Справа № 145/1373/25
Провадження №2/145/965/2025
( з а о ч н е )
"18" грудня 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л.В.,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів. Позов мотивований тим, що вони з відповідачем є батьками неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з нею. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.11.2024 року з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 було стягнено аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 08.10.2024 і до повноліття дитини . Аліментні зобов'язання відповідачем не виконуються взагалі. Борг відповідача по сплаті аліментів станом на 15.09.2025 року становить 52 414 грн. 83 коп.
З урахуванням наведеного просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення по сплаті аліментів в сумі 52 414 грн. 83 коп., інфляційні втрати за невчасну сплату аліментів за період з 08.10.2024 р. по 31.08.2025 р. в сумі 6048,25 грн., 3 % річних в розмірі 1524,06 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 01.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Позивачка та її представник на розгляд справи не з'явилися, надавши заяву про розгляд справи в їх відсутність, в якій позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити.
Позивачка не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач, будучи належним чином сповіщеним про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред'явив.
Враховуючи думку позивачки, яка не заперечила щодо заочного розгляду справи, суд вважає за доцільне провести заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши, оцінивши та проаналізувавши матеріали і докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
На підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.11.2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .
Борг відповідача по сплаті аліментів станом на 15 вересня 2025 року становить 52 414 грн. 83 коп.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя ст.181 СК України).
Ч.ч.1,2 ст.196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки, інфляційних втрат за невчасну сплату аліментів та 3 % річних є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим ч.1 ст.196 СК України можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається.
У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Враховуючи правову природу пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст.196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувалися.
Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
- загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);
Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Отже, неустойка (пеня) за один місяць рахується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
На підтвердження розміру пені, позивачем подано до суду відповідний розрахунок, за період з 08.10.2024 року по 31.08.2025 року, згідно якого заборгованість становить 52 414,83 грн. інфляційні втрати за невчасну сплату аліментів за період з 08.10.2024 р. по 31.08.2025 р. в сумі 6048,25 грн., 3 % річних в розмірі 1524,06 грн.
Суд погоджується з наданим позивачкою розрахунком пені за прострочення по сплаті аліментів, інфляційних втрат та 3% річних, так як він відповідає вимогам СК України та обставинам справи. Підтверджений письмовими доказами та не спростований відповідачем.
З огляду на викладене, суд, оцінивши надані докази та обґрунтування, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, керуючись принципом розумності у сімейних відносинах, з урахуванням положень ст.196 СК України приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки за неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 52414 грн. 83 коп, інфляційні втрати за невчасну сплату аліментів за період з 08.10.2024 р. по 31.08.2025 р. в сумі 6048,25 грн., 3 % річних в розмірі 1524,06 грн., який є правомірним та на переконання суду стимулюватиме відповідача дотримуватися належної дисципліни щодо сплати аліментів та погашення наявної заборгованості.
Також за правилами ч.1, п.1) ч.3 ст. 133, ч.2 ст. 137, п.1) ч.2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень. Підстав для зменшення такої суми витрат, чи невідповідність її розміру критерію розумності, співмірністю із складністю справи та проведеним обсягом робіт, в ході судового розгляду встановлено не було.
При пред'явленні позову позивачка ОСОБА_1 не сплачувала судовий збір, оскільки на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України Закону України «Про судовий збір», вона звільнена від його сплати, тому в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі встановленому законом в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 52 414 (п'ятдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 83 копійок; інфляційні втрати за невчасну сплату аліментів за період з 08.10.2024 р. по 31.08.2025 р. в сумі 6048 (шість тисяч сорок вісім) гривень 25 копійок, 3 % річних в розмірі 1524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) гривень 06 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 18 грудня 2025 року.
Суддя Копилова Л. В.