Справа № 136/1863/25
провадження № 2/136/685/25
12 грудня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Кривенко Д.Т.
за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту - ТОВ "Діджи Фінанс", позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договорам, обґрунтовуючи підставність вимог тим, що 18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103323975, який є кредитним договором містить усі його істотні умови та був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
На виконання вимог кредитного договору якого ТОВ «МІЛОАН» передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн.
14.09.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №08Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором №103323975 від 18.05.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та останній набув права вимоги до Відповідача, за яким сума боргу відповідача перед кредитором за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань становить 34400, 00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000, 00 грн.; заборгованість за відсотками становить 26400, 00 грн., які відповідач, а ні первісному кредиторі ТОВ «Мілоан», а ні теперішньому ТОВ «Діджи Фінанс» не сплачує у добровільному порядку, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 03.10.2025 було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.
Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та вважає, що наведені у п. 2.3.1.2 умови Кредитного договору щодо пролонгації без згоди Позичальника є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що Кредитодавець надає кредит строком на 30 днів, який Позичальник зобов'язаний повернути Кредитодавцю та проценти за користування кредитом 17.06.2021 року, але не вказано іншої умови, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п. 2.3.1.2 цього договору. Тому нечіткі умови даного Договору, в тому числі в частині пролонгації Договору мають трактуватися в користь споживача - ОСОБА_1 . Вважає, що умовами договору про споживчий кредит сторони погодили строк його дії до 17.06.2021 року, тому починаючи із зазначеної дати, Кредитодавець не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі відсотків, встановлених договором. Для фактичної пролонгації договору є необхідним воля Позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, які свідчили про його намір продовжити кредитний договір. Зазначає, що не було волі продовжити дію кредитного договору, відтак Кредитодавцем незаконно нараховані відсотки за користування кредитом після 17.06.2021 року в сумі 24 000,00 грн. З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» проценти нараховані поза межами строку Кредитного договору не в розмірі 3% річних, а в розмірі, встановленому п. 1.6 Кредитного договору (5,00 процентів від фактичного залишку за кредитом за кожен день). Окремих вимог про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних Позивачем у позові не заявлено.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що відзив є безпідставним та необґрунтованим. Згідно із пунктом 2.2.3. Кредитного договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. Відповідно до п. 2.3.1.1. Кредитного договору, Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.com.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Згідно п. 2.3.1.2. Кредитного договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Згідно з п. 7.1. Кредитного договору, Цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4. Договору. В силу передбаченого статтею 627 ЦК України принципу свободи договору ОСОБА_1 проявила волевиявлення в укладенні кредитного договору саме з ТОВ «МІЛОАН», у виборі саме цієї юридичної особи як сторони кредитних відносин, у визначенні умов кредитного договору тощо.
Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив Верховний Суд у своїх рішеннях чітко висловив позицію, що після закінчення строку кредиту договірні проценти не нараховуються, права кредитодавця охороняються шляхом стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України, а не нарахуванням договірних процентів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16). Наведені у п. 2.3.1.2 умови Кредитного договору щодо пролонгації без згоди Позичальника є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що Кредитодавець надає кредит строком на 30 днів, який Позичальник зобов'язаний повернути Кредитодавцю та проценти за користування кредитом 17.06.2021 року, але не вказано іншої умови, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п. 2.3.1.2 цього договору. Тому нечіткі умови даного Договору, в тому числі в частині пролонгації Договору мають трактуватися в користь споживача - ОСОБА_1 . Я вважаю, що умовами договору про споживчий кредит сторони погодили строк його дії до 17.06.2021 року, тому починаючи із зазначеної дати, Кредитодавець не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі відсотків, встановлених договором. Для фактичної пролонгації договору є необхідним воля Позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, які свідчили про його намір продовжити кредитний договір. У мене не було волі продовжити дію кредитного договору, відтак Кредитодавцем незаконно нараховані відсотки за користування кредитом після 17.06.2021 року в сумі 24 000,00 грн.Пункт договору про автоматичну пролонгацію є нікчемним, оскільки порушує ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору.
