Справа №: 148/2936/25
17 грудня 2025 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В. розглянув матеріали, що надійшли з Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , безробітної, за ч. 1 ст. 180-1 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 749267 від 01.11.2025, 01.11.2025 о 22:00 год по вул. Тараса Шевченка, 27, с. Тиманівка, Тульчинський район Вінницька область, в магазині «Мрія» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував без супроводу дорослих, чим продавець магазину «Мрія» ОСОБА_1 порушила встановлений законодавством порядок у закладах в яких проводиться діяльність у сфері розваг або закладах громадського харчування, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 180-1 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, пояснила що в той день працювала в магазині «Мрія» не офіційно, трудового договору не укладала, і чому на неї було складено протокол їй не відомо. Також зазначила, що до 22:00 год до магазину приїхали працівники ювенальної поліції, в цей час з магазину виходив ОСОБА_2 та його зупинили працівники поліції, після чого склали протокол на останню.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 2), пояснення (а.с. 3-5), суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 180-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 180-1 КУпАП, є бланкетною нормою і потребує посилання в протоколі на конкретні норми і правила, які порушила особа із розкриттям їх змісту.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 749267 від 01.11.2025 відсутнє посилання на конкретний нормативно-правовий акт, що регулює встановлений законом порядок перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування; не ідентифіковано заклад (відомості про власника закладу, види економічної діяльності), відсутні докази про правовий зв'язок ОСОБА_1 із вказаним магазином, який би покладав на неї обов'язки забезпечувати дотримання встановленого законом порядку перебування дітей у закладі), тому суд дійшов висновку, що достатніх і переконливих доказів наявності вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 180-1 КУпАП - не надано.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи викладене, наявні матеріали справи, а також те, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності у судовому засіданні вину не визнала, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 180-1 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 180-1, 247, 283, 287, 289 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 180-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: