхом залишення території України, можливому впливі на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню, та продовженні вчинення кримінального правопорушення є абстрактними, безпідставними і ґрунтуються лише на вигаданих припущеннях прокурора;
- в клопотанні безпідставно зазначено про завідомо непомірний розмір застави, а також в порушення п. 5 ст. 182 КПК України в поданих до суду матеріалах відсутнє обґрунтування застосування застави у розмірі, який набагато перевищує встановлений законом для злочинів такої категорії тяжкості;
- за відсутності законних підстав для продовження строку тримання під вартою, захисник вважає розглянути застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора, та просив суд врахувати його клопотання про обрання його підзахисному особистої поруки особи, яка заслуговує на довіру, яке він надавав попередньому складу суду. При цьому просив обрати ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, зокрема, доманій арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав своїх захисників.
Також від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , проти задоволення якого сторона захисту заперечувала.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши подані клопотання, матеріали провадження, суд доходить таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні вже розпочато, проте дослідження матеріалів провадження ще не завершено, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченим злочинів.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, а також сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, вчинене щодо кількох осіб, повторно, організованою групою, з корисливих мотивів.
Вирішуючи питання про доцільність продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за клопотанням прокурора, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, проживає в м. Одеса, раніше не судимий, що свідчить про відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за яке передбачено покарання до дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тому на переконання суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливому незаконному впливі обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни показань.
Також суд вважає, що прокурором доведений ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, доведений, оскільки останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, враховуючи обізнаність про шляхи та методи, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого та те, що попередньою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси останньому було визначено розмір застави, а саме у розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі, визначеному попередньою ухвалою суду, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначений попередньою ухвалою суду, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, наслідками інкримінованого злочину, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати з моменту обрання йому даного виду запобіжного заходу.
Суд враховує надані захисником ОСОБА_7 заперечення на клопотання прокурора, проте на даний час зазначені у них доводи суд не може враховувати як безумовні підстави для зміни йому запобіжного заходу.
Будь-яких доказів безаперечних доказів, які б давали можливість обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід та не було враховано судом раніше, стороною захисту до суду надано не було.
Щодо усного клопотання захисника ОСОБА_8 про обрання його підзахисному особистої поруки особи, яка заслуговує на довіру, яке він надавав попередньому складу суду, суд вважає за необхідне зазначити, що воно вже було розглянуто попереднім складом суду.
Разом з тим, суд роз'яснює, що сторона захисту не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням, дотримуючись вимог для його складання та подання до суду, згіно положень ст. 176, 180, 201, 350 КПК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, незаконне переправлення осіб через державний кордон Українпи, керівництво такими діями, а також сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, вчинене щодо кількох осіб, повторно, організованою групою з корисливих мотивів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, з середньою спеціальною освітою, проживає в м. Одеса, має на утриманні двох неповнолітеніх дітей, в силу ст. 89 КК України судимостей не має, що свідчить про наявність певних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за яке передбачено покарання до дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тому на переконання суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливому незаконному впливі обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни показань.
Суд вважає, що прокурором також доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину групою осіб, наразі Комунарським районним судом м. Запоріжжя відносно обвинуваченого розглядаються обвинувальні акти за ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, що може негативно вплинути на стан судового розгляду даного кримінального провадження.
Разом з тим, суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, доведений, оскільки останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, враховуючи обізнаність про шляхи та методи, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, дані щодо особи обвинуваченого та тяжкість злочину, в якому він обвинувачується, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього прешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що на даній стадії судового розгляду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, та у сукупності дає достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
Будь-яких доказів, які б давали можливість обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід, стороною захисту до суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 181, 194, 199, 331, 372, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09.02.2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати по першому виклику до суду, на визначений час;
- не відлучатися з місця проживання, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися з житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на уповноважену службову особу ГУНП в Одеській області та прокурора.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 847840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 (нуль) копійок, строком на 60 (шістдесят) днів, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09.02.2026 року включно.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/970/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, передбачених ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 12.12.2025 року, який діє до 09.02.2026 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити уповноваженій службовій особі в ГУНП в Одеській області та ДУ «ОСІ».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_9