ТОВ «МІЛОАН» проценти нараховані поза межами строку Кредитного договору не в розмірі 3% річних, а в розмірі, встановленому п. 1.6 Кредитного договору (5,00 процентів від фактичного залишку за кредитом за кожен день). Окремих вимог про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних Позивачем у позові не заявлено. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Вимога Позивача про нарахування та сплату відсотків в сумі 26 400,00 грн. є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач вимагає стягнення процентів у розмірі 26 400,00 грн. при тілі кредиту 8 000 грн, що в кілька разів перевищує основний борг. Такі нарахування є економічно необґрунтованими, спрямовані на отримання надмірного прибутку, що створює помірний тягар для споживача.Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користуванням кредитом в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 18.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредиту і підписала анкету-заяву на кредит №103323975.
Зі змісту анкети-заяви на кредит №103323975 вбачається, що ОСОБА_1 було погоджено такі умови: погоджена сума 8000,00 грн; погоджений строк 30 днів; проценти за користування кредитом:2400, 00 грн. Нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строк користування кредитом.
Згідно з копією укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №103323975(індивідуальна частина) від 18.05.2021, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором; кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника; сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн. у валюті: українські гривні; кредит надається строком на 30 днів з 18.05.2021 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 17.06.2021; загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 2400,00 грн. в грошовому виразі та 2,230.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10400,00 гривень; загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору; комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 1.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 2400,00 грн, які нараховуються за ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову долучено графік платежів за договором про споживчий кредит №103323975 від 18.05.2021, а також паспорт споживчого кредиту №103323975.
Згідно з копією платіжного доручення №27763673 від 18.05.2021, ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №103323975 укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 заборгованість ОСОБА_1 становить 34400 грн., з яких: 8000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 17250,00 грн. заборгованість за відсотками; 26400,00 грн.
14.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №08Т, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості), що підтверджується копією вказаного договору.
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №08Т від 14.09.2021, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №103323975 від 18.05.2021 складає 34400,00 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 26400,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
25.07.2025 позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу, в якій зазначив про зміну кредитора та необхідність погашення заборгованості, однак ОСОБА_1 погашення заборгованості не здійснила.
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої-дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»,електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору про споживчий кредит №103323975 від 18.05.2021 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа №906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа №910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
14.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №08Т.
Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №08Т від 14.09.2021, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №103323975 від 18.05.2021 складає 34400,00 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 26400,00 грн.сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
У статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 (справа № 2-2035/11) зроблено висновок про те, що: «тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-1383/2010) зроблено висновок про те, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», а також договір відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №103323975, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 заборгованість ОСОБА_1 становить 34400,00 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 26400,00 грн.сума заборгованості за відсотками.
Установлено, що після укладення 14.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) договору відступлення прав вимоги №08Т, новий кредитор ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не нараховував будь-які платежі.
Отже, станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103323975 від 18.05.2021 складає 26400,00 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 26400,00 грн.сума заборгованості за відсотками.
Варто зазначити, що умовами договору про споживчий кредит №103323975 від 18.05.2021 (пункт 1.4) визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 17.06.2021.
Разом з тим, пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію, як на пільгових, так і стандартних умовах.
Зокрема, у пункті 2.3.1.2 договору визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.
Указане свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, у тому числі, а не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , пунктом 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 договору).
У пункті 4.2 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
У цьому випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано докази, які б свідчили про виконання ним своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Отже, ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично на 60 календарних днів, що відповідає пункту 2.3 договору.
Отже, у період з 18.06.2021 до 16.08.2021 нарахування процентів первісним кредитором здійснювалося за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Таким чином, оскільки розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №103323975 від 18.05.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН'та Рибак Л.А., долучений до позовної заяви, є належним та допустимим доказом, який підтверджує надання коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування відсотків, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні ТОВ «МІЛОАН», ні його правонаступнику - ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС'не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи подання позивачем позову в електронному вигляді з використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., заперечення стосовно яких про їх зменшення від відповідача не надходило.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд звернув увагу на таке. У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, принципи диспозитивності та змагальності, не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони, саме тому витрати на професійну правничу допомогу 5000 грн підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.
Керуючись ст. ст. 4 , 7, 8, 11-13, 76-77,81 , 83, 141, 247,258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 536, 610, 626, 628, 638, 1048, 1054-1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №103323975 від 18.05.2021 у розмірі 34400 (тридцять чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники цивільної справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м.Київ, 04112, ЄДРПОУ - 42649746);
Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Дмитро КРИВЕНКО