Справа № 138/3613/25
Провадження №:2-о/138/163/25
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Могилів-Подільський
Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Холодова Т.Ю., ознайомившись з заявою та доданими до неї документами ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про встановлення факту перебування на утриманні, -
12.12.2025 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшла вказана заява, яка мотивована тим, що колишній чоловік заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у бою біля населеного пункту Тягинка Херсонської області. Заявник звернулась до Міністерства оборони України із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, однак рішенням Міністерства оборони України № 11-д від 07.02.2025 документи заявника було повернуто на доопрацювання. Також, заявник зверталась до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, однак рішенням від 25.12.2024 їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю доказів перебування на утриманні загиблого. Як зазначає заявник, встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця необхідно їй для отримання державної виплати сім'ї загиблого.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 головуючим суддею у справі обрано суддю Холодову Т.Ю.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.
Статтею 315 ЦПК України визначено критерії щодо фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку. Відповідно до положень вказаної норми ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Звертаючись із заявою, ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне для отримання одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого.
При цьому, обґрунтовуючи дану заяву, заявник зазначає, що після звернення із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, рішенням комісії Міністерства оборони її документи були повернуті для доопрацювання у зв'язку з тим, що нею не надано доказів перебування на утриманні загиблого.
Разом з тим, відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, зокрема, в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
З документів, доданих до заяви, вбачається, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2024 задоволено заяву ОСОБА_3 та встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2005 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У вказаному рішенні також зазначено, що встановлення вказаного факту необхідно заявнику для реалізації, зокрема, свого права на отримання грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю захисника.
Тобто, в судовому порядку вже встановлено юридичний факт, від якого залежить реалізація заявником її права на отримання грошової допомоги, пов'язаної із загибеллю військовослужбовця.
Разом з тим, ключовим питанням при вирішенні того, чи перебувала особа на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, є те, чи має така особа саме як член його сім'ї право на пенсію у разі втрати годувальника. Після відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги встановлення в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства того, що особа була утриманкою загиблого (померлого) військовослужбовця, означатиме встановлення її належності до членів його сім'ї та визнання права такої особи на отримання пенсії у разі втрати годувальника, навіть якщо цю пенсію їй держава не призначила. Проте загальний суд за правилами цивільного судочинства ні в окремому, ні у позовному провадженні не має таких повноважень.
Розгляд справи в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства неможливий за наявності спору про право, зокрема й про право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги особою, яка стверджує, що перебувала на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, та пенсії у разі втрати годувальника для неї.
Якщо особа отримала відмову у призначенні одноразової грошової допомоги чи пенсії у разі втрати годувальника, немає підстав стверджувати, що спір із повноважним органом держави, зокрема військового управління, у неї відсутній, і що фактично для збирання доказів і оскарження такого рішення в адміністративному суді вона може використовувати можливості цивільного судочинства. Те, що відповідний орган держави не може претендувати на отримання допомоги чи пенсії, не означає, що він у кожному випадку від імені держави висловлює згоду з призначенням таких соціальних виплат. Тому в особи може виникати спір із державою в особі такого суб'єкта владних повноважень щодо призначення та виплати вказаних допомоги і пенсії.
Чинне законодавство не дає підстав для висновку про те, що встановлення факту перебування на утриманні померлого (загиблого) військовослужбовця для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги чи пенсії у разі втрати годувальника можливе на підставі рішення загального суду в окремому чи позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.
Не можна ініціювати судове провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин (фактів), які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу в такому провадженні належним і допустимим.
Можливість встановлення певного юридичного факту у цивільному судочинстві передбачена для іншої мети, ніж вирішення спору, зокрема й адміністративного спору щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, крім випадків, передбачених законом. Такий винятковий випадок передбачений статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023 року лише щодо факту проживання однією сім'єю жінки (чоловіка) із загиблим (померлим) військовослужбовцем, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Спір про право на одноразову грошову допомогу (її призначення та виплату) чи про право на отримання пенсії у разі втрати годувальника належить до юрисдикції адміністративного суду. Встановлення відповідного факту є необхідним та можливим під час розгляду справи в суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень про відмову у здійсненні такої виплати. У такому випадку факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця є підставою адміністративного позову, а не його предметом. Цей юридично значимий факт як одна з фактичних підстав позову належить до предмета доказування та підлягає встановленню під час вирішення публічно-правового спору в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, не можна розглядати у цивільному судочинстві заяви про встановлення фактів з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця після відмови у її призначенні органом військового управління, а рішення про відмову вказаного органу щодо її призначення у разі незгоди з ним підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Отже встановити факт про який просить заявник можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.
Згідно із п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин приходжу до висновку про те, що встановлення факту, про який просить заявник можливо лише у випадку оскарження дій (рішень) суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 19, 186 ч. 1 п. 1, 260, 261, 315 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про встановлення факту перебування на утриманні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.Ю. Холодова