Справа № 522/11030/22
Провадження № 1-кп/522/3670/25
16.12.2025 року м. Одеса
Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінального провадження №22022160000000200 від 07.07.2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 , -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ст. 177 КПК України, та до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як такі запобіжні заходи не забезпечать запобіганню ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглянувши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22022160000000200 від 07.07.2022 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22022160000000200 від 07.07.2022 року відносно ОСОБА_5 було призначено до судового розгляду та здійснюється колегіально судом.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовані заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з наданням психіатричної допомоги з суворим наглядом у примусовому порядку - Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги «Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», до виходу з хворобливого стану. Судове провадження відносно ОСОБА_5 зупинене до видужання обвинуваченого. Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 змінено з тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
За клопотанням прокурора, відповідно до вимог ст. 515 КПК України, у зв'язку з припиненням на підставі ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 15.12.2025 року застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 проведення судового провадження відносно останнього відновлено.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2025 року за клопотанням прокурора надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_5 затримано 15.12.2025 року об 11 год. 43 хв., на підставі вищезазначеного рішення суду.
Надаючи оцінку доводам клопотання прокурора щодо необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, з урахуванням того, що кримінальне правопорушення щодо державної зради, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , вчинене в період введення воєнного стану на всій території України через військову агресією Російської Федерації проти України, колегія суддів приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд при обранні запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, враховує дані щодо особи обвинуваченого, який не одружений та не працевлаштований, а також обставини зазначені під час розгляду клопотання.
Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, а також доведена неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується. Більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частині першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України під час воєнного стану суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442 КК України.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 13.02.2026 року, включно.
Розмір застави не визначати.
Строк дії ухвали суду обчислюється з 15.12.2025 року з моменту фактичного затримання та припиняє свою дію 13.02.2026 року.
Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та в цей частині може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2